Вирок № 53554412, 21.10.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/404/2015

Справа № 428/1476/15-к

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі колегії:

Головуючого судді Луганського В.І.,

суддів Юзефовича І.О., Скочій Г.Д.,

при секретарі Бондаренко І.С., Циганок А.В., Колядінцевій П.В., Голуб Т.М.,

за участю прокурора Дуплієнко О.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сєвєродонецька, Луганської області, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, одруженого, має неповнолітню дитину сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

за ч.1. ст. 14, ч.2. ст. 258, ч.1. ст. 258-3, ч.2. ст. 260, ч.1. ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року, більш точну дату в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося можливим, у громадянина ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування, що діяло у складі терористичної організації, на території м. Сєвєродонецька Луганської області, після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, 24 червня 2014 року він прийшов до адміністративної будівлі Державного інституту азотної промисловості (далі «ДІАП») за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1, де розміщались представники не передбаченого законом збройного формування самопроголошеної «Луганської народної республіки» (далі «ЛНР»), утвореної 06.04.2014 року в м. Луганську, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, та вчинення терористичних актів проти представників і прихильників української державності - тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох осіб), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, в межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для виконання всіма членами організації під час підготовки та вчинення терористичних актів на території Луганської області, та в якій її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка у відповідності до ст. 1 п. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» - є терористичною організацією, та добровільно вступив до вказаної організації.

Вказаними особами в травні 2014 року в м. Сєвєродонецьку було зайнято адміністративну будівлю «ДІАП», де розмістили так званий штаб ополчення, метою діяльності якого було проведення розвідувальних дій, здійснення супротиву Збройним силам та правоохоронним органам України, вчинення терористичних актів на території східної України проти українського народу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у період з 24 травня 2014 року по 9 червня 2014 року, ОСОБА_2 знаходився та здійснював контрольно-пропускний режим на території ДІАПу, а також виконував завдання по збору розвідувальних даних про місця дислокації представників збройних сил України на території Луганської області з метою здійснення вищевказаним не передбаченим законом збройним формуванням терористичної організації «ЛНР» своїх злочинних цілей.

З метою ускладнення ідентифікації особистості, ОСОБА_2 було надано позивний «ОСОБА_2».

Далі, наприкінці липня 2014 року ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), увійшов до складу розвідувально-диверсійної групи, яка мала на меті здійснення терористичних актів на території Луганської області. З метою забезпечення функціонування вказаної розвідувально-диверсійної групи, ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), будучи обізнаним в оточуючих лісах, підшукав місце в Пісчановському лісництві, розташованому між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, для мешкання та укриття членів вказаної групи, до якої окрім нього протягом липня-серпня 2014 року увійшли: ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), невстановлена особа на ім'я ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_25»), ОСОБА_7 (позивний «ОСОБА_7»), ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8») та ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9»). У вказаному місці, членами групи був облаштований перевалочний пункт, біля якого виставлені секрети, а також облаштовані місця зберігання боєприпасів та автоматичної зброї, з метою подальшого ведення підривно-диверсійної діяльності на території м. Сєвєродонецька та його околицях.

У вказаному таборі члени розвідувально-диверсійної групи знаходились до 21 серпня 2014 року та за вказаний час здобули інформацію про місця розташування зведених підрозділів сил антитерористичної операції. В обов'язки ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), також входило забезпечення групи продовольчими товарами.

22 серпня 2014 року до складу вказаної диверсійно-розвідувальної групи долучилися три особи на ім'я ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_26»), ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_10») та особа з позивним «ОСОБА_27», які доставили до табору групи додаткове озброєння (автомати АК-74, РПГ-7 та постріли до них, РПВ «Шмель»), вибухівку (пластид) та набої до автоматичної зброї, з метою проведення 24-25 серпня 2014 року, вказаною группою, терористичних актів в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Однак, в період з 22 по 23 серпня 2014 року вказана диверсійно-розвідувальна група була виявлена бійцями батальйону ТрО № 24 «Айдар», знешкоджена та її діяльність була припинена.

Вказаними діями ОСОБА_2 прийняв участь у непередбаченому законом збройному формуванні та терористичній організації «Луганська народна республіка» та сприяв її діяльності.

Крім того, в період з кінця липня 2014 року по 22 серпня 2014 року ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність на боці терористичної організації «ЛНР», маючи умисел направлений на вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, виконуючи вказівки ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), який повідомив про створення ним розвідувально-диверсійної групи, об'єднаної єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, до складу якої ним, окрім ОСОБА_2, були залучені: невстановлена особа на ім'я ОСОБА_6, який у зв'язку з участю в незаконному збройному формуванні та сприянні діяльності терористичній організації «ЛНР», з метою ускладнення ідентифікації своєї особистості, обрав собі позивний «ОСОБА_25»; ОСОБА_8, який, обрав собі позивний «ОСОБА_8»; ОСОБА_7, який, обрав собі позивний «ОСОБА_7»; ОСОБА_9, який, обрав собі позивний «ОСОБА_9»; ОСОБА_10, який обрав собі позивний «ОСОБА_10»; невстановлена особа на ім'я ОСОБА_10, який, обрав собі позивний «ОСОБА_26»; невстановлена особа з позивним «ОСОБА_27»; ОСОБА_11 ОСОБА_12, який у зв'язку з участю в незаконному збройному формуванні та сприянні діяльності терористичній організації «ЛНР», позивний собі не обирав та був на зв'язку лише з ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), які заздалегідь були повідомлені, що керувати діяльністю групи в м. Сєвєродонецьку Луганської області буде ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), прийняв участь у підготовці вчинення терористичного акту на території с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька.

Так, ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), виконуючи функції організатора злочинної групи, здійснюючи її загальне керівництво, погодивши свої дії з ОСОБА_13, розробив єдиний план злочинної діяльності, направленої на організацію та здійснення терористичних актів за попередньою змовою групою осіб на території Луганської області з метою провокації воєнного конфлікту та залякування населення, а також знищення представників правоохоронних органів України, які на той час перебували в таборах с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька Луганської області.

Згідно розробленого плану, погодженого з ОСОБА_13, ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5») здійснював загальне керівництво вказаною групою осіб, організував збір розвідувальних даних про місця дислокації представників підрозділів сил «АТО» на території Луганської області та обрав дату, час, місце і спосіб вчинення терористичних актів проти представників підрозділів сил «АТО», а також визначив, що розвідувально-диверсійна група буде поділена на дві групи та визначив, що керівниками таких груп будуть ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_25») та ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_26»).

ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), будучи організатором та керівником організованої диверсійно-розвідувальної підривної групи, розподілив ролі між учасниками, згідно яким ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2») повинен був: виконувати вказівки ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»); підшукати місце в лісництві для розташування табору організованої групи для зкритого її знаходження; облаштувати в Пісчановському лісництві табір організованої групи для ведення диверсіно-розвідувальної та підривної діяльності проти представників сил АТО; отримати автоматичну зброю та набої; із застосуванням зброї проводити терористичні акти на території Луганської області проти представників підрозділів сил АТО; забезпечувати диверсійно-розвідувальну групу продуктами харчування.

Злочинний план ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5») був схвалений всіма учасниками диверсійно-розвідувальної підривної групи, в тому числі ОСОБА_13

ОСОБА_2 протягом серпня 2014 року збирав відомості щодо місць дислокації представників сил АТО поблизу м. Сєвєродонецька для організації вчинення диверсійно-розвідувальною групою терористичного акту, шляхом застосування вибухівки, гранатометів та стрілецької зброї, з метою знищення особового складу підрозділів правоохоронних органів України.

Далі, на виконання спільного плану, 21 серпня 2014 року ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5») разом з особою на ім'я ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_25»), ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8»), ОСОБА_7 (позивний «ОСОБА_7»), ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9») та ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), прослідували з табору, розташованого між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, в напрямку с. Муратове Новоайдарського району, з метою отримання від представників терористичної організації «ЛНР» зброї - автоматів АК-74 та набоїв до них, гранатометів РПГ-7Д та пострілів до них, РПВ-А «Шмель», вибухівки. В зазначеному районі в ніч з 21 на 22 серпня 2014 року учасники групи ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_10»), особа на ім'я ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_26») та особа з позивним «ОСОБА_27» доставили перелічені предмети з території, що знаходиться під контролем «ЛНР» в район с. Муратове Новоайдарського району Луганської області до річки Сіверський Донець, де перемістили їх та передали ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»). В той же час, ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9»), не повідомляючи про свої злочинні наміри депутата Сєвєродонецької міської ради VІ скликання ОСОБА_14, 22 серпня 2014 року отримав від останнього автомобіль марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, та доставив його до місця переміщення зброї, після чого, учасники групи завантажили до вказаного автомобіля зброю, з метою проведення 24-25 серпня 2014 року вказаною групою терористичних актів в с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька Луганської області.

Далі, група у складі 9 осіб на автомобілі марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), виїхала в напрямку Пісчановського лісництва та перевезла зброю до місця розташування табору диверсійно-розвідувальної підривної групи.

Однак, в період з 22 по 23 серпня 2014 року вказана диверсійно-розвідувальна група була виявлена бійцями батальйону ТрО № 24 «Айдар», знешкоджена та її діяльність була припинена.

Вказаними діями ОСОБА_2, разом з членами деверсійно - розвідувальної групи, прийняв участь у приготуванні до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, в серпні 2014 року, більш точну дату в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, у ОСОБА_2, який здійснював свою злочинну діяльність на боці терористичної організації «ЛНР», виник злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, 21 серпня 2014 року ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2») разом із ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), особою на ім'я ОСОБА_6 (позивний «ОСОБА_25»), ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8»), ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9») та ОСОБА_7 (позивний «ОСОБА_7»), прослідували з табору, розташованого між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, в напрямку с. Муратове Новоайдарського району, з метою отримання від представників терористичної організації «ЛНР» автоматів АК-74 та набоїв до автоматичної зброї, РПГ-7Д та вистрілів до них, РПВ-А «Шмель», вибухівки. В зазначеному районі в ніч з 21 на 22 серпня 2014 року учасники групи ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_10»), особа на ім'я ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_26») та особа з позивним «ОСОБА_27» доставили перелічені предмети з території, що знаходиться під контролем «ЛНР» в район с. Муратове Новоайдарського району Луганської області до річки Сіверський Донець, де перемістили їх та передали ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»). Далі, ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), разом із іншими учасниками групи завантажили до салону автомобіля марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який, в свою чергу, був доставлений до вказаного місця ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9») зброю, в тому числі: предмети з маркуванням ОГ-7В, які є 40-мм осколковими гранатами ОГ-7В спорядженими підривачами ГО-2 та є складовими частинами гранатометного пострілу ОГ-7В, містять заряд вибухової речовини і засіб підриву та належать до зарядів вибухової речовини в міцному корпусі, та предмети з маркуванням ПГ-7ПМ є стартовими пороховими зарядами, які також є частинами гранатометного пострілу, належать до зарядів вибухової речовини в неміцному корпусі; предмет з маркуванням «15-96 2457», який є вогнеметом РПВ-А та належить до бойових припасів, а також корпуси гранати Ф-1 та гранати РГ-42, споряджені запалами - є ручними гранатами Ф-1 та РГ-42 та належать до категорії бойових припасів; речовина, яка відноситься до вибухових речовин системи «паливо-окислювач», у складі якої міститься аміачна селітра (нітрат амонію), металічний алюміній (алюмінієва пудра) та складні ефіри, загальною вагою 799,98 г., для проведення 24-25 серпня 2014 року терористичних актів в с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька Луганської області.

Далі, група у складі 9 осіб на автомобілі марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), виїхала в напрямку Пісчановського лісництва, до місця розташування табору диверсійно-розвідувальної підривної групи, куди і перевезла вказану зброю для подальшого зберігання та використання у злочинній діяльності. По приїзду до табору, ввечері 22 серпня 2014 року ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), після розгрузки доставленої зброї, пішов додому.

В період з 22 по 23 серпня 2014 року вказана диверсійно-розвідувальна група була виявлена бійцями батальйону ТрО № 24 «Айдар», знешкоджена та її діяльність була припинена.

Такі дії ОСОБА_2, разом з членами диверсійно - розвідувальної групи, свідчать про придбання ним, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Обвинуваченний ОСОБА_2, свою вину в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннь передбачених ч.1. ст. 258-3, ч.1. ст. 14, ч.2. ст. 258, ч.2. ст. 260, ч.1. ст. 263 КК України, визнав частково, при цьому не відмовився від дачі показань та суду пояснив, що він визнає вину повністю по ч.2. ст. 260 КК України - участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань, по іншим статтям обвинувачення вину не визнав, так як викладених у обвинувальному акті інших злочинів не вчиняв всі дії були під примусом та страхом за свою сім'ю тому, що озброєні учасники диверсійно розвідувальної групи могли у любий момент розправитись з ним та його сім'єю. Так, у травні 2014 року, ОСОБА_2 на блокпосту запропонували допомагати «ополченцям» копати окопи та переносити мішки і він погодившись пішов до «ополчення», штаб якого був у будівлі ДІАП по вул. Вілєсова м. Сєвєродонецька, де за пропозицією керівництва, старшим був чоловік на ім'я ОСОБА_15, чергував на воротях двору будівлі ДІАП, він повинен був відкривати, закривати ворота та слідкувати за пропускним режимом. Чергував він до кінця травня днів 4 чи 5, після того як змінився начальник караулу, помінялись порядки і ОСОБА_2 відмовився виходити на чергування, побачив що щось не те, був дома де працював у приватної особи. 29 чи 30 липня дружина сказала, що до нього приходив ОСОБА_15 прізвища вона не знає та сказав, що приїдуть два чоловіки. Наступного дня приїхали двоє ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на «Газелі», сказали що живуть на дачі але її необхідно звільнити та попросили його допомогти їх перевезти, ОСОБА_2 погодився, здивувався що машина є своя, а його просять. Наступного дня прийшов ОСОБА_6 десь біля шостої години і з ним поїхали на дачу у бік населеного пункту Пурдовка. По дорозі ОСОБА_6 достав пістолет і сказав, що нікому не кажи, а то буде погано тобі та твоїй сім'ї і не шуткуй. На дачі були ОСОБА_8, ОСОБА_9 «ОСОБА_9», «ОСОБА_9» і ОСОБА_5, погрузили речі, було ще двоє осіб. ОСОБА_2 показав їм місто у старому лісництві там були густі зарослі де і вигрузили усі речі. ОСОБА_16 знав, так як працював у лісництві. Розгрузившись сказали, щоб наступного дня привіз сигарети, чай та дали якісь гроші. Наступного дня привіз це все, придбавши на гроші які йому дали та поїхав додому, так як необхідно було працювати у приватної особи. Йому постійно давали гроші на бензин та на харчі і він все це привозив. Керував цим усім ОСОБА_5, і пару раз їздив з ним до озера де він зустрічався з особою на ім'я ОСОБА_11 чи ОСОБА_11, це було на протязі двох тижнів. ОСОБА_6 «ОСОБА_25» сказав, що ОСОБА_16 буде потрібний щоб перевезти їх з Смоляниново та вийти до Новоахтирки і отримати «подарки». ОСОБА_16 погодився, вказав що покаже дорогу, хотів відмовитись але його не послухали. 20 серпня 2014 року ОСОБА_16 провів їх туди, на прохання ОСОБА_16 підти додому, його не відпускали, а вибору у нього не було. Далі повів ОСОБА_9 «ОСОБА_9» він з Ахтирки знав дорогу до с. Кримське, прийшли до Кримського увечері. ОСОБА_9 «ОСОБА_9» телефонував своїй людині і той пригнав машину УАЗ, але у них щось не вийшло, була якась нестиковка і «подарки» не отримали. До них переправився «ОСОБА_10» з провідником, вони переправлялись човном і заблукали. Зранку, ОСОБА_16 хотів від них піти, але не вийшло, був під наглядом. Ранком вийшов на них хазяїн УАЗа і він прослідував до нього з провідником, в цей час вийшли українські вояки. Заховались у хащу, вояки стріляли але не знайшли їх, пролежали години три і на них вийшов ОСОБА_6 «ОСОБА_25» також сказав що і їх обстріляли. Хазяїна машини направили додому. З тої сторони річки під'їхала машина чи дев'ятка чи вісімка і стали переправляти зброю, все було упаковане у ящиках, мішках і було зрозуміло коли візьмеш у руки що це зброя. Тоді переправилась також «ОСОБА_27», «ОСОБА_28» і «ОСОБА_10», спочатку ОСОБА_5 сказав сідати за руль ОСОБА_9, але у нього не вийшло їхати і ОСОБА_5 сказав, щоб за руль сів ОСОБА_16, що він і зробив. Поїхали через ліс до місця дислокації у сторону Муратово та в Капітаново виїхали на асфальт і на Новоахтирку де їхали по лісам та полям. Коли заїхали до Смоляніново їх наздогнав автомобіль «жигулі» з українськими вояками які спинили автомобіль. До ОСОБА_16 підійшов солдат, назвав себе, що з батальйну «Айдар», документів не було, з машини вискочив ОСОБА_9 з автоматом і вистрелив по українському солдату і другий солдат ззаду став стріляти, була перестрілка, але ОСОБА_16 цього не бачив, у перестрілці поранило «ОСОБА_29» і «ОСОБА_30». Третій український солдат який був за кермом поїхав. Загрузили поранених і поїхали до лісу. ОСОБА_16 був у шоку, у лісі розвантажились. ОСОБА_5 сказав щоб ОСОБА_16 взяв два телефони на зарядку додому, і останній пішов додому, де телефони поставив на зарядку. Ранком дружині пояснив що відбулось непоправне і більше нічого не пояснював, не було сенсу. Ранком зателефонував працедавець і ОСОБА_16 пішов до нього, але матеріалу не було і він повернувся додому де були уже українські вояки які затримали його і стали допитувати де знаходиться група, він показав це на мапі і вояки поїхали у ліс до місця де була диверсійна група. ОСОБА_16 наділи каску та бронежилет та сказали щоб він йшов до місця розташування групи. Вояків було 60-70 осіб вони оточили місце де була група, ОСОБА_16 поклали на землю та відбулась стрілянина, як пізніше ОСОБА_16 зрозумів що поранило ОСОБА_9 «ОСОБА_9» та когось з українських вояків. Стрілянина продовжувалась біля 30 хвилин. Потім ОСОБА_16 забрали українські вояки, які допитували, потім допитували СБУ і затримали.

Що ОСОБА_16 був у ДІАПі та надавав допомогу «ополченцям» він визнає, там же у ДІАПі він познайомився з ОСОБА_5 позивний «ОСОБА_5» та шкодує що піддався на умовляння, вважає що попав у це все помилково, не обдумав, йому одурачили голову, чому і сам не розуміє, а все, про що розповів далі, було під примусом та погрозою, у них була зброя, а у нього не було, він боявся за себе та свою сім'ю, до нього могли у любий час прийти та розправитись, возив їм їсти і курити не по добрій волі. Звертатись до міліції або до вояків, на думку ОСОБА_16, не було сенсу так як з лісу могли прийти та розправитись, а йому головне була сім'я та батьки які проживають у цьому ж селі, а в тому, що диверсійну групу викриють та затримають, він сумнівався. Членів диверсійної групи боявся, тому і допомагав їм, а не українським збройним силам. Осіб на позивний «ОСОБА_31» та «ОСОБА_33» він знає, бачив у ДІАПі «ОСОБА_31» підвозив декілька разів на своїх «жигулях». У серпні 2014 року привозив своїми «жигулями» ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до Сєвєродонецька, вони зустрічались з особою на ім'я ОСОБА_11, останній передавав їм продукти, куриво та автомат. Також коли зустрічались з ОСОБА_11 на озері, то він передавав ОСОБА_5 якісь папери, які саме ОСОБА_16 невідомо, а ОСОБА_5 не пояснював. Вказує, що був обізнаний про всіх осіб які були у деверсійній групі, «ОСОБА_32» називали його так як він працював у лісництві, зброї не носив, тільки у ДІАПі він був з гладко ствольною, мисливською рушницею, яку йому лишав чоловік, що з ним був на чергуванні коли ходив по нужді. Щодо повідомлення «ополченців» про розташування українських військових, пояснює, що коли їздив за продуктами, то на блокпосту у районі Щедріщево бачив військових, про це і повідомляв ОСОБА_5, також на прохання останнього просив, щоб дружина розповідала про наявність воєнних у селі. Коли переправляли зброю через річку він не бачив, спав у траві, але повідомляє що допомагав переносити ящики та що в них, не знав.

Чим займалась диверсійна група, яку диверсію готувала, що «ополчення» є незаконним збройним формуванням він здогадувався, але його не посвячували у всі плани диверсійної групи, про їх злочинні наміри йому не було відомо, вважає що його використали та покинули, хто керував групою з боку терористичної організації «ЛНР» чи інших аналогічних формувань не знає.

Знає що ОСОБА_5 обміняли та він знаходиться на території Росії, про це йому повідомили працівники СБУ.

Щодо телефонних розмов прослуханих у судовому засіданні пояснює, що впізнає голос ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5»), також упізнає і свій голос, одного разу був обстріл по місту йому зателефонував ОСОБА_5 і запитав за «бендер», одним з робітників які робили дахи на будинках був хлопець з західно українським акцентом, то ОСОБА_16 і сказав про це ОСОБА_5. Йому також телефонував «ОСОБА_31» якого ОСОБА_16 підвозив і бачив його з ОСОБА_5. Також його голос при розмові де просили отримати та передати записку та речі на ту територію, він записку дійсно передавав велосипедом довіз до зупинки, але яка інформація була в ній йому не відомо. Розмовляв з телефону ОСОБА_5 з дружиною про наявність українських військових на території села та їх дислокацію, по своєму телефону з ОСОБА_5, коли заблукали у лісі та переправляли зброю для розвідувально-диверсійної групи, щоб визначити шлях, напрямок яким необхідно прямувати щоб зустрітись з особами які передавали зброю.

Не дивлячись на часткове визнання вини ОСОБА_2, в скоєнні інкримінованих йому злочинів, його вина у їх вчиненні підтверджується сукупністю досліджених та перевірених судом доказів у судовому засіданні з дослідженими доказами які знаходяться в матеріалах кримінального провадження та надані суду стороною обвинувачення.

Допитана у якості свідка дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_17, суду пояснила, що проживає однією родиною з ОСОБА_2, вони мають двох дітей один з яких неповнолітній, її чоловік останнім часом працював на приватного підприємця ОСОБА_18 будівельником, потім прорабом. Місце роботи чоловіка знаходилось недалеко від будинку, з ним був постійно мобільний телефон з номером НОМЕР_3. Минулого року коли м. Сєвєродонецьк знаходилось під «ополченцями» ОСОБА_2 ходив на роботу до приватного підприємця. У липні минулого року приходив чоловік з сусіднього села на ім'я ОСОБА_4 та просив допомогти. ОСОБА_2 пішов туди і потім їй розповідав, що щось трапилось, що саме віна не говорив. Друзями ОСОБА_2 є сусіди та робітники які з ним працюють. Іноді чоловік залишався на роботі ночувати, охороняти. У середині серпня 2014 року чоловіка не було дома він прийшов тільки наступного дня пізно вночі, де був не розповідав. Після цього у них вдома був три рази обшук, але нічого не знайшли, було вилучено тільки два мобільні телефони, приїхали працівники СБУ, ОСОБА_2 по телефону їй розповідав де знаходяться телефони і вона їх знайшла та віддала, вони були загорнуті у рушник. Чоловіка характеризує як доброго та працьовитого, про те що він допомагав «ополченцям» їй нічого невідомо, він про це не розповідав, але вказує, що буває що чоловік легко піддається чиємусь впливу, зброї у нього не було і вона не бачила.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15, який тримається у Старобільському слідчому ізоляторі за вчинення кримінального правопорушення, суду пояснив, що ніяких стосунків з ОСОБА_2 він не підтримує, чим займався останній не знає, будь які пояснення стосовно участі ОСОБА_2 у незаконних збройних формуваннях, суду надати не може.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що ОСОБА_2 знає з дитинства, він був з ОСОБА_19 в «ополченні», також він був у лісі допомагав «ополченцям» так як і ОСОБА_20. ОСОБА_2 був з групою яка збиралась влаштувати диверсію їх було шість осіб які жили у лісі, знає ОСОБА_25 «ОСОБА_25», ОСОБА_9 «ОСОБА_9», прізвищ не пам'ятає. ОСОБА_2 допомагав, підвозив продукти. ОСОБА_19 працював таксистом і допомагав, возив на блокпости продукти, помагав ремонтувати техніку. Керував цим всім механік. В ДІАПі познайомився з ОСОБА_5 позивний «ОСОБА_5» який працював у штабі. Пізніше з ним зіткнувся, коли «ополчення» виходило з Сєвєродонецька, побачив його біля магазину по вул. Гагаріна разом з ОСОБА_25 «ОСОБА_25». Вони хотіли десь заховатись і ОСОБА_20 направив їх до ОСОБА_2 який допомагав їм у цьому та визначив місце у лісі. ОСОБА_19 бачив ОСОБА_2 в ДІАПі, він стояв на воротях зі зброєю одягнений у камуфляж, але точно вказати по одягу не може. Єремеєєнко активно допомагав у лісі, це було у 2014 році після травневих свят підвозив воду та харчі у ліс. В таборі були ОСОБА_25 «ОСОБА_25», «ОСОБА_5», ОСОБА_9 «ОСОБА_8», ОСОБА_9 «ОСОБА_9» вони обговорювали вчинення теракту чи диверсії. Група отримала для цього зброю. ОСОБА_19 бачив, що ОСОБА_2 був присутній при обговоренні обставин вчинення теракту. ОСОБА_19 не має чотирьох пальців на руці то до обговорення вчинення теракту допущений не був так як на нього розраховувати не було чого. В піонерському таборі у селищі Щедріщево знаходилась національна гвардія і теракт група збиралась вчинити саме там. Керував групою «ОСОБА_5». Саме ОСОБА_19 познайомив ОСОБА_2 з «ОСОБА_24» и ОСОБА_25 та влітку коли «ополченці» виходили з міста та їм необхідно було сховатись, ОСОБА_20 сказав де живе ОСОБА_2 і вони поїхали до нього. Місто у лісі показував групі ОСОБА_2. ОСОБА_19 вказав що допомагав «ополченцям» з власної ініціативи, тиску на нього не було, кому допомагає знав. Чи був тиск на ОСОБА_2, йому невідомо. Теракт готували до дня незалежності 23 серпня, але він не пройшов так як групу обстріляли та затримали. Яка роль ОСОБА_2 у вчиненні теракту не знає, але він був постійно у диверсійній групі. Коли групу затримували то ОСОБА_20 привіз їжу, ОСОБА_2 при затриманні групи він не бачив. Коли бачив ОСОБА_2 у групі то зброї при ньому не бачив, одягнений він був у цивільному, інші у камуфляжі. Коли обговорювали вчинення теракту то ОСОБА_2 був за столом і приймав участь у обговоренні. Зброю привезли УАЗом - таблетка, зеленого кольору, вона була прострелена, була розмова про бій, ОСОБА_2 був за кермом вказаного УАЗу на якому була привезена зброя, були поранені. ОСОБА_19 зателефонував «ОСОБА_5» та попросив привезти бинт, для перев'язки поранених, коли ОСОБА_20 приїхав то двоє поранених лежали у куріні, були вже перев'язані інші їли за столом. ОСОБА_2 в цей час ОСОБА_20 не бачив, з УАЗу розвантажували зброю, автомати, труби «Мухи» чи «Шмелі», ящики з патронами, медпрепарати, сухпайки. 23 серпня групу обстріляли і ОСОБА_2 він бачив уже в СІЗО. Про те чи була закріплена за ОСОБА_2 зброя не знає, але він міг отримати зброю так як її було багато, до того як привезли її не хватало, я після хватало на всіх і ще була і лишня. Знає що керував усіма ополченцями у вказаний час ОСОБА_21 «Велике військо Донське». Вказав що психічно нормальний і усвідомлює що «Ополченці» хотіли від'єднатись від України.

У судовому засіданні досліджені надані письмові докази:

Копія протоколу огляду місця події у кримінальному провадженні № 22014130000000223 з додатками від 24.08.2014 року, яким встановлені та вилучені у лісовому масиві, розташованому в Пісчанівському лісництві між населеними пунктами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, автомобіль марки УАЗ, реєстр. номер НОМЕР_1, темно зеленого кольору у розстріляному вигляді, біля якого тіло невстановленої особи без ознак життя яким ймовірно є ОСОБА_9; гільзи від набоїв калібру 5,45 мм; предмет зовні схожий на кулю - калібру 5, 45 мм. на якому залишки речовини схожої на кров; магазин до автомату АК - 74 з патронами, пакет з карт-холдером до стартового пакету «МТС» з номером НОМЕР_4, бушлат чорного кольору з погонами та двома червоними прокольними стрічками на яких наявні дві зірки; камуфльований кітель з нашивками: «Писар Начальник штаба полку», «Сєвєродонецький козачий полк», «Сєвєродонецький полк ім. Хмельницького, «Українське козацтво», паспорт ОСОБА_9, в обкладинці знаходиться посвідчення учасника «Всевеликого войска Донского» на його ім'я, аркуш паперу з рукописним текстом, «1.ОСОБА_34», «2.ОСОБА_35», «3.ОСОБА_36», «4.ОСОБА_37», «5.ОСОБА_38», «6.ОСОБА_39», «7.ОСОБА_40», «8.ОСОБА_41», «9.ОСОБА_42», «10.ОСОБА_5», «11.ОСОБА_43», «12.ОСОБА_44», «13.ОСОБА_45», «14.ОСОБА_46», «15.ОСОБА_47», « 16.ОСОБА_48», «17.ОСОБА_49», «18.ОСОБА_50», також медичні препарати, ящики з під патронів, патрони 5, 45 мм, постріли ОГ-7В, постріли ПГ-7ПМ, підсумок для магазину, та пакет з речовиною що нагадує пластид та інше. (т.2. а.с. 14-25)

Протокол огляду вилучених під час огляду місця події речей від 27.08.2014 року.(т.2. а.с. 26-30).

Протокол огляду від 27.08.2015 року, вилучених у ході особистого обшуку ОСОБА_2 - паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мобільного телефона «Alkatel 1010D» з контактами у ньому, сім картки відсутні; мобільного телефону марки «Samsung» SGH-C270 з контактами у ньому та сім картою «Київстар», яких є контакти такі як: «ОСОБА_36», «ОСОБА_39», «ОСОБА_41», «ОСОБА_40», «ОСОБА_49», «ОСОБА_51», «ОСОБА_10».(т.2. а.с. 43-47.)

Конверт №1 у якому знаходиться паспорт на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (т.2.а.с. 49)

Копія повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1. ст. 258 КК України. ( т.2. а.с. 72-74)

Копія протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 26.08.2014 року, в якому ОСОБА_5 вказує, що у місті Сєвєродонекцьк, біля спортивного центру «Олімпія» зустрів ОСОБА_19 (ОСОБА_20) з яким раніше познайомились у ДІАПі, він там допомагав ремонтувати техніку. Валентину розповів, що на даний момент вони знаходяться під с. Олександрівка у лісі. ОСОБА_15 сказав, що зможе знайти нормальне місто у лісі для табору. Далі ОСОБА_15 сказав що у нього є знайомий, у минулому по професії лісник, звуть ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»). Коли познайомились з ОСОБА_2, то ОСОБА_5 упізнав у ньому чоловіка, який служив у комендантському взводі в гарнізоні ДІАП. ОСОБА_2 показав їм місто у лісі, де можна розташувати табір. Табір було розташовано у лісі між селами Олександрівка - Гаврилівка. На це місце перебрався увесь склад групи.

Для вчинення акції «возмездія» групі необхідна була зброя і їм її переправили люди ОСОБА_22 (позивний «ОСОБА_10»). Переправили два цинки патронів, калібру 5, 45 мм., чотири автомати АК - 74, РПГ та 6-ть зарядів, два вогнемети «Шмель», десять гранат ( по п'ять Ф-1 и РГД), два пакети з пластидом, сухпай, медикаменти та кулемет ПК з двума цинками патронів до нього калібру 7, 62 мм. До вказаного місця зустрічі поїхали на автомобілі УАЗ (таблетка), який пригнали по проханню ОСОБА_9 «ОСОБА_9». За руль сів ОСОБА_2 «ОСОБА_2», поряд ОСОБА_9 «ОСОБА_62». В салоні знаходились ОСОБА_5, ОСОБА_6 «ОСОБА_25», ОСОБА_61 «ОСОБА_8», ОСОБА_9 «ОСОБА_9», «ОСОБА_49», «ОСОБА_10», «ОСОБА_34». У «ОСОБА_63» і «ОСОБА_30» були автомати Калашникова, у «ОСОБА_10» була СВД. Ми усі направились до табору у лісі. По дорозі до табору у с. Смоляніново, непереріз виїхав легковий автомобіль ВАЗ. ОСОБА_2 «ОСОБА_2» зупинив машину, почалась стрілянина. Обставин стрілянини він не бачив так як був в укритті. По дорозі було встановлено, що ОСОБА_22 «ОСОБА_34» та «ОСОБА_49» були поранені, як після стало відомо на них напали «нацики», двоє з них було вбито.

У вилученому телефоні ОСОБА_5 було знайдено між інших номерів і номер з ім'ям ОСОБА_2 - НОМЕР_2, ОСОБА_5 пояснив, що це ОСОБА_2 позивний «ОСОБА_2», член розвід групи. (т.2. а.с. 75-79);

Копія відповіді на запит з дактилоскопічною картою ОСОБА_2 (т.2. а.с. 87-88)

Копія висновку судової експертизи з дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілів № 10087 від 22.09.2014 року, результати якої учасники процесу не оспорювали, вилучена речовина відноситься до вибухових речовин системи «паливо-окислювач», у складі якої міститься аміачна селітра (нітрат амонію), металічний алюміній (алюмінієва пудра) та складні ефіри, загальною вагою 799,98 г. (т.2. а.с. 93-95);

Копія висновку судової вибухотехнічної експертизи № 10086 від 18.11.2014 року, результати якої учасники процесу не оспорювали, предмети з маркуванням ОГ-7В є 40-мм осколковими гранатами ОГ-7В спорядженими підривачами ГО-2 та є складовими частинами гранатометного пострілу ОГ-7В, містять заряд вибухової речовини і засіб підриву та належать до зарядів вибухової речовини в міцному корпусі, та предмети з маркуванням ПГ-7ПМ є стартовими пороховими зарядами, які також є частинами гранатометного пострілу, належать до зарядів вибухової речовини в неміцному корпусі; (т.2. а.с. 97-101);

Копія висновку судової вибухотехнічної експертизи № 10088 від 24.11.2014 року, результати якої учасники процесу не оспорювали, предмет з маркуванням «15-96 2457» є вогнеметом РПВ-А та належить до бойових припасів, а також корпуси гранати Ф-1 та гранати РГ-42, споряджені запалами - є ручними гранатами Ф-1 та РГ-42 та належать до категорії бойових припасів. (т.2. а.с. 106-111);

Висновок експерта № 380 від 03.09.2014 року, по речовим доказам вилученим при огляді місця події 24.08.2014 року, результати якого учасники процесу не оспорювали. (т.2. а.с. 116-121);

Довідка про витрати на проведення експертизи, у якій вказано що витрати склали 880, 20 гривень, які необхідно перерахувати: код доходів 24060300, р\р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, Установа банку УДКС України в комінтернівському районі м. Харькова. (т.2. а.с. 122.);

Конверт № 2, диск СПУ ПрАО МТС Україна операторів мобільного зв'язку з телефонами з'єднання власника номеру ОСОБА_2 НОМЕР_5 з номерами ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_19. (т.2.а.с. 137.);

Протокол огляду вищевказаного диска СПУ ПрАО МТС Україна з додатками від 23.10.2014 року. (т.2. а.с. 138-155);

Постанову про визнання речовими доказами вказаного диска СПУ ПрАО МТС Україна. (т.2. а.с. 156.);

Копія свідоцтва про одруження ОСОБА_2 (т.2. а.с. 165.)

Вимога про судимість ОСОБА_2 (т.2. а.с. 194-195.);

Протоколи пред'явлення осіб для впізнання ОСОБА_2 учасників розвідувально - диверсійної групи: ОСОБА_10 (позивний «ОСОБА_10»), ОСОБА_9 (позивний «ОСОБА_9»), ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8»), ОСОБА_11 ( «ОСОБА_11»), ОСОБА_23 («ОСОБА_15») та ОСОБА_7 (позивний «ОСОБА_7»). ( т.2. а.с. 196-210 та 222-224.)

Копії повідомлень про підозру: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 (т.3. а.с. 52-65.);

Копії актових записів про смерть ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.3. а.с. 68, 69.)

Копія повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 від 07.02.2015 року. (т.3. а.с. 70-74.);

Протокол огляду документів які знаходяться у кримінальному провадженні та постанову про визнання їх документами у кримінальному провадженні від 17.02.2015 року. ( т.3. а.с. 98-99.);

Вина ОСОБА_2 підтверджується результатами негласних слідчих дій, які відповідно до вимог ч.1 ст. 256 КПК України можуть використовуватись в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дії.

У судовому засіданні заслухані телефонні розмови відповідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 31 січня 2015 року:

Так, згідно з вказаним протоколом за результатами проведення на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харьківської області вих.. № 4943т від 08.08.2014 року (вхід. № 825 від 08.08.2014 року), проведено негласну слідчу (розшукову) дію - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно невстановленої особи, яка використовує телефонний номер НОМЕР_6 для координації діяльності між бойовиками, шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з вказаного абонентського номеру, встановлено що зазначений номер дійсно використовується чоловіком на ім'я ОСОБА_5 для координації діяльності між бойовиками про що свідчать регулярні телефонні переговори вказаної особи із родичами та знайомими за зазначеним номером.

За результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, зафіксовано ряд розмов, частина з яких містить ознаки тяжкого кримінального злочину.

Як встановлено у судовому засіданні номером мобільного телефону НОМЕР_8 користувався ОСОБА_5 (позивний «ОСОБА_5») та з нього заслухані і досліджені у судовому засіданні дзвінки на мобільний телефон з абонентським номером: НОМЕР_7, розмова йшла 11.08.2014 року, з чоловіком на ім'я «ОСОБА_10» (ОСОБА_10 «ОСОБА_10») про те що бойовики розстріляли колону і це є перемогою та про зброю у вигляді «мух», «шмєлєй», гранат, автоматів «АКМ» для диверсійної групи. (т.1. а.с. 78.); НОМЕР_9, розмова йшла 11.08.2014 року, з чоловіком на ім'я «ОСОБА_52» про зброю у вигляді кулеметів «РПК», гранатомети, боєкомплект до зброї, ящики з гранатами «Ф-1» та «РГД» для диверсійної групи яку очолював ОСОБА_5 і яка необхідна була для вчинення терористичних актів. (т.1. а.с. 80-81.); НОМЕР_7, розмова йшла 11.08.2014 року, з чоловіком на ім'я «ОСОБА_10» (ОСОБА_10) про те, що «ОСОБА_52» дає зброю диверсійній групі для вчинення теракту і її необхідно переправити, про осіб які хочуть примкнути до групи з окрема чоловік на ім'я «ОСОБА_53». (т.1. а.с.81, 82.); НОМЕР_10, розмова йшла 16.08.2014 року, з чоловіком який себе не називав, про бойові дії «ополченців» під Новосвєтловкой, про дислокацію збройних сил України та національної гвардії і про їх переміщення, також про бійців СБУ які знаходяться у піонерському таборі «Гагарінець» і їх необхідно ліквідувати, але для цього необхідні «подарки» - зброя, якою «ОСОБА_55» обіцяв забезпечити. (т.1. а.с. 113-115); НОМЕР_7, розмова 16.08.2014 року з ОСОБА_10 («ОСОБА_10»), про те що «ОСОБА_52» готує «подарки» і протягом двох днів останні будуть в наявності, мова йде про «ОСОБА_29» і «ОСОБА_54» які будуть забезпечувати доставку «подарков» (зброї). Як тільки зброя буде отримана необхідно узгодити маршрут її поставки. (т.1. а.с.119-120.); розмова з невстановленою особою, 18.08.2014 року, ОСОБА_5 обговорює вчинення теракту саме 24 серпня 2014 року, і до цього часу вони повинні бути забезпечені зброєю, так як хочуть влаштувати «свято», просить рухатись скоріше тому що бійці диверсійної групи нервують. (т.1. а.с. 139-141.); НОМЕР_10, розмова 19.08.2014 року з чоловіком на ім'я «ОСОБА_57» з яким ОСОБА_5 обговорює час і місце де буде переправлено зброю в районі населених пунктів Нижнє, Кримське та Муратово, узгоджують місце по мапі в районі дитячого табору. (т.1. а.с. 148.); НОМЕР_11, 19.08.2014 року ОСОБА_2 розмовляє з ОСОБА_5, де останній просить ОСОБА_2 приглянути за територією, та домовились про зустріч. ОСОБА_2 пояснив суду, що йому було передано записку яку він на велосипеді завіз до лісу. (т.1. а.с. 152.); НОМЕР_3, розмова 20.08.2014 року, ОСОБА_5 з ОСОБА_2, що останній домовився з чоловіком на ім'я «ОСОБА_9» і що ОСОБА_2 приїде до них після спілкування з «ОСОБА_56». (т.1. а.с.154.); НОМЕР_3, розмова 20.08.2014 року ОСОБА_5 з ОСОБА_2 в якій останній вказує на добрі новини які є у нього, говорить, що приїде щоб його дочекались. (т.1. а.с. 158 зворот.) НОМЕР_10, розмова 20.08.2014 року з чоловіком на ім'я «ОСОБА_57» про плани українських вояків на 22-24 серпня 2014 року та про диверсійний акт, щоб розстрілять українців «наглухо» і для цього необхідно більше важкого озброєння. (т.1. а.с. 159 зворот.); НОМЕР_12, розмова 21.08.2014 року, з телефону ОСОБА_5 - ОСОБА_2 спілкується з дружиною ОСОБА_18 про те чи є українські військові у селі і їх місця знаходження. ОСОБА_2, суду пояснив, що від нього «ОСОБА_6» вимагав зателефонувати дружині і з'ясувати чи є українські військові і де.(т.1. а.с.165 зворот-166.); НОМЕР_3, розмова 21.08.2014 року, Комарницьеого з ОСОБА_2 під час переправки та отримання зброї, ОСОБА_2 вказує куди треба направлятись разом з «БК» (бойовий комплект) і де його можливо отримати, вказує що нічого не видно і треба, щоб особи що привезли зброю подали якийсь знак, увімкнули на скутері світло та визначили себе. Також, мова йде про провідника, човен на якому переправляли зброю та те, що зустрілись з групою яка переправляла збою і отримання зброї. ОСОБА_2, суду пояснив, що робив усе за вимогою «ОСОБА_58» та під його примусом. (т.1. а.с.169 зворот - 170, 171, 177 зворот, 178, 179); НОМЕР_10, розмова 23.08.2014 року, ОСОБА_5 з «ОСОБА_59» та «ОСОБА_60» медсестрою, щодо подій у селищі Смоляниново де автомобіль яким керував ОСОБА_2 зі зброєю та диверсантами, був зупинений та потрапив під обстріл українських вояків, були поранені диверсанти, загиблі серед українських, зброю було доставлено до місця дислокації. ОСОБА_2, суду пояснив щодо вказаних подій, що керував автомобілем так як йому не було куди дітись, під примусом «ОСОБА_58», коли доставили зброю він з бази пішов додому, при цьому узяв телефони які йому дав ОСОБА_5 для зарядки. (т.1. а.с. 184-185.); НОМЕР_8, розмова 24.08.2014 року ОСОБА_5 з «ОСОБА_59» після того як групу диверсантів на місті їх дислокації обстріляли українські військові, де ОСОБА_5 пояснює, що мабуть водій «ОСОБА_2» (ОСОБА_2) «здав» їх та показав де знаходиться табір диверсантів. Вказує, що саме ОСОБА_2 був відсутній, як учасник групи, під час її виявлення, тому підозрює його. (т.1. а.с. 191 зворот -192.)

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до наступного висновку:

Надані суду докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України оцінюються судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказані у вироку докази з приводу їх належності чи допустимості сторонами кримінального провадження не оспорювались, окрім того, що обвинувачений ОСОБА_2 по обставинам які встановлювались судом, пояснював, що всі дії по вчиненню злочинів він виконував під примусом «ОСОБА_58», йому нікуди було дітись так як боявся за свою сім'ю та батьків.

Покази ОСОБА_5 (на даний час переховується від органів суду на тимчасово окупованій території) які були досліджені судом, протокол його допиту (т.2. а.с. 75-79), суд визнає належними та допустимими доказами, так як відповідно до практики Європейського суду з прав людини письмові показання свідків (без їх допиту у суді) можуть бути визнані судом належним доказом у кримінальній справі за умови, що вони є єдиним чи вирішальним доказом. Такий висновок зроблено у рішеннях ЄСПЛ у рішеннях «Хорнкасл та інші проти Обєднаного королівства» від 16.12.2014 року (жалоба № 4184\10.) та інших.

Відповідно до ч.5. ст. 9 КПК України, Кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Єврепойського суду з прав людини.

Надані докази не містять суперечностей та оцінюються судом як достовірні та фактично встановлені.

Причетність обвинуваченого до вчинення злочинів він не заперечував щодо його участі у діяльності непередбачених законом збройних формуваннях - ч.2. ст. 260 КК України, заперечував: участь і сприяння у діяльності терористичної організації ч.1. ст. 258-3 КК України, свою участь в приготуванні до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб ч.1. ст. 14, ч.2. ст. 258 КК України та придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу ч.1. ст. 263 КК України.

До показань обвинуваченого ОСОБА_2, суд, відноситься критично, оскільки вони спростовуються показаннями свідків, матеріалами кримінального провадження, яким у суду не має підстав не вірити, вони взаємно підтверджені та узгоджуються між собою, тому є допустимими, вибрана ним позиція свідчить про бажання уникнути покарання за вчинені злочини, допитаний в судовому засіданні, він прагнув переконати, що знаходився під примусом «ОСОБА_58» позивний «ОСОБА_25» та боявся помсти з боку безпосередніх учасників терористичного озброєного формування.

Судом встановлено, що його дії носили тривалий у часі, систематичний, постійний характер як учасника терористичної організації «ЛНР», вороже налаштованого до Української влади. ОСОБА_2 надав згоду на участь у незаконному збройному формуванні та терористичній організації «ЛНР» свідомо та добровільно, ще у травні місяці 2014 року і до моменту його затримання українськими вояками у серпні 2014 року він зі зброєю в руках (мисливська рушниця), і цей факт підтверджено його показами, що він брав рушницю у особи яка несла з ним службу та показами свідка ОСОБА_19 який вказав що бачив його зі зброєю та ОСОБА_2 був з ним в «ополченні» і ОСОБА_5, що він разом з іншими учасниками вказаної організації здійснював пропускний режим у гарнізоні ДІАП, служив у комендантському взводі.

Надалі, ОСОБА_2, що свідчить про його попердню змову з терористами, надав згоду та приймав участь як член розвід групи, яка підпорядковувалась керівникам терористичної організації «ЛНР», при готуванні терористичного акту на 24 серпня 2015 року (день незалежності України), разом з учасниками девирсійно-розвідувальної групи приймав участь у обговоренні плану вчинення теракту у піонерському таборі «Гагарінець», цей факт підтверджує свідок ОСОБА_19, знав усіх членів групи по позивним мав телефонні номери керівників та членів групи, повідомляв сам і через дружину про наявність українських військових і місця їх дислокації, як член групи безпосередньо приймав участь у забезпеченні «ополченців» продуктами харчування, зброєю та боєприпасами, вибуховими речовинами, переносив іх грузив та перевозив за кермом автомобіля УАЗ. Він приймав участь у бойових зіткненнях з українськими військовими. Знаючи місце розташування диверсійно-розвідувальної групи не намагався і зовсім не вживав заходів до повідомлення українських військових, правоохоронних органів про їх місце знаходження та їх знешкодження та до забезпечення безпеки своїх рідних, хоча зробив це коли був виявлений, затриманий і допитаний українськими військовими і працівниками СБ України.

Покази ОСОБА_2 що він діяв під примусом та страхом за близьких рідних, крім його свідчень ніякими доказами не підтверджені, а навпаки спростовуються тим, що він пішов додому після доставки у табір зброї та боєприпасів та взяв телефони керівників групи для зарядки і вони були вилучені у нього дома, що свідчить про те що він сподівався повернутись та забезпечити членів групи зв'язком та подальшим виконанням ними своїх злочинних планів по здійсненню терористичного акту у відношенні українських військових. Вказані його дії підтверджені доказами дослідженими судом, протоколами слідчих та оперативних дій, показами свідків, негласними слідчо оперативними заходами викладеними у вироку. Судом беззаперечно встановлено, що у обов'язки ОСОБА_2 як члена диверсійно-розвідувальної групи входило безпосереднє забезпечення життєдіяльності злочинної організації та виконання нею спільних планів визначених терористичною організацією «ЛНР» для досягнення нею відповідної мети по вчиненню терористичних актів.

Суду не надані докази застосування зброї особисто ОСОБА_2 та вбивства саме ним українських військових, при обставинах вказаних у вироку, але він був безпосереднім учасником викладених подій де застосовували зброю учасники розвідувально-диверсійної групи членом якої він був.

Місце вчинення злочинів ніким не заперечувалось та достовірно встановлене сукупністю наявних доказів.

Час вчинення злочинів встановлений виходячи з інформації, отриманої від обвинуваченого, свідків, письмових доказів та каналів мобільного зв'язку.

Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції 2001 року, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму ;фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Так, Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13 вказує, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_2 як дієздатна особа усвідомлював, що «ЛНР» діє на території України саме як терористична організація, дав згоду на участь у такому обєднанні, став його учасником, що вона діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції і ОСОБА_2 своїми вказаними у вироку діями підтвердив реальність своїх намірів.

Суд. також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосованими положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, за обставин, викладених у вироку, і дії його вірно кваліфіковані на досудовому слідстві, вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведеною повністю, так як ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення: передбачені ч.1 ст.258-3, ч.2. ст. 260 КК України які виразились в участь і сприянні діяльності терористичної організації «Луганська народна республіка» та участі у непередбаченому законом збройному формуванні; передбачене ч.1. ст. 14., ч.2. ст. 258 КК України які виразились в приготуванні до вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб; передбачене ч.1. ст.263 КК України, які виразились в придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до розяснень, що містяться в п.19 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливе лише за умови доведеності її вини.

При цьому суд виходить з аналізу усіх наявних доказів, а саме: показань підсудного ОСОБА_2, в яких він частково визнає себе винним у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень та пояснює події у яких він приймав участь, які і є обставинами вчинення кримінальних правопорушень та його причетністю до диверсійно-розвідувальної групи (ДРГ) яка діяла в інтересах терористичної організації «ЛНР»; показів свідків: допитаних у судовому засіданні дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_5 які оголошені у судовому засіданні; письмових доказів досліджених судом: протоколу огляду місця події від 24.08.2014 року, протоколу огляду від 25.08.2014 та 27.08.2014 року речей та документів; висновків судових експертиз з дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілів № 10087 від 22.09.2014 року, № 10086 від 18.11.2014 року, № 10088 від 24.11.2014 року; висновку експерта № 380 від 03.09.2014 року; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.10.2014 року відповідно до яких ОСОБА_2 впізнав членів диверсійно розвідувальної групи; заслуханих телефонних розмов відповідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 31 січня 2015 року які підтверджують наявність у ОСОБА_2 телефонів членів ДРГ та його участь у її діяльності, та інших досліджених матеріалів.

Суд, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 раніше не засуджувався і не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальні правопорушення які у відповідності до ст. 12 КК України відноситься, ч.1. ст. 14., ч.2. ст. 258, ч.1 ст.258-3 КК України до особливо тяжких злочинів, та кримінальні правопорушення, які у відповідності до ст. 12 КК України відноситься, ч.2. ст. 260, ч.1. ст.263 КК України до тяжких злочинів, він офіційно не працює, але має сімю та на утриманні одну неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є психічно здоровим, характеризується по місцю проживання, колишньої роботи та тримання під вартою позитивно.

Суд, не вбачає з показів ОСОБА_2 щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, він у процесі судового розгляду справи не висловлював розкаяння, стурбованості та переживання за вчинене.

ОСОБА_2 вчинив умисні тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, які являють собою особливо велику суспільну небезпеку у суспільстві та об'єктом яких є громадська безпека.

Причому, безпосереднім об'єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 258, 258-3, 260 КК України є громадська безпека та безпека особи, суспільства і держави Україна від діяльності злочинних організацій незаконних збройних формуваннь, вказані злочини є одними із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки, а об'єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, які при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства, гроадян України та створює сприятливі умови для вчинення злочинів з використанням зазначених предметів.

Крім того участь та сприяння діяльності терористичної організації створює загальну небезпеку в теперішній час та в умовах проведення антитерористичної операції на сході України, в подальшому може заподіювати і заподіює значну чи тяжку шкоду життю і здоров'ю ні в чому не винних людей, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій держави Україна, здатна дестабілізувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах держави України, дезорганізувати роботу органів влади, викликати у населення паніку, шок, почуття напруги, незахищеності і громадського неспокою, тривоги і занепокоєння, посіяти страх і безпорадність тощо.

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання», а згідно з п.2 вказаної Постанови «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК України, суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом… менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України суд відносить вчинення злочину вперше, він не застосовував зброю та особисто не вчиняв убивства українських військових, позитивно характеризується та є гарним сім'янином.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України, суд відносить вчинення злочину з використаням умов надзвичайних подій, проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Запропонована державним обвинувачем обставина як обтяжуюча вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, судом не береться до уваги, як така що не відповідає вимогам ч.4. ст. 67 КК України, так як ч.2. ст. 258 КК України передбачає вказану ознаку злочину, як таку, що впливає на його кваліфікацію, тому її не можна ще раз урахувувати.

Суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

На підставі викладеного, призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, із застосуванням ст. 70 КК України, призначення покарання за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі, передбаченому санкціями інкримінованих статей КК України, так, як виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства.

При цьому, суд приходить до висновку про неможливість призначити покарання ОСОБА_2 з застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче нижчої межі, передбаченої санкціями інкримінованих обвинуваченому статей, так як встановлені судом в ході судового розгляду пом'якшуючі обставини, не знижують особливу суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, але надають право колегії суддів, застосовуючи положення ч.1 ст.70 КК України, призначити покарання у вигляді позбавлення волі, встановленого санкціями ч.1. ст. 14., ч.2. ст. 258, ч.1 ст.258-3, ч.2. ст. 260, ч.1. ст.263 КК України, наближеного до мінімального.

Судові витрати на проведення експертизи відповідно довідки про витрати у сумі 880, 20 гривень, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Конфіскація мана судом не застосовується з огляду на те, що санкції інкримінованих статей на момент вчинення злочину не мали додакового покарання як конфіскація майна, крім того за ОСОБА_2 не має зареєстрованого рухомого та нерухомого майна.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1. ст. 14., ч.2. ст. 258, ч.1 ст.258-3, ч.2. ст. 260, ч.1. ст.263 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 258 - 3 КК України у вигляді 9 (девяти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2. ст. 260 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1. ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбуття ОСОБА_2 покарання у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання відраховувати з моменту затримання ОСОБА_2 з 19.00 години 25.08.2014 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертизи відповідно довідки про витрати у сумі 880, 20 гривень - на користь держави. (т.2. а.с. 122.).

Речові докази:

- гільзи від набоїв калібру 5, 45 мм в кількості з шт., куля калібру 5, 45 мм. в кількості 1 шт., магазин до автомату Калашникова з трьома патронами калібру 5, 45 мм., дві скляні пляшки з під коньяку «Кримський відбірний», об'ємом 0,5 л. та спирту етилового об'ємом 0,1 л., пластикову пляшку з під медичного препарату «Хлоргексидин», об'ємом 400 мл., два скляних флакони з-під медичного препарату «Цефтриаксон», порожній ящик дерев'яний із-під патронів 5, 45 мм на 2160 шт., порожній цинк із-під патронів 5, 45 мм, на 1080 шт. з ножем зеленого кольору, порожній цинк округлої форми із-під УЗРГМ-2 на 10 шт., освітлювальну ракету № 320-48-87, патрони калібру 5, 45 мм., в кількості 8 шт., підсумок на 3 магазини до автомата Калашникова, картонний коробок «Военторг, индивидуальний раціон питания» із вмістом продуктів харчування, вибухову речовину, що за зовнішнім виглядом нагадує пластид, вилучені 24.08.2014 року в ході проведення огляду місця події в лісовому масиві, що розташований в районі населених пунктів Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області (т.2. а.с.31-32.) - залишити на зберіганні в УСБУ в Луганській області;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2. а.с. 50.); документи у кримінальному провадженні відповідно постанови від 17.02.2015 року (т.3. а.с. 98-99.) - зберігати в матеріалах справи.

- лазерний диск марки «Аріта» синього кольору із № 28469, вилучений 13.10.2014 року в ході тимчасового доступу до речей і документів. (т.2. а.с. 137.); дві копії лазерних дисків № 1066\ВЗНД 08.09.2014 та № 1068\ВЗНД 08.09.2014 (т.1. а.с. 74, 75.) - зберігати в матеріалах справи;

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою з моменту отримання копії вироку.

Головуючий суддя В.І. Луганський

Судді І.О. Юзефович

Г.Д. Скочій