Рішення № 53548964, 16.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/1408/14 Головуючий у 1 інстанції: Тесля Б.І.

Провадження № 22-ц/783/7084/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, треті особи: Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області та ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалено усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2191 га, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом знесення металевої огорожі та бетонного фундаменту довжиною 24,86 м, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням усіх фактичних обставин справи, без дослідження та надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Вказує на те, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.06.2014 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Яворівська державна нотаріальна контора ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_8, про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, однак районним судом не було взято до уваги даного рішення апеляційного суду. Зазначає, що позивач ОСОБА_2, отримавши право власності на вказаний житловий будинок на підставі незаконного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року, без погодження меж суміжних земельних ділянок приватизувала земельну ділянку загальною площею 0,2191 га, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, в тому числі і земельну ділянку площею 0, 0073 га. Крім того судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що земельні ділянки, зазначені на плані земельної ділянки ОСОБА_2, площею 0, 0056 га та 0,0017 га, призначені для будівництва та обслуговування літньої кухні, перебували у попереднього землекористувача ОСОБА_10 і право користування цими земельними ділянками перейшло до ОСОБА_7.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статті 211, 212 ЗК України передбачають відповідальність за порушення земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 08.09.2008 року зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року(справа №2-552/08).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №3662713 від 20.05.2013 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2191га, кадастровий НОМЕР_1, в с. Стені Яворівського району, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд.

Колегія суддів вважає, що оцінюючи зібрані по справі докази, районний суд не дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та не дав їм належної оцінки.

Так, вважаючи, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та підставою реєстрації за нею права власності є рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року(справа №2-552/08), суд не дав жодної оцінки тому, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.06.2014 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Яворівська державна нотаріальна контора ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_8, про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, тобто відпала правова підстава набуття ОСОБА_2 права власності на даний житловий будинок.

Крім того, судом першої інстанції не дано оцінки тому факту, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд (присадибна ділянка).

Також судом першої інстанції не дано оцінки твердженням відповідача про те, що Яворівським районним судом Львівської області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1(справа №460/4358/13ц).

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що: «Оглядом кадастрового плану земельної ділянки та додатку до нього районним судом встановлено факт користування відповідачем по справі ОСОБА_7 частиною земельної ділянки, яка фактично належить ОСОБА_2, площею 0,0056 га».

Проте, на думку судової колегії, вказаний кадастровий план земельної ділянки не є належним доказом, який підтверджує те, що ОСОБА_11 незаконно користується частиною земельної ділянки площею 0,0056 га, яка належить ОСОБА_2

Крім того, районним судом не наведено доказів, на підставі яких він дійшов висновку про те, що саме металева огорожа та бетонний фундамент довжиною 24,86 мнезаконно встановлені відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази, які б підтверджували це.

Резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають з установлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені в ст..ст.215-217 ЦПК України.

Однак, резолютивна частина оскаржуваного рішення не відповідає даним вимогам, так як у ній не визначено особу, яка повинна усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2191 га, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, та знести металеву огорожу та бетонний фундамент довжиною 24,86 м, що знаходиться на знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України, ст.3 ЦПК України, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, суд повинен встановити факт порушення особистих прав особи, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний нею спосіб.

Колегія суддів вважає, що позивачем відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України на підставі належних та допустимих доказів не доведено, які саме конкретні права та охоронювані законом інтереси порушені відповідачем, яким чином вони порушені, а тому у районного суду були відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, треті особи: Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області та ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: