Рішення № 53558020, 16.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/1940/14-ц Провадження № 22-ц/772/3226/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 54 Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Марчук В.С., Матківської М.В.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника ПАТ «Жорнище» - ОСОБА_4,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Жорнище», за участю третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Жорнище» та ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Жорнище», за участю третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що звільнення є незаконним, оскільки не допускав систематичного невиконання контракту та обов'язків директора підприємства, які були передбачені контрактом, розірвання контракту та звільнення відбулося в порушення п. 8ст. 36 КЗпП України. Моральна шкода, якої зазнав позивач ОСОБА_2 полягає в глибоких психологічних переживаннях, які викликані безпідставним звільненням, порушенні нормальних ділових зв'язків та приниженні ділової та громадської репутації серед жителів с. Жорнище та Іллінецького району. Позивач просив скасувати рішення наглядової ради ПАТ «Жорнище», оформлене протоколом №25 від 14.08.2014 року, поновити на посаді директора ПАТ «Жорнище» та стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду - 20 000 грн та судові витрати.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2звільненим з посади директора ПАТ «Жорнище» з 26.07.2015 року на підставі п.2 ч.1ст.36 КЗпП України.

Стягнуто з ПАТ «Жорнище»на користь ОСОБА_2середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 44493 (сорок чотири тисячі чотириста дев'яносто три гривні) 16 копійок та судові витрати4800 (чотири тисячі вісімсот) грн., а всього 49293 (сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто три ) гривні 16 копійок. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Жорнище»на користь держави судовий збір в розмірі 1218 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ПАТ «Жорнище» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 10.04.2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ «Жорнище» було укладено трудовий договір - контракт, строк дії якого з 10.04.2013 до 26.07.2015 року (а.с.7-9).

Рішенням Наглядової ради ПАТ «Жорнище», яке оформлене протоколом №25 від 14.08.2014 року, вирішено припинити повноваження директора ПАТ «Жорнище» - ОСОБА_2 та розірвати з ним контракт від 10.04.2013 року (а.с.11-12).

Наказом № 323 від 14.08.2014 року по ПАТ «Жорнище» - ОСОБА_2 звільнено з посади директора ПАТ «Жорнище» на підставі п.8 ст.36КЗпП України (а.с.97).

У п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 роз'яснено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та

зазначених і доведених ним обставин.

Визнаючи ОСОБА_2звільненим з посади директора ПАТ «Жорнище» з 26.07.2015 року на підставі п.2 ч. 1ст. 36 КЗпП України, суд першої інстанції помилково та передчасно прийшов до висновку щодо зміни підстави звільнення. Правильно визначив правову природу незаконного звільнення.

Проте, закінчення строку дії контракту не може бути підставою для відмови в поновленні на роботі, це може лише вплинути на майбутні трудові відносини з відповідачем після поновлення на роботі.

Колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача є незаконним та безпідставним, оскільки підстав для дострокового розірвання контракту, передбачених п. п. 6.2, 6.3 контракту ні в наказі про звільнення №323 від 14.08.2014 року, ні в рішенні Наглядової ради ПАТ «Жорнище», яке оформлене протоколом № 25 від 14.08.2014 року - не зазначено.

Наглядова рада ПАТ «Жорнище» приймаючи рішення про припинення повноважень директора ОСОБА_2 та розірвання з ним контракту, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки як вбачається з п.п. 6.2, 6.3 контракту лише за ініціативи вищого органу товариства, яким являються загальні збори товариства, контракт може бути достроково розірваний. Наяність в Наглядової ради ПАТ «Жорнище»повноважень обрання та припинення повноважень директора товариства, які визначені п. 6.23.10 Статуту товариства не є тотожним поняттю дострокового розірвання контракту (а.с.7-9, 99-120).

Передчасною і недоцільною є зміна підстав звільнення, оскільки, позивач звернувся з позовом до суду про поновлення його на роботі 17.09.2014 року. Строк дії контракту закінчився 26 липня 2015 року.

Відповідно до ст.. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі одного місяця.

Дану справу суд першої інстанції розглядав 1 рік і 15 днів. Вини позивача в цьому не вбачається, є вина суду першої інстанції в порушенні строків розгляду трудового спору.

При таким обставинах, колегія суддів, приходить до висновку, що позов про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ПАТ «Жорнище» та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає до задоволення.

Крім того, слід скасувати рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Жорнище», оформлене протоколом №25, засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Жорнище» від 14 серпня 2014 року, оскільки воно потягло за собою ряд порушень, які стали підставою для звільнення позивача.

Рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з ПАТ «Жорнище» на користь ОСОБА_2 в розмірі 44493,16 грн. підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, не вірно розрахував середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та період стягнення, тому доводи апеляційної скарги останнього в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995 року № 100 абзацом 3 п. 2 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці, що передували звільненню становить у червні 2014 року 3908грн., відпрацьовано днів 22; у липні 2014 року 3440,74 грн. (3947,18 грн.-506,44 грн. відпускні) відпрацьовано днів 24. Таким чином, середньоденний (годинний) заробіток складав 159,76 грн. ((3908грн.+3440,74грн.):(22+24)). Так, середньомісячний заробіток дорівнює множенню середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів, яке складає 3674,48 грн. (159,76 грн.* (22дні+24дні)/2) (а.с.98).

Таким чином, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в період з 14.08.2014 року по 16.11.2015 року (по день ухвалення рішення) становить 55117 грн. 20 коп. (15 місяців x 3674,48грн.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст..237-1КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно дост.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, затримки виконання рішення про поновлення на роботі, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-23цс12 від 25 квітня 2012 року).

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 000 грн, оскільки доводи та надані докази у справі свідчать про те, що порушення законних прав позивача, яке полягало у незаконному звільненні, призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія судів враховує характер порушення прав позивача, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після незаконного звільнення та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав.

Що ж стосується доводів апеляційної карги ПАТ «Жорнище» в частині відмови вимог про виплату позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, то вони підлягають відхиленню.

У відповідності до ст.. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 730,80 грн. (3 вимоги немайнового характеру *243,60 грн.) та за вимогу майнового характеру в розмірі 551,17 грн. (55117,20 грн.*0,01%), що разом становить 1281,97 грн., а також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4800 грн. (а.с.148).

За змістом ст.. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що прийняте судом першої інстанції рішення, ухвалено з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Жорнище» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Жорнище», оформлене протоколом №25 від 14 серпня 2014 року.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора публічного акціонерного товариства «Жорнище» (ЄДРПОУ 00414210, адреса: Вінницька область, Іллінецький район, село Жорнище, вул.. Бойка, 17).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (код 00414210, р/р 26008070998001 в ПАТ КБ «Надра», м. Іллінці, МФО 380764)на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулув розмірі 55117 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сімнадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (код 00414210, р/р 26008070998001 в ПАТ КБ «Надра», м. Іллінці, МФО 380764)на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмір 3000 (три тисячі) гривень та 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (код 00414210, р/р 26008070998001 в ПАТ КБ «Надра», м. Іллінці, МФО 380764)на користь держави судовий збір в розмірі 1281 (тисячу двісті вісімдесят одну) гривню 97 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис ОСОБА_6

Судді: підписи ОСОБА_7

ОСОБА_8

З оригіналом вірно: ОСОБА_6