Ухвала суду № 53537548, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/34491/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівВасильченко Н. В., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити дії.

Позов умотивований тим, що позивач вважає неправомірним перерахунок пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, здійснений з 01 травня 2012 року. У позовній заяві та доповненнях до неї позивач зазначав, що такий перерахунок відбувся з безпідставним застосуванням показника розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України, за 2007 рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення», тоді як, на думку позивача, застосуванню підлягав показник розміру середньої заробітної плати за 2011 рік, як то передбачено Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Також позивач стверджував, що має право на перерахунок пенсії за лютий 2015 року відповідно до положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» зі змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а також наголошував на праві перерахунку пенсії кожні два роки.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач на запитання суду усно уточнював позовні вимоги. Зазначив, що вважає за бажане рішення суду, яке би дозволило здійснити перерахунок призначеної йому пенсії як не працюючому пенсіонеру, який отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», відповідно до базової формули розрахунку пенсії, визначеної цим законом, а не постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення». Щодо періодів перерахунку пенсії зазначав, що вважає за бажаний перерахунок пенсії за 2008-2012 роки відповідно до положень Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», а з 2013 року по квітень 2015 року - з урахуванням змін у законодавстві, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 04 серпня 2011 року та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI за період з 01 січня 2008 року по 29 вересня 2014 року залишені без розгляду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою на них, у якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач проти касаційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

При вирішенні справи суд першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний суд, посилаючись на положення підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та статей 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зауважив на відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача, оскільки внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» стосуються порядку призначення пенсії науковим працівникам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, а процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки передчасними.

Як зазначено вище, позивач, звертаючись до суду за захистом порушеного, на його думку, права на отримання пенсії у відповідному розмірі, зауважив на неправомірних діях відповідача, які виявились у неналежному перерахунку пенсії позивача, як непрацюючого пенсіонера, із застосуванням органом Пенсійного фонду нормативно правового акту, який зменшує розмір отримуваної ним пенсії, порівняно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Розглядаючи позов, суд першої інстанції крізь призму вищенаведених законодавчих норм надав оцінку обставинам справи та дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача.

Такий висновок є передчасним, оскільки в порушення принципу офіційного з'ясування обставин, суд першої інстанції розглянув питання щодо перерахунку пенсії позивача, не дослідивши належним чином, що є дійсним предметом спору. Також, посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення якої регулюють порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії працюючим пенсіонерам, суд встановив, що позивач отримує пенсію як непрацюючий пенсіонер відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Апеляційний суд залишив це питання поза увагою.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, отже, держава зобов'язана гарантувати кожному захист його прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що позов ОСОБА_4 залишився без належного розгляду.

Оскільки ухвалені судами обох інстанцій рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності і обґрунтованості, такі рішення підлягають скасуванню в повному обсязі, а справа відповідно до правил статті 227 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

Судам при розгляді справи слід з'ясувати предмет спору, вже після чого вирішити питання щодо своєчасності звернення позивача до суду та надати оцінку рішенням, діям чи бездіяльності відповідача, як того вимагають положення частини третьої статті 2 КАС України.

Також при повторному розгляді справи судам слід ураховувати, що частиною другою статті 11 КАС України суду надано повноваження вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів осіб, що беруть участь у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: