Рішення № 53551122, 16.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8986/15 Справа № 202/1546/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Гулієву М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № DNH4KP77580019 від 05 вересня 2006 року в сумі 41 114,70 грн., яка виникла з причини неналежного виконання останньою зобов'язань щодо повернення кредитних коштів.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом -2 521,27 грн., заборгованість за процентами - 12 585,90 грн. та судовий збір - 243,60 грн. В решті вимог відмовлено. ( а.с.53)

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судове рішення в оскарженій частині не в повній мірі відповідає вимогам закону.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2006 року між Приватбанком, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір № DNH4KP77580019, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 2917,19 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначений кредитний договір складається з підписаної відповідачкою заяви про видачу та обслуговування кредитної карти, умов надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів, що було погоджено з позичальником.

Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що у порушення норм закону та умов договору, відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, а тому станом на 16 січня 2014 року, згідно розрахунку, має заборгованість в сумі 41 114,70 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 2 521,27 грн., по процентам за користування кредитом - 12 585,90 грн., по пені за несвоєчасність виконання зобов*язання - 23 573,50 грн., штрафу ( фіксована частина) -500 грн., штрафу ( процентна складова) -1 934,03 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 107,17 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2 521,27 грн. та відсотками -12 585,90 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка порушила умови кредиту та не виконала своїх обов'язків перед позивачем щодо повернення кредитних коштів.

Стосовно відмови у стягненні заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов*язання в розмірі 23 573,50 грн., районний суд послався на те, що позивачем не було наведено обґрунтованого розрахунку заборгованості.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

В супереч зазначеним вимогам закону, суд першої інстанції не звернув уваги на надані позивачем належні докази на підтвердження позову, зокрема, розрахунок заборгованості за кредитним договором щодо пені за несвоєчасне виконання зобов*язань, який не спростований відповідачкою.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе застосувати, в частині заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов*язань, положення ч.3 ст.551 ЦК України, яка передбачає зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків і є неспівмірною стосовно заборгованості за кредитом, визначивши її розмір, який підлягає стягненню в сумі 2 500 грн.

Розглядаючи спір по суті, зокрема вимоги про стягнення з відповідачки штрафів (фіксована частина) -500 грн. та 1 934,03 грн. ( процентна складова), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у позові, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови у позові про стягнення заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов*язання, а також щодо загальної суми заборгованості, підлягає скасуванню, на підставі п.п.3, 4 ст.309 ЦПК України. Слід ухвалити нове рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов*язань у розмірі 2 500 грн., із зазначенням загального розміру заборгованості в сумі 17 607,17 грн.( яка складається з заборгованості: за кредитом - 2 521,27 грн., за відсотками -12 585,90 грн., пені - 2 500 грн.) В іншій частині рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов*язань скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № DNH4KP77580019 від 05 вересня 2006 року» заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов*язань в сумі 2 500 грн., зазначивши загальний розмір заборгованості в сумі 17 607,17 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: