Ухвала суду № 53551094, 12.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1841/15 Справа № 200/5897/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Левч В. І. Доповідач - Свідерська Т.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свідерської Т.А.,

суддів: Зайцева В.В., Руських К.Г,

при секретарі: Дьоміній А.А.,

за участю: прокурора Манукяна Г.Г.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

представник цивільного відповідача ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5,

обвинуваченої ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12015040000000120, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 лютого 2015 року, за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2015 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Дніпропетровська, громадянка України, з середньою освітою, розлучена, працююча прибиральницею ЖЕК гуртожитку № 2 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3,4 ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 491 грн. 04 коп.

На користь потерпілого ОСОБА_2 з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» стягнуто спричинену матеріальну шкоду у сумі 25 615 грн. 49 коп. та моральну шкоду 70 000 грн.

Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства вирішено питання про долю речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження обвинуваченої ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України, просить скасувати вирок суду у частині призначення основного покарання та вирішення цивільного позову, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» спричинену матеріальну шкоду у сумі 56 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн. В обґрунтування доводів апеляції потерпілий зазначає, що судом при призначенні покарання не проаналізовано конкретні обставини справи та наслідки злочину, що призвело до необґрунтованого звільнення обвинуваченої від покарання з іспитовим строком. Крім того, суд безпідставно, за наявності відповідних документів, які підтверджують всі матеріальні витрати, пов'язані з похованням матері ОСОБА_2, виготовленням та установкою нагробного пам'ятника, зменшив матеріальну шкоду до 25 615 грн. 49 коп. та необґрунтовано стягнув моральну шкоду у розмірі 70 000 грн. без належного урахування глибини моральних страждань потерпілого, який втратив матір.

Згідно з вироком суду обвинувачена ОСОБА_6 визнана винною та засуджена за вчинення злочину за наступних обставин.

05 лютого 2015 року близько 09 години 51 хвилини водій ОСОБА_6, керуючи технічно справним трамваєм Т-3, який належить міському комунальному підприємству «Дніпропетровський електротранспорт» ДЕПО № 3, під час руху в районі будівлі № 19 по вул. Героїв Сталінграду в м.Дніпропетровську, де розташована міська клінічна лікарня № 16, не діяла таким чином, щоб не наражати на небезпеку здоров'я і життя громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, виявивши пішохода ОСОБА_7, яка рухалася справа наліво відносно напрямку руху вказаного трамваю, будучи об'єктивно спроможною вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу з метою недопущення настання події дорожньо-транспортної пригоди, не зменшила швидкість руху трамваю та не зупинилася, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустила наїзд на пішохода ОСОБА_7, чим грубо порушила вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3.б, 12.3 Правил дорожнього руху України. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула на місці.

У суді апеляційної інстанції:

Потерпілий ОСОБА_2 просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 максимальне покарання, передбачене санкцією частини 2 статті 286 КК України, та у повному обсязі задовольнити цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Представник потерпілого ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2

Представник цивільного відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого в частині цивільного позову як необґрунтованої, просив повністю відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_2

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_5 вважають вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки, на їх думку, призначене ОСОБА_6 покарання та звільнення її від відбування основного покарання з іспитовим строком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів.

Прокурор Манукян Г.Г. просив відмовити у задоволенні апеляції потерпілого як необґрунтованої.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_8 у скоєнні злочину, за який її засуджено, повністю відповідають матеріалам кримінального провадження, підтверджені ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами та є правильними. Фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_6 та юридична кваліфікація дій обвинуваченої учасниками судового провадження не оскаржуються, тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Перевіркою доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 про безпідставне звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням колегією суддів встановлено, що вони є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 75 КК України при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років суд вправі прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та належним чином вмотивував своє рішення про застосування до ОСОБА_6 вимог ст. 75 КК України, зокрема, у вироку зазначено які обставини справи і дані про особу обвинуваченої дають підстави стверджувати про її можливість виправлення без відбування покарання з відповідним контролем за нею.

Апеляційним розглядом встановлено, що обґрунтовуючи висновки щодо виду і розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_6 та призначаючи їй покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції виходив не лише з характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, але й відповідно до статей 65, 66, 67 КК України урахував обставини, що пом'якшують покарання, а також конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, на теперішній час працює прибиральницею, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. До обставин, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6, яка крім іншого, є пенсіонеркою за віком, страждає на сердцево-судинні захворювання, а також обставини, що пом'якшують покарання. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, є справедливим та відповідатиме вимогам ч.2 ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Разом з тим, на переконання колегії судів, заслуговують на увагу та підлягають частковому задоволенню доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 щодо неправильного вирішення судом першої інстанції цивільного позову про стягнення на його користь матеріальної і моральної шкоди з МКП «Дніпропетровський електротранспорт».

За вимогами ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, до фізичної або юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди.

Відповідно до ст. 374 КПК України, суд має мотивувати у вироку прийняте рішення про задоволення цивільного позову, а також перевірити обґрунтованість заявлених вимог і навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Апеляційним розглядом встановлено, що при вирішенні цивільного позову потерпілого суд згідно з вимогами ст. 1166, ч.1 ст. 1172, ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України в повній мірі врахував характер трудових відносин ОСОБА_6, яка була водієм трамваю МКП «Дніпропетровський електротранспорт» - власника джерела підвищеної небезпеки - трамваю Т-3. Отже, суд належним чином встановив правову природу правових відношень між сторонами у зв'язку з заподіянням шкоди і постановив стягнути моральну та матеріальну шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Як вбачається з вироку суду, при вирішенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано, виходячи з системного аналізу вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, стягнув на користь потерпілого тільки документально підтверджені витрати на поховання матері і відмовив у стягненні витрат на поминальний обід, оскільки надана потерпілим квитанція на суму 16 500 грн. про вартість поминального обіду належним чином не оформлена. У суді апеляційної інстанції потерпілим ОСОБА_2 надано оригінали належним чином оформлених квитанцій, що підтверджують понесені ним витрати на виготовлення та установку нагробного пам'ятника матері у сумі 52 770 грн., тому з урахуванням вимог ст. 1201 ЦК України колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду у частині вирішення цивільного позову та стягнути з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на користь потерпілого ОСОБА_2 документально підтверджені понесені витрати, пов'язані з похованням матері ОСОБА_2, виготовленням та установкою нагробного пам'ятника, у сумі, 78 385 грн. 49 коп.

Крім того, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 1167 Цивільного кодексу України не в повній мірі врахував характеру вчинених ОСОБА_6 протиправних дій, характер страждань потерпілого ОСОБА_2, пов'язаних із втратою матері, тривалість його моральних страждань, настання негативних змін у його житті. У вироку не наведено переконливих мотивів прийнятого рішення про стягнення на користь потерпілого моральної шкоди у розмірі 70 000 грн., хоча потерпілий заявив позов на суму 1 500 000 грн.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 про те, що заявлені ним позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди судом необґрунтовано занижені, ґрунтуються на матеріалах справи і заслуговують на увагу.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд відповідно до п.3 ч. 1 ст. 408 КПК України має право змінити вирок щодо відшкодування шкоди, в тому числі збільшити його розмір, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності збільшення суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2, до 100 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2015 року, яким ОСОБА_6 була засуджена за ч.2 ст. 286 КК України, змінити у частині вирішення цивільного позову.

Стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» спричинену матеріальну шкоду у сумі 78 385 (сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. та моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

В іншій частині вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді:

____ _____ _____

Свідерська Т.А. Зайцев В.В. Руських К.Г.