Ухвала суду № 53548702, 06.11.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 681/2274/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1927/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Заїки В.М., Костенка А.М.,

при секретарі: Кошельнику В.М.

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2015 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АВТО ПРОСТО" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю „АВТО ПРОСТО", звертаючись в суд з зазначеним позовом вказувало, що 06 травня 2010 року ОСОБА_1 уклав з товариством угоду про надання послуг з придбання автомобіля за системою „АвтоТак". 05 грудня 2011 року між ТОВ „АВТО ПРОСТО", як кредитором, та ОСОБА_3, як поручителем, було укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати перед кредитором у разі невиконання зобов'язань ОСОБА_1 В грудні 2011 року ОСОБА_1 отримав автомобіль, зареєстрував його на своє ім'я та повинен був оплатити його вартість і вартість послуг шляхом сплати 120 щомісячних внесків. Однак, з квітня 2013 року відповідач припинив сплачувати внески. Неодноразові листи та телефонні звернення до ОСОБА_1 про необхідність погашення боргу, а також надіслана платіжна вимога залишились проігнорованими, внаслідок чого утворилась заборгованість, що складає 53853 грн. 03 коп., яку товариство просило стягнути з відповідачів солідарно.

_________________

Головуючий у першій інстанції: Бобяк Б.В. Категорія: 19,24

Доповідач: Варвус Ю.Д.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АВТО ПРОСТО" 53853 грн. 03 коп. боргу.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АВТО ПРОСТО" з кожного по 269 грн. 26 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги квитанцій, які є в матеріалах справах про сплату ним всіх платежів за автомобіль. Крім того, з пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що під час здійснення розрахунку товариство виходило із ставки по вартості послуг 0,5%, а згідно угоди така ставка встановлена в розмірі 0,38%. В суму боргу позивачем включена плата за страхування, хоча з 2012 року договір страхування ним не укладався. Також позивачем пропущений шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, тому вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06 травня 2010 року між ТОВ „АВТО ПРОСТО" та ОСОБА_1 було укладено угоду №0317398, предметом якої є надання учаснику послуг системи „АвтоТак" спрямованих на придбання автомобіля шляхом сплати останнім вартості автомобіля та наданих послуг щомісячними внесками (а.с.7).

Відповідно до ст.2 зазначеної угоди ТОВ „АВТО ПРОСТО" є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобіля в групах „АвтоТак". „АВТО ПРОСТО" гарантує надання Учаснику Права на отримання Автомобіля за умови виконання Учасником усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

В додатку №1 до угоди (а.с.8) визначено марку автомобіля, який мав намір придбати ОСОБА_1 - „ЗАЗ Ланос D4lM 510" та розмір платежів, які слід внести. Зокрема, вступний внесок 3%, щомісячний цілий чистий внесок - 0,8333%, щомісячний внесок в оплату послуг - 0,38%, щомісячний внесок в оплату страхового платежу - 0,065%, плата за право на отримання автомобіля - 3% .

Відповідно до п. 14.5 додаткової угоди №2 (а.с.9-11), якщо учасник, який отримав автомобіль не сплатить два або більше послідовних, або вибіркових Повних внесків, то такий учасник за платіжною вимогою „АВТО ПРОСТО" зобов'язаний повністю одноразово достроково сплатити всі несплачені внески згідно з Графіком внесків протягом 10 календарних днів віддати отримання відповідної платіжної вимоги.

05 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ „АВТО ПРОСТО" із заявою про надання йому іншої марки автомобіля - ВАЗ-21713 (а.с.17).

05 грудня 2011 року між ТОВ „АВТО ПРОСТО" та ОСОБА_3 був укладений договір поруки (а.с.12), за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником зобов'язань, що виникають з угоди. В разі невиконання боржником зобов'язань за угодою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

14 грудня 2011 року ОСОБА_1 отримав автомобіль і зареєстрував на нього право власності, що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 14).

Відповідно до даних розрахунку платежів (а.с. 15, 16) 31 березня 2013 року боржник виконував умови Угоди та здійснював внески по оплаті вартості автомобіля. Однак, з квітня 2013 року перестав це робити. Заборгованість склала 53853 грн.03 коп.

Платіжні вимоги про необхідність погашення суми заборгованості за угодою, надіслані 30 липня 2014 року позивачем до відповідачів, останніми були проігноровані (а.с.19-22).

Враховуючи вищезазначені обставини та вимоги ст.ст.525, 526, 530, 553, 554, 626, 653, 901, 903 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність солідарного стягнення з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 заборгованості за угодою від 06 травня 2010 року та договором поруки від 05 грудня 2011 року, оскільки договірні зобов'язання з квітня 2014 року основним боржником не виконуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржником проведена повна оплата автомобіля є безпідставними. Як вбачається з розрахунку платежів (а.с.13), який відповідачем не спростований, в щомісячні обов'язкові платежі, крім оплати вартості автомобіля, включені: оплата послуг + ПДВ, внесок в оплату страхового платежу автомобіля та життя, плата за право отримання автомобіля, що передбачені угодою від 05 травня 2010 року №0317398 та додатками №1 і №2 до неї та зміни до яких не вносилися.

Окрім того, спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги щодо неотримання платіжної вимоги про дострокове погашення заборгованості. У вступній частині угоди ОСОБА_1 вказав, що проживає в АДРЕСА_1. На зазначену адресу 30 липня 2014 року позивачем була направлена платіжна вимога про необхідність сплати боргу за угодою №317398, яка була ним проігнорована.

Поручителю ОСОБА_3, який є батьком боржника платіжна вимога направлена позивачем 30 липня 2014 року за місцем його проживання та реєстрації боржника. За час розгляду позовної заяви ТОВ „АВТО ПРОСТО", що надійшла до суду 22 грудня 2014 року умови договору також виконані не були, заборгованість не сплачена.

Окрім того, при прийнятті рішення суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, оскільки діяльність позивача з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга» (ч.5 ст.1 Закон України „Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг").

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо припинення договору поруки, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вони не вплинули на законність ухваленого судом першої інстанції рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального та матеріального права, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення, в межах доводів апеляційної скарги та заявленого позову, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус