Вирок № 53555450, 18.11.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8046/14-к

Провадж. №1-кп/639/446/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року судова колегія Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Васильєвої Н.М.,

суддів - Курила В.О., Рубіжного С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Чигрінової І.А.,

прокурора - Макарова О.Г.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване 15.06.2014 року в ЄРДР під №12014220500001138, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

14 червня 2014 року близько 20-00 год. поблизу будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_4, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та його матір'ю ОСОБА_5 виник словесний конфлікт. В цей час на протилежному боці вулиці, поблизу будинку АДРЕСА_3 проходив ОСОБА_2 зі своєю родиною, який зробив зауваження ОСОБА_4, внаслідок чого між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, який в подальшому переріс у бійку. Через деякий час, коли ОСОБА_4 та його батько - ОСОБА_3 перебували в салоні автомобіля «ВАЗ-2111» білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився перед подвір`ям домоволодіння АДРЕСА_2, до них підійшов ОСОБА_2, який витяг із салону автомобіля ОСОБА_4 та між ними продовжилась бійка. В цей час ОСОБА_3, з метою припинення конфлікту, вийшов із салону автомобіля, відштовхнув ОСОБА_2 від сина - ОСОБА_4, який в цей час лежав на землі. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на тлі раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 дістав з правої кишені одягненої на ньому джинсової куртки ніж та маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, суб'єктивно усвідомлюючи небезпечність та протиправність свого діяння та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс один удар в область лівої половини грудної клітини ОСОБА_2 Після чого ОСОБА_3 пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_2 було надано медичну допомогу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2729-ая/14 від 07.08.2014 р. отримане потерпілим ОСОБА_2 колото-різане поранення лівої частини грудної клітини з наявністю лівостороннього гемопневмоторакса, що виникло в результаті дії гострого предмету, який володіє колото-ріжучими властивостями, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, не погоджуючись із кваліфікацією правопорушення. Обвинувачений надав показання, що 14 червня 2014 року у вечірній час він знаходився вдома. З подвір`я двору забігла невістка та повідомила, що побили його сина ОСОБА_4 Він вибіг на вулицю та побачив сина, який сидів у належному йому автомобілі ВАЗ-2111 білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, на місці водія. Тоді він сів в автомобіль на заднє пасажирське місце та почав заспокоювати сина. В цей час зі сторони водійської двері автомобіля підбіг раніше йому невідомий чоловік, як в подальшому з'ясувалося ним виявився ОСОБА_2, та почав витягувати ОСОБА_4 із автомобіля та наносити йому удари руками в область голови, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою. ОСОБА_2 витягнув сина із автомобіля та продовжував наносити удари кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_4, в цей час останній лежав на землі. Далі він вийшов із автомобіля та підійшов до ОСОБА_2 для того, щоб припинити конфлікт, однак потерпілий не заспокоювався.

Маючи на меті припинити протиправні дії ОСОБА_2, він дістав із правої кишені джинсової куртки розкладний ніж-метелик, на що потерпілий сказав: «Не проймёшь». Далі він відійшов назад та наніс ОСОБА_2 один удар ножем в живіт з лівої сторони. Потерпілий після отриманого удару відійшов на відстань приблизно 20 метрів та присів біля паркану. Після чого він направився в бік яру, де і провів всю ніч. Прямуючи туди, встромив ніж в дерево. Вранці повернувся додому та пішов до відділення міліції.

Мети заподіяти смерть ОСОБА_2 він не мав, намагався лише припинити його незаконні дії відносно сина. Удар ножем потерпілому наніс неприцільно інших ударів не наносив, хоча й мав можливість їх нанести. Ніж опинився в його кишені випадково, оскільки в цей день він з онуками виготовляли стріли для луку. У скоєному щиро розкаюється, під час судового розгляду просив вибачення у потерпілого.

Крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, його винуватість у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що у вечірній час 14 червня 2014 року він разом зі своїм братом ОСОБА_7, цивільною дружиною ОСОБА_8 та її неповнолітнім сином ОСОБА_9 йшли по вулиці Крилова в м. Харкові. До цього він з братом випив по 50 грамів коньяку, а в ході прогулянки придбали по пляшці пива та розпивали його. Коли вони проходили поблизу будинку АДРЕСА_3, побачили раніше їм невідомих чоловіка та жінку, які сварилися між собою. В правій руці чоловіка перебувала пляшка шампанського. Чоловік, як в подальшому з'ясувалося ним виявився ОСОБА_4, несподівано почав висловлювати на їх адресу погрози та намагався нанести йому удар пляшкою по голові. У зв'язку з цим, він наніс ОСОБА_4 кілька ударів рукою в обличчя, після чого останній направився до свого гаражу, звідки виніс лопату та почав замахуватися нею в його сторону, погрожував взяти пістолет та почати стріляти. Він з родиною пішов далі по вулиці, однак , почувши шум двигуна автомобіля та побоюючись за свою родину, повернувся назад. Підійшовши до гаражу, він побачив автомобіль ВАЗ білого кольору, в якому сидів за кермом ОСОБА_4, а поруч з ним, на пасажирському сидінні перебував інший чоловік, як в подальшому з'ясувалося ОСОБА_3 Двері автомобіля були зачинені. Через незачинене вікно автомобіля він почув, що ОСОБА_4 почав погрожувати йому фізичною розправою, а потім вийшов з автомобіля та між ними почалася бійка. У цей час ОСОБА_3, вискочивши з автомобіля, відштовхнув ОСОБА_4 в бік та одразу наніс йому один удар правою рукою в ліву частину грудної клітини, яким саме предметом він не бачив. Потім ОСОБА_4 знову напав на нього, вони впали на землю, але ОСОБА_4 відтягнув від нього батько. Піднявшись із землі, він побачив, що в нього з рани йде кров, він відійшов на декілька метрів та сів біля паркану, через декілька хвилин підійшли його рідні, які викликали швидку медичну допомогу. Присутня при конфлікті жінка ОСОБА_3 дала йому ватні тампони для зупинення крові. Після цього він був госпіталізований до лікарняного закладу, де йому була проведена операція.

На час розгляду справи потерпілий не має претензій до обвинуваченого, спричинену шкоду останній йому відшкодував. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що ввечері 14 червня 2014 року він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на вулиці біля свого будинку АДРЕСА_2. В нього виник словесний конфлікт з матір'ю ОСОБА_5 В цей час по вулиці проходила компанія з декількох осіб, серед яких був потерпілий ОСОБА_2, а також інший чоловік, жінка та дитина. ОСОБА_2 в нецензурній формі зробив йому зауваження з приводу поведінки та в ході раптово виниклого конфлікту наніс йому удар пляшкою в область виска. Він пішов до гаражу, розташованого на території домоволодіння, для того, щоб взяти лопату для самозахисту, але його мати її відібрала. Після чого він сів за кермо автомобіля ВАЗ-2111, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був припаркований біля будинку. Поблизу їх домоволодіння нікого не було. В цей час на заднє сидіння автомобіля за його спиною сів батько ОСОБА_3 та вони розмовляли між собою. Через деякий час, ОСОБА_2 підійшов до автомобіля, через незачинене вікно наніс йому удар рукою в обличчя та почав витягувати із водійського сидіння, а потім повалив на землю. Далі ОСОБА_2 почав наносити йому удари кулаком в обличчя, розбив йому ніс. Через деякий час ОСОБА_6 перестав наносити йому тілесні ушкодження, однак, що саме відбулось він не бачив. Потім він встав та пішов по вулиці в сторону яру, де і провів ніч, а зранку повернувся додому. В подальшому він дізнався, що батько завдав потерпілому удар ножем. Крім того, свідок ОСОБА_4 пояснив, що він звертався до органів внутрішніх справ за фактом спричинення йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що є матір'ю ОСОБА_4 та колишньою дружиною ОСОБА_3, хоча з останнім вони на даний час проживають цивільним шлюбом. 14 червня 2014 року вона разом із сином ОСОБА_4 знаходилась на вулиці перед їх домоволодінням, між ними виникла словесна сварка. В цей час по вулиці проходила група людей, серед яких був раніше не знайомий чоловік - ОСОБА_2 Між її сином та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, під час якого останній наніс сину удар пляшкою по голові. Вона почала їх рознімати, потім син пішов через гараж додому. Через деякий час її син - ОСОБА_4 пішов заганяти автомобіль в гараж. Її син та чоловік сиділи в автомобілі, в цей час повернувся потерпілий ОСОБА_2, почав заламувати руку сину та витягувати його із автомобіля. Далі її покликала невістка до будинку, у зв'язку з чим вона пішла та не бачила, як розвивався в подальшому конфлікт. Через 5 хвилин вона повернулась на вулицю, в автомобілі вже нікого не було, потерпілий ОСОБА_2 сидів на вулиці біля паркану сусіднього будинку, на його футболці були сліди крові. Вона повернулась до будинку та взяла вату, яку віднесла потерпілому для того, щоб він зупинив кров. Присутні їй повідомили, що швидку медичну допомогу вже викликали.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що в цей день ОСОБА_3 алкогольні напої не вживав та був тверезим, у житті та в побуті він є спокійною людиною.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона не була очевидцем злочину, але давно знайома з ОСОБА_3, якого може охарактеризувати лише з позитивної сторони, як добропорядну, врівноважену та неагресивну людину.

Окрім показань потерпілого, вищезазначених свідків, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин.

Фактичними даними, відображеними в протоколі огляду місця події від 14.06.2014 року підтверджується, що під час огляду території біля будинку АДРЕСА_3, було виявлено сліди речовини бурого кольору (матеріали кримінального провадження, далі - к/п, а.с.12-14).

Протоколом огляду місця події від 15.06.2014 року, згідно якого на відстані біля 8 метрів від домоволодіння АДРЕСА_4 в стовбурі дерева був вилучений ніж розкладний системи «метелик» (к/п а.с.18-19).

Відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи №253 від 23.06.2014 року, наданий на дослідження ніж, що вилучений 15.06.2014 року при огляді місця події, до холодної зброї не відноситься (к/п а.с.80-83).

Фактичними даними, відображеними у протоколі слідчого експерименту від 7 серпня 2014 року, під час проведення якого потерпілий ОСОБА_2 показав, як близько 20-00 год. 14 червня 2014 року в ході конфлікту ОСОБА_3 наніс йому удар ножем в область лівої грудної клітини (к/п а.с.202-205).

Висновками експерта №2639-ая/14 та №2729-ая/14 від 07.08.2014 р. підтверджується, що у ОСОБА_2 встановлено проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з наявністю лівостороннього гемопневмотораксу, яке утворилося від колото-ріжучої дії гострого предмету та могло бути спричинено у строк, при тому способі та механізмі, на які вказує потерпілий в протоколі проведення слідчого експерименту.

Тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, згідно п.2.1.1.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року (к/п, а.с.195-197, 206-208).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Разом з тим, судова колегія не може прийняти до уваги та визнає недопустимим доказом, у відповідності до ст.89 КПК України, протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 08.08.2014 р., оскільки зазначена слідча дія, в порушення ст. 52 КПК України, проводилась за відсутності захисника підозрюваного, участь якого була обов'язковою.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 08.02.2005 року, 19.08.2009 року та постанові Верховного Суду України від 31.01.2013 року по справі №5-32кс12, при цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.455, ч.1 ст.458 КПК України, висновки Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

За встановлених у даній справі обставин ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_2 раніше не були знайомі, тому неприязних відносин між ними не існувало, конфлікт виник через неправомірну поведінку потерпілого по відношенню до сина обвинуваченого, удар ножем був одиничний, завданий неприцільно, поранення було нанесено потерпілому в область грудної клітини. Одразу ж після завдання цього удару ОСОБА_3 не наносив потерпілому інших тілесних ушкоджень (в т.ч. і ударів ножем), після чого покинув місце конфлікту, виявивши байдужість до наслідків вчиненого діяння.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство (умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).

Оскільки ОСОБА_3 фактично вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке за об'єктивною стороною являє собою посягання на здоров'я особи, тому завдання одиничного удару предметом, що придатний заподіяти значної шкоди здоров'ю потерпілого, а також встановлена судом локалізація причиненого ушкодження, психічне ставлення винного до вчинюваної дії та її наслідків, свідчить про направленість умислу обвинуваченого саме на спричинення потерпілому невизначеного тілесного ушкодження (в тому числі яким могло бути і тяжке тілесне ушкодження).

При цьому суд, оцінюючи у своїй сукупності наявні у матеріалах провадження докази, також враховує поведінку потерпілого як до, так і під час вчинення відносно останнього кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілий, як підтвердив у судовому засіданні він особисто, перебував у стані алкогольного сп'яніння, приймав активну участь у конфлікті, що свідчить про неправомірну поведінку потерпілого під час вищевикладених подій.

Колегія суддів враховує, що відповідальність за ст.121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Враховуючи наведені обставини, дії ОСОБА_3 кваліфікуються судом за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що на обліку у психіатра він не перебуває, але з грудня 1993р. перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: синдром алкогольної залежності, військовозобов'язаний, розлучений, однак проживає з дружиною ,сином, невісткою та двома малолітніми онуками, має постійне місце проживання та реєстрації, за якими характеризується виключно позитивно, має ряд тяжких хронічних захворювань: пієлонефрит, алергічний дерматит, гіпертонія, раніше не судимий.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст.66 КК України, суд вважає визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким умисним злочином, наявність декількох пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, наведених вище, ставлення обвинуваченого до вчиненого, те, що він шкодує про наслідки, які настали від його дій, критично ставиться до вчиненого, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах мінімальної санкції за частиною 1 статті 121 КК України у вигляді позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від реального відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства. При цьому, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, при наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин, з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_2, який не наполягав на призначенні покарання у виді реального позбавлення волі, тому вищезазначені обставини свідчать про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без його ізоляції від суспільства.

До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_3 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Цивільний позов по кримінальному провадженню, заявлений ОСОБА_2, необхідно залишити без розгляду у зв'язку з поданням потерпілим відповідної заяви в ході розгляду справи.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі в порядку ст.124 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення з 15.06.2014р. по 17.06.2014р., а також з 04.11.2014р. по 16.12.2014р.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили продовжити дію обраного у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Цивільний позов ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженні експертні дослідження у сумі 2320 грн. (дві тисячі триста двадцять) гривень, перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - "за експертні послуги".

Речові докази у кримінальному провадженні: ніж «метелик», переданий до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - знищити після набрання вироком суду законної сили; відеозаписи на дисках - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя Васильєва Н.М.

Судді Курило В.О.

Рубіжний С.О.