Ухвала суду № 53540273, 18.11.2015, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2763/15-ц

У Х В А Л А

18 листопада 2015 року Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Опанасюк І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Переяслав Хмельницької міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігтур» про встановлення нікчемності правочину, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить заборонити ТОВ „Бігтур" та будь-яким іншим особам використовувати земельну ділянку площею 0, 7773 га, яка знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 101 м. Переяслав-Хмельницький, у тому числі здійснювати будь-які підготовчі та будівельні роботи, встановлювати огорожу; заборонити Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області узгоджувати та видавати будь-які дозвільні документи, в тому числі умови, витяги, плани, паспорти, дозволи, погодження, декларації, що пов'язані із будівництвом на земельній ділянці площею 0, 7773 га, яка знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 101 м. Переяслав-Хмельницький, встановити нікчемність договору оренди земельної ділянки від 06 квітня 2009 року, укладений між Переяслав-Хмельницькою міською радою та ТОВ «Бігтур», Застосувати до нікчемного правочину наслідки його недійсності: скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 06 квітня 2009 року, укладеного між Переяслав-Хмельницькою міською радою та ТОВ «Бігтур», зобов'язати ТОВ «Бігтур» повернути земельну ділянку площею 0,773 га по вул.. Богдана - Хмельницького, 101, міста Переяслав-Хмельницький, до земель Переяслав Хмельницької міської ради Київської області у стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

В ході попереднього судового засідання, представник позивача ОСОБА_2 на запитання суду про зміст першої позовної вимоги, зазначив, що вона заявлена до суду саме в контексті забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вимоги вказаної норми закону позивачем не дотримані.

Однак, застосування наслідків визначених ч. 8 ст. 153 ЦПК України в даному випадку неможливе, оскільки представник позивача не подавав до суду заяву про забезпечення позову а зазначив її в позовній заяві, як позовну вимогу, і в ході попереднього судового засідання зазначив суду, що вказана вимога є заявою про забезпечення позову.

Розглянувши по суті заяву суд прийшов до висновку про неможливість її задоволення з таких підстав.

Згідно абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім цього абз. 3 п. 4 вказаної вище Постанови вказує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, позивачем та його представником не тільки не дотримана форма заяви про забезпечення позову, а і не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що невжиття забезпечення позову про які просить позивач можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, вважаю, що в порушення вимог ст. 151 ЦПК України заявником не надано всіх необхідних відомостей, потрібних для забезпечення позову.

Крім того, належних та допустимих доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову не порушить права інших осіб, а невжиття, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не надано.

Таким чином, підстави для задоволення вимоги про забезпечення позову відсутні.

З врахуванням викладеного, змісту позовних вимог, керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, -

ухвалив:

В задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Переяслав Хмельницької міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігтур» про встановлення нікчемності правочину відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом пяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: ( підпис)

Згідно з оригіналом

Суддя