Ухвала суду № 53539951, 02.07.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5192/15-ц

Провадження № 2/369/2460/15

У Х В А Л А

іменем україни

2 липня 2015 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Нікушин В.В. розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.

До суду представником позивачки подано заяву про забезпечення позову, в якій просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: 08141, АДРЕСА_1, а також заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження вказаного майна.

Вивчивши матеріали справи вважаю, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивачки не надано докази на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, представником позивачки не надано докази щодо майнової та вартісної співмірності між заявленими вимогами про стягнення коштів та вартістю квартири ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: 08141, АДРЕСА_1.

Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З огляду на викладене, враховуючи, що представником позивачки не надано докази про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а також у звязку із відсутністю доказів щодо співмірності заявлених вимог виду забезпечення позову, приходжу до висновку що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 208, 209, 210 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Суддя : Нікушин В.В.