Рішення № 53541993, 17.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/274/14-ц Номер провадження 22-ц/786/3500/15Головуючий у 1-й інстанції Таранкова І.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Буленка О.О.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Провідна»

на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 жовтня 2014 року

по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ПАТ «Страхова компанія «Провідна» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в сумі 4 786 грн. та судового збору в сумі 229 грн.40 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.11.2012 року між ПАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8690000, за яким позивач застрахував відповідальність відповідача при експлуатації транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon державний номерний знак НОМЕР_1. 25.11.2012 року в м. Комсомольську на перехресті вул. Леніна та вул. Добровольського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача на застрахованому автомобілі та пішохода ОСОБА_3, яка зазнала тілесних ушкоджень. Вина відповідача в порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, підтверджується постановою Комсомольського міського суду від 11.01.2013 року. Вказаною постановою встановлено, що відповідач після скоєння ДТП залишив місце пригоди, в зв'язку з чим його було притягнуто до відповідальності за ст.ст. 122-4 та 124 КУпАП. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 була заподіяна шкода у вигляді витрат на лікування в розмірі 4 786,50 грн., що підтверджується чеками і квитанціями на придбання медикаментів та страховим актом від 02.04.2013 року. На виконання умов полісу позивачем 22.04.2013 року на користь ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 4 786,50 грн., що підтверджується відомістю № ВПТ-002457 від 22.04.2013 року та платіжним дорученням № 022091 від 22.04.2013 року. Позивач в травні 2013 року звернувся до відповідача про відшкодування завданих збитків, але кошти не отримав. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь у порядку регресу розмір сплаченого страхового відшкодування 4 786,50 грн. та розмір сплаченого судового збору 229,4о грн.

Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 жовтня 2014 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регрессу відмовлено повністю.

З даним рішенням не погодився позивач ПАТ «Страхова компанія «Провідна», подав на нього апеляційну скаргу. Вважає рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, задовольнивши їх в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при подачі позову та апеляційної скарги судовий збір в сумі 1583,40 грн.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно постанови Комсомольського міського суду від 11.01.2013 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 4).

Зазначеною постановою суду встановлено, що 25.11.2012 року близько 09 год.50 хв. в м. Комсомольську на перехресті вулиць Леніна - Добровольського ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_3 та допустив зіткнення, після чого від'їхав від місця ДТП на 53,3 м. Внаслідок зіткнення ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, а автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

На виконання умов полісу ПАТ «Страхова компанія «Провідна» 22.04.2013 року на користь ОСОБА_3 виплатило страхове відшкодування у розмірі 4 786,50 грн., що підтверджується відомістю № ВПТ-002457 від 22.04.2013 року та платіжним дорученням № 022091 від 22.04.2013 року ( а.с.10-11,12).

На підтвердження своїх позовних вимог щодо витрат на лікування у розмірі 4 786,50 грн. позивач надав суду виписку № 6585/728 із медичної карти стаціонарного хворого медичного центру ПМСД ОСОБА_3, копію страхового акту від 02.04.2014 р та копії товарних чеків на придбання медикаментів, які завірені підписом представника позивача (а.с. 5-9).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав суду допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки копії письмових доказів неможливо прочитати і вони не завірені належним чином у встановленому порядку, а оригінали письмових доказів на вимогу суду не були надані.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин, підставами позову та необрунтовано прийшов до висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Як вбачається із позову, його предметом є стягнення з відповідача у регресному порядку виплаченого позивачем страхового відшкодування з тих підстав, що водій самовільно залишив місце пригоди після ДТП та здіснення позивачем страхової виплати на користь потерпілої особи в межах ліміту відповідальності за полісом за шкоду, заподіяну її життю та здоров»ю.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверенням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 24.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Згідно п. в ст. 38.1.1. цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Як вбачається із матеріалів справи, факт самовільного залишення водієм місця пригоди після ДТП встановлено постановою Комсомольського міського суду від 11.01.2013 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КупАП.

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд прийшов до висновку про те, що позивач не надав суду допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Статтею 59 ЦПК України визначено поняття допустимості доказів, зокрема суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазаконом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підтвердження позовних вимог надав копію виписки № 6585/728 із медичної карти стаціонарного хворої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), яка завірена представником позивача ОСОБА_4, з якої вбачається, що хворій встановленого діагноз: ЗЧМТ, забій головного мозку, субдуральна гематома справа, перелом 4-5-6 ребер справа, дисциркуляторна енцефалопатя Ш ст., призначене лікування.

Також надані копії товарних чеків, фіскальних чеків про придбання медичних препаратів, завірені представником позивача ОСОБА_4, з яких гарно вбачається загальна сума придбаних медзасобів по кожному чеку та квитанції, містять назви цих медпрепаратів, дату їх придбання у період проходження потерпілою лікування після ДТП (а.с.6-8).

Також надана копія страхового акту № 1701/39/2729/з/93593 від 02.04.2013 р. за договором (полісом) страхування ОСЦПВ, завірений представником позивача ОСОБА_4, з якого вбачається, а саме із розділу У. «Розрахунок страхового відшкодування», що загальна сума збитку (за розрахунком спеціаліста) по життю та здоров»ю потерпілого складає 4 786,50 грн., яка підлягає до виплати, всі документи, необхідні для визнання події страховим випадком, визначення розміру збитку і розрахунку розміру страхового відшкодування, надані у повному обсязі. Вказаний страховий акт складений провідним фахівцем ЄВЦ ОСОБА_5 та підписаний ним.

Згідно оригіналу довіреності № 13/2923 від 11.11.2013 р., якою ПАТ «Страхова компанія «Провідна» уповноважила ОСОБА_4 на представництво його інтересів з питань, що стосуються стягнення сум виплаченого страхового відшкодування в порядку права вимоги, з метою виконання првноважень за цією довіреністю представнику надано право, зокрема, завіряти копії документів.

Таким чином, висновок місцевого суду про те, що копії письмових доказів не завірені належним чином у встановленому порядку, є неправильним.

Отже, у даному випадку посилання місцевого суду на те, що позивач не надав суду допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, є неправильним, оскільки надані позивачем докази одержані з дотримання встановленого законом порядку та обставини, на які посилається позивачем, підтверджуються саме цими доказами.

Крім цього, місцевий суд залишив поза увагою ту обставину, що ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на виконання умов полісу в частині визначення розміру страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_3 в межах наданих повноважень достовірно дослідила докази щодо спричинення потерпілій матеріальної шкоди у результаті ДТП, та відповідно до страхового акту № 1701/39/2729/з/93593 від 02.04.2013 р. прийшла до висновку, що всі документи, необхідні для визнання події страховим випадком, визначення розміру збитку і розрахунку розміру страхового відшкодування, надані у повному обсязі, а загальна сума збитку за шкоду, заподіяну життю та здоров»ю потерпілого складає 4 786,50 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку проте, що позов є обгрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем згідно квитанцій сплачено 243,60 грн. судового збору при подачі позову та 1 339,80 грн. при подачі апеляційної скарги, а всього 1 583,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Провідна» задовольнити.

Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 жовтня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регрессу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» майнову шкоду в порядку регресу у розмірі 4 786,50 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1 583,40 грн., а всього 6 369,90 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :