Рішення № 53559481, 06.10.2015, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1323/15-ц

Провадж.№ 2/481/521/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

(заочне)

06.10.2015 рокуНовобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої суддіУманської О.В., при секретарі Кузьміній Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовомза позовною заявою Комунального закладу «Районний табір відпочинку «Палагеївський» Новобузької районної ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої заробітної плати, -

В с т а н о в и в:

25.08.2014 року позивач, комунальний заклад «Районний табір відпочинку «Палагеївський» Новобузької районної ради Миколаївської області (надалі КЗ РТВ «Палагеївський»), звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми заробітної плати у розмірі 5834,85 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач працював на КЗ РТВ «Палагеївський» на посаді сторожа. У звязку з оголошенням часткової мобілізації за Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014, на підставі наказу військового комісара Новобузького РВК від 28.03.2014 року за № 21 ОСОБА_1 було призвано на військову службу за мобілізацією. При цьому, згідно наказу № 47 від 27.06.2014 року дирекції КЗ РТВ «Палагеївський» відповідача було звільнено з роботи з 28.03.2014 року із збереженням заробітної плати.

27.10.2014 року солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини ппВ0941 та був зарахований до особового складу частини, однак згідно відповіді начальника штабу цієї частини, датованого 06.04.2015 року, зазначений солдат 15.11.2014 року залишив військову частину і місце перебування вказаного військовослужбовця наразі невідоме.

Посилаючись на те, що КЗ РТВ «Палагеївський» безпідставно нараховував та виплачував за період з 15.11.2014 року по 31.03.2015 рік ОСОБА_1В заробітну плату у сумі 5834,85 грн., вказаний комунальний заклад просив стягнути на свою користь надмірно виплачену ОСОБА_2 заробітну плату у зазначеному розмірі.

Представник позивача - КЗ РТВ «Палагеївський», в судове засідання не зявилася, втім надіслала на адресу суду письмову заяву про можливість розгляду справи за своєї відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився та не повідомив суд про причини своєї неявки. Про дату, час та місце розгляду судової справи повідомлявся належним чином.

За наявності згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ч. 1ст. 224 ЦПК України.

Оскільки в судове засідання сторони не зявились, суд відповідно до ч.2 ст.197 КПК України проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, суд проходить наступного висновку.

Судом встановлено, що станом на 01.03.2014 рік ОСОБА_1 працював на КЗ РТВ «Палагеївський» на посаді сторожа.

Також встановлено, що 28.03.2014 року відповідач ОСОБА_1 як військовозобов'язаний на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303 «Про оголошення часткової мобілізації» був призваний на військову службу до Збройних Сил України, наказом командира військової частини А1836 від 28.03.2014 року № 66 його зарахованодо списків особового складу цієї в/ч. (а.с. 3).

Згодом, солдат ОСОБА_1 27.10.2014 року прибув у розташування військової частини ппВ0941 і був зарахованийдо списків особового складу цієї в/ч. (а.с. 4).

Відповідно до вимогст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 рокузаN 2232призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VII затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію".

08 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 року за N 1275-VII (далі - Закон N 1275).

Законом N 1275 внесені зміни до ряду діючих законодавчих актів України, в тому числіКодексу законів про працю України,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Про військовий обов'язок і військову службу",тощо.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України(зі змінами, внесеними Законом N 1275) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу директора КЗ РТВ «Палагеївський» від 27.06.2014 року № 47, ОСОБА_1 було звільнено від роботи у звязку з призовом на військову службу при мобілізації від 28.03.2014 року із збереженням займаної посади та середньої заробітної плати (а.с.8).

Втім, як вбачається з повідомлення начальника штабу військової частини пп В0941 від 06.04.2015 року, солдат ОСОБА_1 15.11.2014 року залишив військову частину і місце перебування вказаного військовослужбовця невідоме (а.с.4).

Згідно повідомлення військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України від 09.07.2015 року, за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та 21.04.2015 року вказаного військовослужбовця оголошено в розшук. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено і вживаються заходи, спрямовані на встановлення місця знаходження підозрюваного (а.с. 5).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 119 КЗпП України, гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоровя) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

В той же час, обставини із-за яких ОСОБА_1 зник 15.11.2014 року з закріпленої за ним військової частини не свідчать про наявність підстав, які зберігають за ним гарантії передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, тому нарахування та виплату позивачем останньому заробітної плати з цієї дати суд знаходить безпідставним.

Як вбачається з розрахунку нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, останньому за період з 15.11.2014 року по 31.03.2015 рік виплачено 5831,85 грн., які останні отримав безпідставно і зобовязаний повернути комунальному закладу (а.с.9-10).

Згідно приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобовязана повернути потерпілому це майно.

З огляду на викладене, самовільне залишення відповідачем військової частини, призвело до того, що КЗ РТВ «Палагеївський», який зберігав для нього займану ним раніше посаду і середній заробіток на час несення ним військової служби в період часткової мобілізації, надмірно нарахував та виплатив останньому заробітну плату за 4,5 місяців у розмірі 5831,85 грн., яку відповідач, отримавши безпідставно, у добровільному порядку не повернув.

Таким чином, позовні вимоги КЗ РТВ «Палагеївський» про стягнення надміру сплаченої заробітної плати у згаданому вище розмірі обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 11, ч. 3 ст. 88, ч. 2 ст. 197, 209, 212215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Комунального закладу «Районний табір відпочинку «Палагеївський» Новобузької районної ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої заробітної плати, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Комунального закладу «Районний табір відпочинку «Палагеївський» Новобузької районної ради Миколаївської області надмірно отриману заробітну плату в розмірі 5834 (пять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. (Одержувач: державний Новобузький район; код ЄДРПОУ: 36340504; Банк одержувача: ГУДКСУ у Миколаївській області; МФО: 826013; Рахунок: 31214206700249; код надходжень: 22030001).

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання через районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення чи з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Головуюча по справі суддя