Рішення № 53537720, 12.11.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10753/15-ц

Провадження № 2/161/3389/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 листопада 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гринь О.М.

при секретарі Пилипюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» № 66 про захист прав споживача банківських послуг шляхом стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 66 про захист прав споживача банківських послуг шляхом стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Свій позов мотивує тим, що 31 жовтня 2014 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 66 ОСОБА_2 укладено договір банківського строкового вкладу (депозит) «Стандарт» на 7 місяців в національній валюті № 300131/126239/7-14.

Вказує, що на виконання даного договору розмістив на вкладному рахунку № 2630.6.174770.006, відкритому в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», грошові кошти в сумі 4000 грн. на строк з 31 жовтня 2014 року по 31 травня 2015 року включно.

В силу п. 1.2 договору за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1.1 договору, банк взяв на себе зобовязання нараховувати і виплатити проценти за ставкою 22,10 % річних.

Зазначає, що за час дії договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» були повернуті проценти за користування коштами вкладу на загальну суму 295,74 грн.

До закінчення строку розміщення вкладу ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 66 з вимогами видати грошові кошти за договором № 300131/126239/7-14 від 31.10.2014 року, чим засвідчив свої наміри припинити дію договору. В подальшому, 12.06.2015 року ОСОБА_1 була повторно вручена вимога про повернення сум за банківським вкладом.

Зазначає, що банком сума вкладу не повернута, у звязку з чим відповідач зобовязаний сплачувати відсотки в розмірі, передбаченому договором банківського вкладу, а також відшкодувати три відсотки річних за прострочення грошового зобовязання.

Станом на 14 липня 2015 року заборгованість банку за договором банківського вкладу складає 4336,31 грн., що складається з банківського вкладу в сумі 4000,00 грн., процентів за користування коштами в сумі 321,85 грн. та трьох відсотків річних в сумі 14,46 грн.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача в його користь заборгованість за договором банківського строкового вкладу (депозит) «Стандарт» № 300131/126239/7-14 від 31.10.2014 року в сумі 4336,31 грн., що складається з банківського вкладу в сумі 4000,00 грн., процентів за користування коштами в сумі 321,85 грн. та трьох відсотків річних в сумі 14,46 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував щодо постановлення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився з невідомих суду причин хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 66 ОСОБА_2 укладено договір банківського строкового вкладу (депозит) «Стандарт» на 7 місяців в національній валюті № 300131/126239/7-14. На виконання даного договору ОСОБА_1 розмістив на вкладному рахунку № 2630.6.174770.006, відкритому в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», грошові кошти в сумі 4000 грн. на строк з 31 жовтня 2014 року по 31 травня 2015 року включно.

В силу п. 1.2 договору за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1.1 договору, банк взяв на себе зобовязання нараховувати і виплатити проценти за ставкою 22,10 % річних.

Судом також встановлено, що всупереч умовам договору відповідач повернув ОСОБА_1 проценти за користування коштами вкладу на загальну суму 295,74 грн., однак решту процентів та сам вклад позивачу банк не повернув.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Із змісту ст.ст. 317, 321 ЦК України слідує, що власникові належить право користування, володіння та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 4000, грн., як банківського вкладу підлягає до задоволення.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за час дії договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» були повернуті проценти за користування коштами вкладу на загальну суму 295,74 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором банківського вкладу, а саме не повернув позивачу депозитний вклад в строк передбачений договором, зобовязаний сплатити ОСОБА_1 відсотки за користування грошовими коштами, які передбачені умовами банківського строкового вкладу (депозит) «Стандарт» № 300131/126239/7-14 від 31.10.2014 за період з 01.11.2014 року по 14.07.2015 року з врахуванням заявлених позовних вимог в сумі 321,85 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного, на підставі ст. 625 ЦК України, підлягає до задоволення вимога позивача про відшкодування трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в сумі 14,46 грн.

Дана правова позиція викладена в листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року, а саме в п.8 даного листа вказано, що Аналіз ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 66 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського строкового вкладу (депозит) «Стандарт» № 300131/126239/7-14 від 31 жовтня 2014 року в сумі в сумі 4336,31 грн., що складається з банківського вкладу в сумі 4000,00 грн., процентів за користування коштами в сумі 321,85 грн. та трьох відсотків річних в сумі 14,46 грн.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 215, 266 ЦПК України, на підставі ст. ст. 4, 651, 1058, 1060, 1061, 1167 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» № 66 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського строкового вкладу (депозит) «Стандарт» № 300131/126239/7-14 від 31 жовтня 2014 року в сумі 4336 (чотири тисячі триста тридцять шість) грн. 31 коп., що складається з банківського вкладу в сумі 4000,00 грн., процентів за користування коштами в сумі 321,85 грн. та трьох відсотків річних в сумі 14,46 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» № 66 в дохід держави 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.