Рішення № 53542154, 17.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/544/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2809/15Головуючий у 1-й інстанції Новак Д.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Лимар О.М.,

за участю позиваяки ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представників Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції Яременка Олександра Івановича, Слинька Сергія Олексійовича на окрему ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_7 про виключення з акту опису майна та зняття арешту майна, визнання права власності на частину спільного майна подружжя, стягнення вартості частини спільного майна.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В.,-

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про виключення майна з акту опису та арешту майна, та визнання права власності на частку в спільному майні подружжя. Вказувала, що державним виконавцем під час опису та накладення арешту на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_4, було накладено арешт на майно, яке не підлягає конфіскації, відповідно до Переліку майна, що не підлягає конфіскації.

Просила суд виключити з акту опису майна від 20 листопада 2012 року та зняти арешт наступного майна, як такого що не підлягає конфіскації: житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, земельні ділянки розміром 4,57 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельної ділянки розміром 0,43 га для ведення особистого сільськогосподарського господарства та обслуговування житлового будинку, колісний трактор Т-25А, реєстраційний номер НОМЕР_4, колісний трактор саморобний ЮМЗ, ДНЗ НОМЕР_2, шуруповерт "СRAFT" модель ТЕС РХ СР 21Г, електролобзик"СRAFT" модель JSV-800SL. А також визнати за нею право власності на ? частку наступного спільного майна подружжя: телевізор LG, серійний номер 212 UT00079, 2 крісла червоного кольору, диван з м'якою оббивкою червоного кольору, DVD "LG", серійний номер DКЕ 576 Х, дві шафи для одягу та автомобіль СНЕRY A 15 AMULET, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згодом позивачка звернулась до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила не виключати з акту опису майна від 20.11.2012 року шуруповерт "СRAFT" модель ТЕС РХ СР 21Г, електролобзик"СRAFT" модель JSV-800SL, як майно, що не підлягає конфіскації, а визнати за нею право на ? частину вказаного майна, як спільного майна подружжя. Також просила визнати за нею право власності на ? частину майна ОСОБА_4, що перебуває у спільній власності подружжя, яке підлягає конфіскації згідно вироку суду, стягнувши з неї в дохід держави грошову компенсації за вартість вказаної частки.

Рішенням Диканьского районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Виключено з протоколу опису й арешту майна від 28 травня 2010 року слідчих органів та акту опису і арешту майна від 20 листопада 2012 року державного виконавця ВДВС Диканського РУЮ житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, що належить згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_7, а також розташовану тут же земельну ділянку розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку - 0,25 га і ведення особистого присадибного господарства - 0,18 га, що згідно Державного акта на право власності на землю зареєстрована на ім'я ОСОБА_4, та знято арешт з вказаних вище видів нерухомого майна як такого, що згідно діючого законодавства не підлягає конфіскації.

Виключено з акту опису і арешту та знято арешт із ? частини земельної ділянки площею 2,285 га, вартість якої згідно проведеної оцінки становить 128 885 грн., яка є особистою власністю відповідача ОСОБА_4 згідно державного акта про право власності на землю НОМЕР_5 від 09.02.2006 року з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Водянобалківської сільської ради Диканського району Полтавської області, із залишенням цієї її частини у особистій власності відповідача ОСОБА_4

Залишено в акті опису й арешту майна та під арештом ? частину вказаної вище земельної ділянки площею 2,285 га, вартістю згідно проведеної оцінки 128 885 грн., яка є особистою власністю відповідача ОСОБА_4, та підлягає конфіскації згідно вироку суду.

Стягнуто з позивачки ОСОБА_2 в дохід держави грошову компенсацію в розмірі 29 166 грн. за неподільні частини майна, частини яких як власність відповідача ОСОБА_4, підлягають конфіскації в дохід держави за вироком суду, та після повної оплати вказаних часток майна передбачено їх перехід у власність позивачки.

Зобов'язано у рахунок стягнення цієї грошової компенсації перерахувати територіальному управління Державної судової адміністрації в Полтавській області з депозитного рахунку р/р 37313004000622, ЗКПО 26304855, МФО 831019 у банку ГУ ДКСУ у Полтавській області в дохід держави грошову компенсацію, як за оплату конфіскованого майна у розмірі 11 000 грн., які були внесені на цей рахунок ОСОБА_2 06 липня 2015 року через Диканську філію ТВБВ Полтавського облуправління Ощадбанку.

Визнано за позивачкою ОСОБА_2 право особистої власності та виділено їй у особисту власність наступне майно: ? частину житлового будинку з господарськими будівлям по АДРЕСА_1; ? частину земельної ділянки, загальна площа якої 0,43 га, для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, що розташована за вказаною вище адресою біля будинку; DVD-програвач, телевізор LG, два крісла, дві шафи для одягу, диван з м'якою оббивкою, а також ? частини дивана-піаніно, ? частини шуруповерта, ? частини електролобзика, ? частини музичного центра "Самсунг", ? частини трактора ХТЗ-Т-25-А, держзнак НОМЕР_4, ? частини трактора ЮМЗ-6, держзнак НОМЕР_2, ? частини автомобіля СНЕRY A 15 AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_1, а всього нерухомого і рухомого майна на загальну суму 185 300 грн.

У особистій власності відповідача ОСОБА_9 залишено ? частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, ? частину земельної ділянки, загальна площа якої 0,43 га, для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, що розташована за вказаною вище адресою біля цього будинку, ? частину автомобіля СНЕRY A 15 AMULET, держзнак НОМЕР_3, ? частину трактора ЮМЗ-6, держзнак НОМЕР_2, ? частину трактора ХТЗ- Т 25, держзнак НОМЕР_4. ? частину музичного центру "Самсунг", ? частину шуруповерта, ? частину електролобзика, а всього нерухомого і рухомого майна на загальну суму 138 744 грн.

Виключено з акту опису та знято арешту із вказаного вище майна, яке виділене у власність позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 , крім ? частини належної ОСОБА_4 ? частини земельної ділянки, площею 2,285 га вартістю 128 885 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Водянобалківської сільської ради Диканського району Полтавської області, яка підлягає конфіскації за вироком суду, на яку залишити арешт до виконання конфіскації цієї частини земельної ділянки органами державної виконавчої служби.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 в дохід держави, виходячи із задоволених позовних вимог, недоплачений позивачкою судовий збір в сумі 1 416 грн. 98 коп.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_2 702 грн. 20 коп. у рахунок відшкодування понесених нею витрат по сплаті судового збору.

Окремою ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року місцевим судом було зобов'язано Головне управління юстиції у Полтавській області вжити відповідні заходи реагування для притягнення до відповідальності державних виконавців ВДВС Диканського РУЮ за порушення діючого законодавства при виконанні вироку суду.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року скасувати. Прохає в частині зняття арешту і виключення з протоколу опису й арешту майна від 28 травня 2010 року та акту опису і арешту майна від 20 листопада 2012 року житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, що належить згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_7, а також земельної ділянки, розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, що згідно Державного акта на право власності на землю зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 - залишити без змін. А в іншій частині рішення скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд самостійно збільшив позовні вимоги вирішивши питання щодо порядку виконання конфіскації майна, а тому вийшов за рамки позовних вимог, оскільки з такими вимогами до суду не зверталися ні позивач, ні відповідачі по справі.

Не погодившись з окремою ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року її оскаржив в апеляційному порядку Відділ державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, просить розглянути скаргу та зазначити про помилковість висновку Диканського районного суду Полтавської області, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню порушення при описі і арешті майна засудженого, внаслідок чого майно, яке не підлягало конфіскації відповідно до Переліку майна та не підлягало конфіскації за вироком суду, було описане й арештоване, вчинені не діями державного виконавця, а діями органу досудового слідства, який його описав й арештував з порушенням діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, про відхилення апеляційної скарги представників Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції Яременка Олександра Івановича, Слинька Сергія Олексійовича на окрему ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року, відповідно до ст. 308 ЦПК України, та про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року, з підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2011 року, засуджено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарчими функціями строком на 2 роки і з конфіскацією ? майна, що є його власністю.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 лютого 2012 року, вирок Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2011 року щодо ОСОБА_4 змінено, пом'якшено покарання за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарчими функціями строком на 2 роки і з конфіскацією ? майна, що є його власністю.

03 серпня 2011 року Київським районним судом м. Полтави був виданий виконавчий лист на виконання вироку Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2011 року по виконанню конфіскації ? майна, що є власністю ОСОБА_4

20 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС Диканського РУЮ Слинько С.О. було складено акт опису й арешту майна по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-28/2011, виданого 03.08.2011 року Київським районним судом м. Полтави, про конфіскацію в доход держави ? частини належного відповідачу ОСОБА_4 майна.

За вказаним актом опису було описане майно як власність відповідача ОСОБА_4 за його місцем реєстрації та проживання, а саме житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, земельні ділянки розміром 4,57 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки розміром 0,18 га та 0,25 га для ведення особистого сільськогосподарського господарства та обслуговування житлового будинку, колісний трактор Т-25А, реєстраційний номер НОМЕР_4, колісний трактор саморобний ЮМЗ , ДНЗ НОМЕР_2, шуруповерт "СRAFT" модель ТЕС РХ СР 21Г, диван-піаніно, електролобзик"СRAFT" модель JSY-800SL, а також телевізор LG, серійний номер 212 UT00079, 2 крісла червоного кольору, диван з м'якою оббивкою червоного кольору , DYD "LG", серійний номер DКЕ 576 Х, дві шафи для одягу та автомобіль СНЕRY A 15 AMULET, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Диканського РУЮ від 06 грудня 2012 року було накладено арешт на вказане майно ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині виключення з акту опису й арешту майна від 20 листопада 2012 року житлового будинку з господарськими будівлями, в якому проживає сім'я позивача, а також визнання права власності на частки спільного майна подружжя.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з 10.05.1983 року і по даний час перебувають у шлюбі /а.с. 37/.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки кольоровий телевізор LG серійний номер 212 UT00079, DVD «LG» серійний номер DKE 576Х, два крісла червоного кольору, дві шафи для одягу, диван з м'якою оббивкою, диван-піаніно, шуруповерт «CRAFT» модель TEC PX CP 21Г, електоролобзік «CRAFT» модель JSV-900 SL, музичного центра «Samsung» MAX ZB 630 серійний номер TFW 900076, трактор колісний ХТЗ Т-25, державний номер НОМЕР_4, рік випуску 1987, трактор колісний ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2, рік випуску 1975 , а також автомобіль НОМЕР_3, рік випуску 2008, були набуті за час шлюбу, то вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, що не заперечується сторонами, а відтак, у відповідності до вимог ч.1 ст. 60, ч.1 ст.70 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України позивачка має право на ? частку в цьому майні, оскільки частки подружжя є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 73 СК України та ч. 6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена в натурі. У випадках, коли частка боржника в натурі не виділена, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 379 ЦПК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 5 і 7 постанови від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (зі змінами та доповненнями), вирішуючи позов одного з подружжя про виключення з опису належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя, суду необхідно враховувати, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути виділено суд визначає з врахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами і яке не підлягає конфіскації. Разом з цим на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.

В тих випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з опису (при відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до положень цивільного законодавства про спільну власність. При цьому суд з урахуванням конкретних обставин може виключити річ з акта опису і стягнути з позивача в доход держави чи на користь організації грошову компенсацію за частку, що припадає боржнику, або залишити річ в описові, зобов'язавши відповідну державну податкову інспекцію або організацію виплатити позивачу відповідну частину її вартості.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність виділу конкретного майна кожному з подружжя, виходячи з рівності часток подружжя, з врахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами і яке не підлягає конфіскації.

З огляду на наведене, доводи апелянта, з приводу того, що районний суд безпідставно визнав за нею і відповідачем ОСОБА_4, право власності кожного з них на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, а також земельної ділянки розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, яка не підлягає конфіскації, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, з урахуванням тієї обставини, що позивачка у заяві про уточнення позовних вимог зазначила, що згодна сплатити грошову компенсацію в дохід держави за частку майна ОСОБА_4, що підлягає конфіскації, відповідно до вироку суду, то колегія суддів вважає, що окрім, визнаного судом першої інстанції за позивачкою права власності на майно, яке становить ? частину спільно нажитого майна подружжя, що складається з: на ? частки житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, а також земельної ділянки розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, ? частки трактора колісного ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2, ? частки трактора колісного ХТЗ Т-25, державний номер НОМЕР_4, ? частки автомобіля НОМЕР_3, кольоровий телевізор LG серійний номер 212 UT00079, DVD програвач «LG» серійний номер DKE 576Х, два крісла червоного кольору, дві шафи для одягу, диван з м'якою оббивкою, за позивачкою слід визнати, також, частку з виділеного судом першої інстанції ОСОБА_4 майна, яке підлягає конфіскації за вироком суду, а саме: ? частку трактора колісного ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2, ? частку трактора колісного ХТЗ Т-25, державний номер НОМЕР_4, ? частку автомобіля НОМЕР_3, ? частку музичного центра «Samsung» MAX ZB 630 серійний номер TFW 900076, ? частку дивана-піаніно, ? частки електролобзика «CRAFT» модель JSV-900 SL, ? частку шуруповерта «CRAFT» модель TEC PX CP 21Г, з зобов'язанням ОСОБА_2 компенсувати вартість частки ОСОБА_4 вказаного майна в рахунок держави.

Однак, судом першої інстанції, у резолютивній частині, було помилково визначено розмір часток майна кожного подружжя. Так, за ОСОБА_2 має бути визнано ? частку музичного центра «Samsung» MAX ZB 630 серійний номер TFW 900076, ? частку дивана-піаніно, ? частки електролобзика «CRAFT» модель JSV-900 SL, ? частку шуруповерта «CRAFT» модель TEC PX CP 21Г, замість ? часток вказаного майна.

Так само, в резолютивній частині, невірно визначено частку ОСОБА_7. За яким визнано ? частку музичного центра «Samsung» MAX ZB 630 серійний номер TFW 900076, ? частку дивана-піаніно, ? частку електролобзика «CRAFT» модель JSV-900 SL, ? частку шуруповерта «CRAFT» модель TEC PX CP 21Г, замість вірних ? частки вказаного майна.

Доводи апеляційної скарги, що включені державним виконавцем ВДВС Диканського РУЮ до акту опису й арешту майна, трактори ХТЗ Т-25А і ЮМЗ-6, відносяться до сільськогосподарського інвентарю, а тому відповідно до Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, не підлягають конфіскації, не заслуговують увагу, оскільки відповідно до Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, не підлягає конфіскації саме сільськогосподарський інвентар, як знаряддя праці, а не трактори, які є транспортними засобами і за своїм правовим становищем, технічними характеристиками і особливостям експлуатації не можуть вважатися сільськогосподарським інвентарем.

Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів, трактори не відносяться до сільськогосподарського інвентарю, а тому підстав для виключення з акта опису і арешту майна, як таке що не підлягає конфіскації, немає.

На думку колегії суддів, також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на неправильність вирішення районним судом питань, пов'язаних з конфіскацією земельної ділянки площею 4, 57 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5, належить ОСОБА_7 на праві власності /а.с. 60/, оскільки така конфіскація має проводитись державним виконавцем на виконання вироку Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2011 року по виконанню конфіскації ? майна, що є власністю ОСОБА_4, а не в межах заявлених позовних вимог. А тому, колегія суддів, не вбачає виходу суду першої, при ухваленні оскаржуваного рішення, за межі позовних вимог.

Також колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, що місцевим судом було безпідставно здійснено розрахунок вартості майна з включенням ПДВ, з урахуванням наступного.

Відповідно до пп. «а» п. 185. Ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору).

Згідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У зв'язку з тим, що визнання за ОСОБА_2 ? майна ОСОБА_4, що підлягає конфіскації за вироком суду з обов'язком грошової компенсації, передбачає передачу права власності на вказану частину майна ОСОБА_7 ОСОБА_2 а тому відповідно до наведених норм Податкового Кодексу України, дане передання права власності є постачанням товарів і підлягає оподаткуванню ПДВ.

Отже, ураховуючи наведене, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна /а.с. 8-26/, грошова компенсація, яку має сплатити ОСОБА_2 за визнану за нею судом ? частку майна ОСОБА_9, що підлягала конфіскації за вироком суду, складає 29 166 грн.

Разом з тим, на думку колегії суддів, при розрахунку суми судового збору за визнання за позивачкою ? частини спільного майна подружжя, яке не підлягало конфіскації, а саме житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, що належить згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_7, а також розташованої по АДРЕСА_1 земельної ділянки розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, яка згідно Державного акта на право власності на землю зареєстрована на ім'я ОСОБА_4, вартість вказаного майна має вираховуватись без включення ПДВ, оскільки дане майно не виходило з володіння позивачки, а тому не є предметом оподаткування.

Однак, колегія суддів, не погоджується з рішенням районного суду в частині виключення з протоколу опису й арешту майна від 28 травня 2010 року слідчих органів житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, що належить згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_7, а також розташованої по АДРЕСА_1 земельної ділянки розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, яка згідно Державного акта на право власності на землю зареєстрована на ім'я ОСОБА_4, оскільки з такого позовною вимогою до суду не звертались ні позивач, ні відповідачі по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що виключивши з протоколу опису й арешту майна від 28 травня 2010 року слідчих органів житловий будинок з господарськими будівлями, а також земельну ділянку розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а тому рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Щодо відшкодування судових витрат, то рішення в цій частині також підлягає зміні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, позивачем при подачі позову було заявлено немайнову вимогу про виключення майна з акту опису й арешту майна і майнову вимогу про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, таким чином, з урахуванням задоволених позовних вимог, на загальну суму за ставками, визначеними ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», загальна сума судових витрат має складися з 1 954, 08 грн. за подачу позову до суду і 977, 04 грн. за подачу апеляційної скарги.

Документально підтверджені судові витрати, які були понесені позивачем складаються з: судового збору в сумі 702, 20 грн. за подачу позову до суду /а.с. 1,2,3,3-А/; судового збору в сумі 700 грн. за подачу апеляційної скарги /а.с.127/. Загальний розмір судових витрат становить 1 402 , 20 грн.

Недоплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1528, 92 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_4

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог частково, ураховуючи, що немайнова вимога, заявлена у спорі задоволена частково, а також задоволений у повному обсязі позов майнового характеру, то виходячи із засад пропорційності відшкодування судових витрат при частковому задоволенні позову, з позивача на користь відповідача у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору має бути стягнуто 121, 80 грн., а з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 - 1023, 63 грн.

Що стосується апеляційної скарги на окрему ухвалу від 09 липня 2015 року Диканського районного суду, то колегія суддів, не знаходить підстав для її задоволення.

Доводи апелента, що ним не було порушено порядок ознайомлення сторін виконавчого провадження з постановою державного виконавця, не ґрунтуються на законі, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Крім того, згідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5, вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у Відділі ведеться Журнал реєстрації вихідної кореспонденції (додаток 5).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували факт надсилання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження сторонам по справі. А тому, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого суду, що державним виконавцем ВДВС Диканського РУЮ, всупереч вимогам закону, не було ознайомлено учасників виконавчого провадження з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 грудня 2015 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що державним виконавцем було безпідставно порушено строк проведення виконавчих дій з виконання рішення, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті опису і арешту майна виданому 20 листопада 2012 року, яким було описано і накладено арешт на майно ОСОБА_4, державний виконавець зазначив, що описане майно потребує експертної оцінки.

Однак, протягом, встановленого ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячного строку, державним виконавцем не було вчинено дій необхідних для проведення експертної оцінки майна, а отже судом першої інстанції було вірно встановлено, що державним виконавцем при виконанні рішення було порушено чинне процесуальне законодавство України.

Доводи апеляційної скарги, що підчас здійснення арешту майна державний виконавець керувався протоколом опису майна від 28.08.2010, а тому включення до опису майна, яке не підлягає конфіскації, відповідно до Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є помилкою органу досудового слідства, який її виніс, а не державних виконавців ВДВС Диканського РУЮ, колегія суддів, не вважає обґрунтованими, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно до п. 5.1.5. Інструкції, стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на види майна та предмети, які визначені в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону), що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні.

Відповідно до п. 5.6.1. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Як встановлено п. 5.6.2. Інструкції, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Аналізувавши наведені законодавчі приписи, колегія суддів, вважає, що накладення арешту на майно боржника є компетенцією державного виконавця і здійснюється на підставі виконавчого листа, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і не може бути звернено на види майна та предмети, які визначені в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, а тому, протокол опису майна від 20.08.2010 року, не може бути підставою для накладення державним виконавцем арешту на майно.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Відділу ВДВС Диканського РУЮ і скасування окремої хвали Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представників Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції Яременка Олександра Івановича, Слинька Сергія Олексійовича - відхилити.

Окрему ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року, в частині виключення з протоколу слідчих органів опису й арешту майна від 28 травня 2010 року, житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, що належить згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_7, а також розташованої по АДРЕСА_1 земельної ділянки розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, яка згідно Державного акта на право власності на землю зареєстрована на ім'я ОСОБА_7 - скасувати.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 09 липня 2015 року, в частині визначення часток у спільній сумісній власності подружжя - змінити, виклавши сьомий і восьмий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «З урахуванням стягнутої з позивачки ОСОБА_2 грошової компенсації за долю у майні відповідача ОСОБА_7, яка підлягає конфіскації, визнати за позивачкою ОСОБА_2 право особистої власності та виділити їй у особисту власність наступне майно: ? частку житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, а також земельної ділянки розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, ? частки трактора колісного ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2, рік випуску 1975, ? частки трактора колісного ХТЗ Т-25, державний номер НОМЕР_4, рік випуску 1987, ? частки автомобіля НОМЕР_3, рік випуску 2008, ? частку музичного центра «Samsung» MAX ZB 630 серійний номер TFW 900076, ? частку дивана-піаніно, ? частку електролобзика «CRAFT» модель JSV-900 SL, ? частку шуруповерта «CRAFT» модель TEC PX CP 21Г, кольоровий телевізор LG серійний номер 212 UT00079, DVD програвач «LG» серійний номер DKE 576Х, два крісла червоного кольору, дві шафи для одягу, диван з м'якою оббивкою.

В особистій власності відповідача ОСОБА_7 залишити: ? частку житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, а також земельної ділянки розміром 0,43 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого присадибного господарства, ? частку трактора колісного ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2, рік випуску 1975, ? частку трактора колісного ХТЗ Т-25, державний номер НОМЕР_4, рік випуску 1987, ? частку автомобіля НОМЕР_3, рік випуску 2008, ? частку музичного центра «Samsung» MAX ZB 630 серійний номер TFW 900076, ? частку дивана-піаніно, ? частку електролобзика «CRAFT» модель JSV-900 SL, ? частку шуруповерта «CRAFT» модель TEC PX CP 21Г».

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 1023, 63 грн.(одна тисяча двадцять три гривні 63 копійки) в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з ОСОБА_7 на корить держави 1 528, 92 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім гривень 92 копійки) в рахунок сплати недоплаченого судового збору.

В іншій частині залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) О.В.Чумак

Судді: (підпис) Л.І.Пилипчук

(підпис) Ю.В.Дряниця

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області О.В.Чумак