Ухвала суду № 53551064, 17.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9274/15 Справа № 202/5187/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бєльченко Л. А. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

17 листопада 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Добролюбовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Дніпропетровську до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника відповідача ОСОБА_2

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що 31 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (після зміни найменування з 08.05.2009 року - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» ) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 5007С38, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 71300,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки та у на строк, визначений договорм. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання утворилась заборгованість, яка станом на 08.06.2015 року становить - 50140,23 шв. франків та 28226,39 грн., що складається з: 46967,16 шв. франків - простроченої заборгованості за кредитом; 2636,02 шв. франків - простроченої заборгованості по процентам; 414,15 шв. франків - нарахованих відсотків за кредитом; 17893,10 грн. - пені за основним боргом за період з 16.08.2014 року по 08.06.2015 року; 10333,29 грн. - пені за процентами за період з 16.08.2014 року по 08.06.2015 року; 65,72 шв. франків - 3% річних на суму простроченого кредиту; 57,18 шв. франків - 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом (а.с.2-5).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Дніпропетровську до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволенні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Дніпропетровську заборгованість за кредитним договором № 5007С38 від 31 травня 2007 року у розмірі 50140,23 шв. франків та 28226, 39 грн., що складається з: 46967,16 шв. франків - простроченої заборгованості за кредитом; 2636,02 шв. франків - простроченої заборгованості по процентам; 414,15 шв. франків - нарахованих відсотків за кредитом; 17893,10 грн. - пені за основним боргом за період з 16.08.2014 року по 08.06.2015 року; 10333,29 грн. - пені за процентами за період з 16.08.2014 року по 08.06.2015 року; 65,72 шв. франків - 3% річних на суму простроченого кредиту; 57,18 шв. франків - 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом.

Також вирішено питання щодо судового збору (а.с.60-61).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування заочного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.56-57).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (після зміни найменування з 08.05.2009 року - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України») та відповідачем було укладено кредитний договір № 5007С38, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 71300,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки (LIBOR (12m+)+7,80% річних, але не нижче 10,24 % річних) з кінцевою датою погашення 30.05.2028 року (а.с. 10-20).

Згідно ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень ст. 525 ЦПК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання у зв'язку із чим станом 08.06.2015 року виникла заборгованість у розмірі 50140,23 шв. франків та 28226, 39 грн., що складається з: 46967,16 шв. франків - простроченої заборгованості за кредитом; 2636,02 шв. франків - простроченої заборгованості по процентам; 414,15 шв. франків - нарахованих відсотків за кредитом; 17893,10 грн. - пені за основним боргом за період з 16.08.2014 року по 08.06.2015 року; 10333,29 грн. - пені за процентами за період з 16.08.2014 року по 08.06.2015 року; 65,72 шв. франків - 3% річних на суму простроченого кредиту; 57,18 шв. франків - 3% річних на суму прострочених процентів за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції, які зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, та вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що філія Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» в м. Дніпропетровську не мала права на здійснення відповідних валютних операцій, оскільки у неї відсутня відповідна банківська ліцензія та дозвіл є безпідставними, оскільки згідно ст.. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, який здійснює всі або частину її функцій, а в матеріалах справи наявна банківська ліцензія № 2 видана ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та дозвіл № 2-3 виданий ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.ч. 2,4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 56-57)

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсним не визнаний, а тому повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору, що й відбувалося до липня 2014 року: відповідачем в повній мірі, згідно умов договору та відповідного графіку сплачувалися чергові платежі.

Що стосується доводів апелянта про ненадання позивачем доказів видачі кредитних коштів відповідачу, то вони також є безпідставними та спростовуються меморіальними валютними ордерами (а.с. 124-125), та договорами купівлі продажу й іпотеки, відповідно до яких було передано в іпотеку майно, на придбання якого надавалися кредитні кошти (л.д. 10-20, 126-129, 132, 133).

Відповідач, в порушення вимог ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, не спростував розмір заборгованості, як і не надав доказів на його спростування. Відповідачем фактично визнається наявність заборгованості за кредитом як на день подання позову, так і на час ухвалення судового рішення, однак жодних доказів про її розмір з урахуванням несвоєчасності виплати, суду не надано, а розрахунок, наданий позивачем, не спростовано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості у розмірі 50140,23 шв. франків та 28226, 39 грн.

Інші доводи апелянта, приведені в апеляційній скарзі є безпідставними та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: