Рішення № 53550828, 23.10.2015, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3319/15-ц

2/215/1599/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Мельника Ю.П.

за участю: секретаря - Паращенко В.Д.

предсавника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ПАТ «КЗРК» - Літовченко Т.М.

представника відповідача ПАТ «ПівнГЗК» - Юфєрєвої О.М.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» та Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначив, що він працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища 24 роки 3 місяці, з них : 01.08.1973р. - 01.11.1974р. - електрогазозварник рудозбагачувальної фабрики ПівнГЗК; 11.01.1977р. - 05.04.1978р. - підземний машиніст скреперної лебідки шахта «Гвардійська» ВО «Кривбасруда»; 09.07.1981р. - 23.01.1988р., та - 19.01.1989р. - 24.01.1990р. - електрогазозварник, газозварник енергоцеха Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда»; 09.03.1988р. - 07.12.1988р. - електрогазозварник цеха випалу і огрудкування №3 ПівнГЗК; 01.02.1996р. - 25.12.2006р. - електрозварник ручного зварювання УРТО ПівнГЗК та ВАТ «ПівнГЗК»; 25.12.2006р. - 16.11.2010р. - електрозварник теплосилового цеха ВАТ «ПівнГЗК».

У травні 2014 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 872 промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання ( діагноз уточнено 23.10.2014р протокол № 1735): ? Хронічне обструктивне захворювання легень 3 стадії (пилотоксичний бронхіт 3 стадії, емфізема легень 3 стадії). Легенева недостатність 3 ступеня. Хронічне легеневе серце. НК 1 ступеня та променева катаракта обох очей (VIS OD = 0,07 з кор D=0,8. VIS OS=0,1 з кор D=0,8).

Професійне захворювання було встановлене на підставі даних інформаційних довідок про умови праці та санітарно-гігієнічної характеристики умов праці. В інформаційній довідці про умови праці № Ф-2/2-27 від 16.01.2006 р, виданої Головним державним санітарним лікарем Тернівського району м. Кривого Рогу вказано, що позивач працював підземним машиністом скреперної лебідки на шахті «Гвардійська». При цьому підпадав під дію на організм природного мінерального пилу (переважно фіброгенної дії), тринітротолуолу, оксиду вуглецю, окислів азоту, несприятливого мікроклімату. Через обмеження робочого простору, що затруднювало використання засобів механізації праці, змушений був переносити та утримувати вантажі вручну. Через недосконалість технологічного обладнання, яке генерувало підвищені рівні шуму та вібрації, підпадав під дію на організм виробничого шуму та вібрації. Умови праці відносяться до 3 класу 4 ступеню шкідливості, важкість та напруженість праці - до 3 класу 2 ступеню шкідливості.

Згідно даних інформаційної довідки про умови праці № Ф-2/2-37 від 18.01.2006 р. виданої Головним державним санітарним лікарем Тернівського району м. Кривого Рогу де вказано, що позивач працюючи електрогазозварювальником енергоцеху Першотравневого рудоуправління ВО «Кривбасруда» підпадав під дію на організм пилу, переважно фіброгенної дії, виробничого шуму. Через недосконалість робочого місця змушений був перебувати у вимушеній робочій позі. Умови та важкість праці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, напруженість праці - до 3 класу 1 ступеня шкідливості.

Згідно санітарно-гігієнічної характеристики про умови праці № Ф-2/2-74 від 31.01.2006 р., виданої Головним державним санітарним лікарем Тернівського району м. Кривого Рогу де вказано, що позивач працюючи електрогазозварювальником , електрозварювальником ручного зварювання в цехах ВАТ «ПівнГЗК» виконував електрогазозварювальні роботи, роботи по різці заготовок, наплавленню та реставрації зношених деталей і вузлів. При цьму підпадав під дію на організм природного мінерального пилу, який утворювався в процесі виконання зварювальних робіт; несприятливого мікроклімату. Через обмеження робочого простору та недосконалість робочого місця, змушений був перебувати в незручній та вимушеній робочій позі, переносити та утримувати вантажі вручну.Умови праці відносяться до 3 класу 4 ступеня шкідливості, важкість праці - до 3 класу 1 ступеня шкідливості.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання № 17 від 11.08.2010 року де вказано, що причиною виникнення професійного захворювання є робота на протязі 28 років 10 місяців в умовах впливу на організм шкідливих хімічних речовин; 2 роки - пилу; 26 років 10 місяців - зварювальних аерозолів; 26 років 7 місяців - інфрачервоного випромінювання. Позивач працюючи на підприємствах відповідачів підпадав під вплив шкідливих та несприятливих факторів, виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Тобто відповідачі протягом тривалого часу грубо порушували ст.13 ЗУ «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпПУ, що саме і призвело до виникнення у нього професійного захворювання, цей факт визнали члени комісії з розслідування ПЗ, та зазначили в п. 16 акту розслідування ПЗ.

За висновком МСЕК від 25.11.2014 року серії 12 ААА № 000876 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 45 % та 3 група інвалідності з 25.11.2014 року безстроково. Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує«ВМП, санаторно-курортне лікування, забезпечення лікарськими засобами».

Таким чином в наслідок отримання професійних захворювань позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Працювати позивач не може, навіть допомогти по господарству своїй родині він також не має змоги бо при незначному фізичному навантажені та ходьбі виникає задишка, кашель з виділенням харкотиння, біль та важкість у грудній клітці, біль у хребті, переважно поперековому відділі, правому плечовому суглобі, ногах нижче коліна. Він постійно відчуває загальну слабкість та швидко втомлюється. Періодично його мучить головний біль, бувають запаморочення, підвищується артеріальний тиск, що ставить під загрозу його життя. Це не просто слова позивача - це висновки лікарів, що підтверджуються виписками з його медичної карти. Позивач більше не може працювати на своїй дачі, не може обробляти землю, що позбавило його можливості годувати свою сім'ю.

24 роки та 3 місяці позивач працював на підприємствах відповідачів, був опорою і підтримкою для своїх дітей, онуків. Фактично він був головним годувальником своєї сім'ї, тепер же за станом здоров'я він не може повноцінно забезпечувати свою родину, усі державні компенсації ідуть на медичну реабілітацію та придбання ліків, крім того, сім'я позивача тепер несе додаткові витрати на нього. Від цього він почуває себе неповноцінною людиною.

В зв'язку з професійним захворюванням змінилися його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань, наприклад при відвідуванні магазину позивач неспроможний нести сумки самостійно цим займається його дружина. Коли йдеш по вулиці з маленьким пакетиком, а жінка поруч несе великі сумки - це викликає неприхований осуд з боку оточуючих, що завдає позивачу моральних страждань та хвилювань. Ці хвороби змінили його життя назавжди, він не може няньчити своїх онуків, піти з ними на прогулянку, бо найменший різкий рух викликає не тільки шалений біль, а й може замкнути спину,таким чином це ставить під загрозу життя онуків, навіть підняти їх на руки він не здатний. При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання.

Розраховуючи суму моральної компенсації позивач виходив з наступних міркувань:

Оцінка моральної шкоди є річ глибоко суб'єктивна та позивач сам визначає, яка саме сума може бути достатньою компенсувати шкоду за всі моральні та фізичні страждання, нанесені позивачу відповідачем порушенням його права на безпечні умови праці.

В даний час розмірі мінімальної заробітної плати складає 1218 грн. Позивач оцінює розмір моральної шкоди, заподіяного професійним захворюванням, отриманим ним при виконанні трудових обов'язків у розмірі 200 мінімальних розмірів заробітних плат:

1218 гри. X 200 = 243 600грн., де 1218 грн. мінімальний розмір заробітної плати.

Шкоди здоров'ю позивача завдала робота протягом довгих 24 років 3 місяців на підприємствах відповідачів, тому і компенсувати за моральні страждання вони повинні разом. Враховуючи професійний маршрут позивача, праця на ПАТ «КЗРК» становить 11 р. 4 місяці, що відповідає 47 % загального стажу роботи у шкідливих умовах та відповідно 114 492 гривні моральної компенсації. Робота на ПАТ «ПівнГЗК» відбувалася протягом 12 років 9 місяців, що відповідає 53% загального стажу та 129 108 гривень компенсації.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» на його користь - ОСОБА_4 114 492 гривні, за спричинену моральну шкоду в зв'язку з втратою здоров'я на виробництві та з Публічного акціонерного товариства «Північний гирничо-збагачувальний комбінат» на його користь 129 108 гривень, за спричинену моральну шкоду в зв'язку з втратою здоров'я на виробництві і судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги свого довірителя та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача ПАТ «ПівнГЗК» Юфєрєва О.М. в судовому засіданні не визнала позовні вимоги ОСОБА_4 в частині, що їх стосується, з наступних підстав.

Дійсно ОСОБА_4 працював на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті: з 01.08.1973р. по 01.11.1974р. - електрогазозварником 6 розряду збагачувальної фабрики; 01.11.1974р. звільнився у зв'язку з призовом до лав радянської армії, після цього працював на різних підприємствах та господарствах; 01.02.1996р. прийнятий електрозварником ручної зварки 6 розряду цеху по ремонту технологічного обладнання; з 01.09.1996р. переведений електрозварником ручної зварки 6 розряду цеху № 1 управління з ремонтів технологічного обладнання, по 10.05.2005р.; з 11.05.2005р. - по 24.12.2006р. електрозварником ручної зварки 6 розряду спеціалізованої дільниці № 25 з ремонту вантажопідйомних механізмів комбінату бригади з ремонту вантажопідйомних механізмів № 2 в управлінні з ремонтів технологічного обладнання; з 25.12.2006р. - по 10.05.2011р. слюеарем-ремонтником 5 розряду дільниці центральних складів забезпечення цеху підготовки виробництва та 10.05.2011р. звільнився у зв'язку з переведенням у ТОВ «Ремгідромаш», згідно п.5 ст. 36 КЗпП України.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 серпня.2010р. встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_4 є робота на протязі 26 років 10 місяців, в тому числі на Північному ГЗК - 16 років 15 днів, в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів - інфрачервоне випромінювання та шкідливі хімічні речовини.

Чинне на сьогоднішній день законодавство не встановлює будь-якої прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах праці.

Ст. 38 КЗпП України передбачено право працівника у будь-який час розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні, а у разі порушення власником або уповноваженим ним органом трудового законодавства, умов колективного або трудового договору - у визначений працівником термін, з виплатою вихідної допомоги у розмірі, не меншому тримісячного заробітку.

Пунктом 2 ст. 40 КЗпП України роботодавцю надано право розірвати трудовий договір із працівником у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Підставою для припинення трудових відносин в цьому випадку є висновок медико-соціальної (МСЕК) або лікарсько-консультативної (ЛКК) комісії.

Тобто, роботодавець має можливість припинити роботу працівника в шкідливих умовах праці (перевести, за його згодою на іншу роботу, не пов'язану з впливом шкідливих чинників або звільнити у разі відмови від переведення чи відсутності відповідної роботи) лише у випадку, коли у працівника вже виникло і встановлено уповноваженим медичним органом порушення стану здоров'я.

Таким чином, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору.

У зв'язку з цим вважають, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням і діями самого потерпілого, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а не діями роботодавця, який не має можливості будь-яким чином обмежити термін роботи працівника в шкідливих умовах праці.

Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки було отримано ПАТ «ПІВНГЗК» в державному комітеті України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Дозволом передбачено право ПАТ «ПІВНГЗК» здійснювати небезпечні роботи, в тому числі, з експлуатації об'єктів, устаткування, механізмів, машин підвищеної небезпеки, а також їх налагодження, експлуатація, ремонт та технічне обслуговування.

Крім того, Наказом МОЗ України від 27.12.2001р. N 528 затверджена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (далі - «Гігієнічна класифікація»), призначена для гігієнічної оцінки умов і характеру праці на робочих місцях.

У п. 1.6 Гігієнічної класифікації зазначено, що «Робота в умовах перевищення гігієнічніх нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом)».

Тобто, наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборона на проведення робіт у шкідливих та небезпечних умовах праці.

Таким чином, виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих і небезпечних умовах не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст. 5-8 ЗУ «Про охорону праці» та ст.153 КЗпП України.

Щодо акту розслідування хронічного професійного захворювання.

Відповідач - ПАТ «ПІВНГЗК» не заперечує проти наявності у позивача професійного захворювання. Але зазначений Акт не може бути взято як доказ заподіяння моральних страждань, оскільки він підтверджує виявлення у позивача професійного захворювання для встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності.

Крім того, довідка МСЕК, на яку посилається позивач, також не може бути взята як доказ заподіяння моральних страждань, оскільки вона надає позивачу право на отримання одноразової допомоги та виплату щомісячних страхових виплат, які здійснює відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В залучених до матеріалів справи епікризах та виписках із медичної карти хворого ОСОБА_4 описуються дані клінічних обстежень, анамнез захворювання, інші медичні висновки. Але в жодному не йдеться про розлади здоров'я, пов'язані з психологічним станом потерпілого.

В позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку з професійним захворюванням, змінився його рівень життєвої діяльності, багато зусиль він прикладає для організації свого життя.

Проте, зазначене нічим не підтверджується.

Таким чином, посилання позивача на вищезазначені документи як на підставу для відшкодування моральної шкоди, є безпідставними, а вислови щодо втрати нормальних життєвих зв'язків - є його припущенням.

З огляду на вищевикладене в сукупності, відповідач вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо підтвердження факту заподіяння моральних страждань, а тому просять суд в позовних вимогах позивача відмовити в повному осязі.

Представник відповідача ПАТ «КЗРК» Літовченко Т.М. позов не визнала та пояснила, що ПАТ «.Кривбасзалізрудком» вважає вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком» незаконними і необгрунтованими та заперечую проти їх задоволення з наступних підстав..

Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11.08.2010р. загальний трудовий стаж ОСОБА_4 становить 36 років 5 місяців, з яких лише 1 рік 3 місяці позивач працював на підприємстві відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Кривбасзалізрудком» не може відповідати за шкоду, яка могла бути заподіяна іншими підприємствами, а саме.

Позивач працював в енергоцеху Першотравневого РУ ВО "Кривбасруда", на той факт, що ПАТ "Кривбасзалізрудком" не є правонаступником Першотравневого РУ ВО "Кривбасруда", про що свідчать наступна низка наказів: наказ № 349 від 20 вересня 1989 року ВО по видобутку руд підземним засобом «Кривбасруда», відповідно до якого було ліквідовано Першотравневе РУ; наказ № 423 від 1 листопада 1989 року ВО по видобутку руд підземним засобом «Кривбасруда», відповідно до якого в пункті 1 слово «упразднить» читати «ликвидировать»; наказ № 169 від 26 грудня 1994 року ВО по видобутку руд підземним засобом «Кривбасруда», відповідно до якого було ліквідовано шахти Першотравнева - 1 і Першотравнева - 2; наказ № 1 від 05 січня 1998 року ВО по видобутку руд підземним засобом «Кривбасруда», відповідно до якого було ліквідовано шахту «Першотравнева»; наказ № 12 від 20 січня 1998 року ВО по видобутку руд підземним засобом «Кривбасруда», відповідно до якого було створено в складі об'єднання на правах структурної одиниці на базі шахти «Першотравнева» шахту «Першотравнева - Дренажна»; наказ № 139 від 11 вересня 1998 року ВО по видобутку руд підземним засобом «Кривбасруда», відповідно до якого було виключено зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда» шахти «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна»; наказ Міністерства промислової політики України № 262 від 29.07.1998 року, відповідно до якого було створено нове підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахист» (управління «Кривбасгідрозахист»), яке створено на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна»; наказ Міністерства промислової політики України № 315 від 25 червня 2004 року, відповідно до якого було створено державне підприємство «Кривбасшахтозакриття»; наказ Міністерства промислової політики України № 104 від 17 березня 2006 року, відповідно до якого було ліквідовано «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахист» (ДП «Кривбасшахтозакриття»). Згідно п. 4 цього наказу ДП «Кривбасшахтозакриття» на підставі передавального акту прийняло на баланс до статутного фонду майно ДП «Кривбасгідрозахист», яке залишиться після задоволення вимог кредиторів».

Таким чином, наказом № 139 від 11.09.1998 року шахта «Першотравнева-Дренажна» була виключена зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда» і на базі ш. «Першотравнева- Дренажна» та «Гігант-Дренажна» було створено нове підприємство «Кривбасгідрозахист», майно якого після ліквідації було передано до «Кривбасшахтозакриття».

На підставі вищевикладеного вважають, що в даному випадку ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником Першотравневого РУ.

Щодо спричинення позивачу моральної шкоди висновків представник ОСОБА_4 не надав, тому факт спричинення моральної шкоди позивачу вважають не доведеним. А документи на які посилається представник позивача, як на підставу заподіяння моральної шкоди, зокрема акт розслідування хронічного професійного захворювання та висновок МСЕК, є лише документами, що підтверджують виникнення професійного захворювання, проте зазначені документи жодним чином не може бути беззаперечними доказами заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, просять суд ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Кривбасзалізрудком» у повному обсязі.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Позивач ОСОБА_4 на Північному ГЗК - 16 років 15 днів, в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів та на ПАТ «КЗРК» у важких та шкідливих умовах праці - 1 рік 3 місяці - а.с.5-8.

Суд, прийшов до висновку, що дійсно позивач проробив на підприємстві ПАТ «КЗРК» у важких та шкідливих умовах праці - 1 рік 3 місяці, що підтверджується відповідними наказами по підприємству та трудовою книжкою позивача - а.с.5-8, 61-76.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.08.2010 причиною професійного захворювання стала робота робота на протязі 28 років 10 місяців в умовах впливу на організм шкідливих хімічних речовин; 2 роки - пилу; 26 років 10 місяців - зварювальних аерозолів; 26 років 7 місяців - інфрачервоного випромінювання - а.с.11-15.

Позивач працюючи на підприємствах відповідачів підпадав під вплив шкідливих та несприятливих факторів, виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища а.с.11-15.

Згідно наданих позивачем медичних документів встановлено професійні захворювання з 11,05,2011 року - (а.с.31-40).

На підставі висновку МСЕК від 28.10.2010р. право на відшкодування моральної шкоди виникло з 28.10.2010 року, дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках - 40% - а.с.24-25.

При повторному переогляді висновком профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу від 25.11. 2014р. ОСОБА_4 була визначена втрата професійної працездатності у розмірі 45% (40 % - по ХОЗЛ та 5% - по промисловому катаракту) та встановлена третя група інвалідності- а.с.27.

Стаття 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що «забезпечення безпечних і не шкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган». Аналогічні вимоги передбачені ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування визначається законодавством.

За змістом ч.ч.І-З статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях, яких особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних і фізичних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізацій, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до частини 2 абз. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується, незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати , що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин ( в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

До юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Вказане свідчить про те, що закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до вимог ст.14 «Про охорону праці» та акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.08.2010 року (а.с.11-15), виписок МСЕК, виписок із історії хвороби ОСОБА_4 суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим ним професійного захворювання встановлений в судовому засіданні. Позивач потребує подальшого лікування і спостереження, відчуває незручності у повсякденному житті, переносить фізичні страждання.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача, та часу роботи у відповідачів, вини позивача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що вперше позивачу ОСОБА_4 встановлено 40% втрати працездатності, при повторному переогляді - 45%, а також фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 8 000,00 грн. з проведенням з цієї суми відрахувань податків та обов'язкових платежів та з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 65 000,00 грн. з проведенням з цієї суми відрахувань податків та обов'язкових платежів та судові витрати.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.10, 11, 60, 88, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» та Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 8000,00 грн. з проведенням з цієї суми відрахувань податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 65000,00 грн. з проведенням з цієї суми відрахувань податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничозбагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 650,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: