Ухвала суду № 53537169, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/41087/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю: представника позивача Луцика Л.І. представника відповідача: Руцької А.І. розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 рокуу справі№ 813/8746/14 за позовомПублічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходівпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (далі - ПАТ «ЛКФ «Світоч») звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року № 0000474001/17251, № 0000484001/17252, № 0000454001/17253.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 25 листопада 2014 року № 0000474001/17251, № 0000484001/17252, № 0000454001/17253.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року апеляційну скаргу СДПІ задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях СДПІ, не погоджується із доводами наведеними позивачем в касаційній скарзі, просила залишити її без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, що беруть участь у справі, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 листопада 2014 року № 495/28-06-40-01/00382154, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пункту 193.1 статті 193, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до:

1) завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), за липень 2014 року на 10 350 472 грн.;

2) заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 декларації), за липень 2014 року на 2 224 039 грн.;

3) завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за серпень 2014 року на 104 222 грн.;

4) завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів (рядок 23.2 декларації), за серпень 2014 року на 10 449 454 грн.

На підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року: №0000474001/17251, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 3 336 058,50 грн.; № 0000484001/17252, яким зменшено бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 449 454 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 612 363,5 грн.; №0000454001/17253, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 12 275 961 грн.

Підставою для висновків, викладених в акті перевірки, про наявність порушень податкового законодавства позивачем, був встановлений в ході перевірки факт безпідставного, на думку відповідача, коригування податкових зобов'язань у податкових деклараціях, оскільки позивач не повертав коштів, отриманих від ТОВ «Нестле Україна» з помилковим призначенням платежу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивач після отримання повідомлення від ТОВ «Нестле Україна» про те, що перераховані кошти не є оплатою за товари (послуги), а є безповоротною фінансовою допомогою, правомірно здійснив коригування податкових зобов'язань, оскільки у такому випадку відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки на дату виписки розрахунків коригування до податкових накладних відсутній факт повернення позивачем сум попередньої оплати, а також зміни вартості поставки товарів позивач, здійснюючи коригування, допустив порушення вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ТОВ «Нестле Україна» та позивачем укладено договір підряду від 30 грудня 2013 року № 554, предметом якого є виготовлення ПАТ «ЛКФ «Світоч» на замовлення ТОВ «Нестле Україна» кондитерської продукції, кави із придбаних сировини та пакувальних матеріалів, здійснення упакування продукції та передача її замовнику.

Під час дії вказаного договору позивачем 03 липня 2014 року укладено з ТОВ «Нестле Україна» договір № 290 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, предметом якого є надання ТОВ «Нестле Україна» позивачеві безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на строк 3 календарні місяці в сумі 87 000 000 грн., виплата якої проводиться частинами.

У липні 2014 року позивачем отримано від ТОВ «Нестле Україна» грошові кошти в сумі 87 000 000 грн. з призначенням платежу: попередня оплата згідно з договором підряду від 30 грудня 2013 року № 554.

По факту отримання вказаних коштів (першій події) позивачем виписано податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому 19 серпня 2014 року ТОВ «Нестле Україна» повідомило позивача, що у платіжних дорученнях допущено помилку у призначенні платежу на відповідні суми, вірним у відповідному розмірі слід вважати «перерахування коштів згідно договору № 290 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 3 липня 2014 року, без ПДВ».

Внаслідок отримання вищевказаних листів позивачем здійснено коригування сум податку на додану вартість на відповідну суму, про що свідчать долучені до справи розрахунки коригування, квитанції про реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування сум податку на додану вартість.

При цьому, 30 грудня 2014 року отримана позивачем від ТОВ «Нестле Україна» поворотна фінансова допомога в сумі 87 000 000 грн. повернута позивачем.

Вирішуючи чи дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при вчиненні наведених дій, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що порядок та підстави здійснення коригування суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначається положеннями статтею 192 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 192.1 статті192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пункту 192.1.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (пункт 192.1.2. статті 192 Податкового кодексу України).

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

З аналізу наведених норм слідує, що у випадку допущення помилки у складеній податковій накладній на операцію з постачання товарів/послуги, платник податку має право скласти коригування до такої податкової накладної. Оскільки положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України не містять вичерпного переліку підстав для коригування суми зобов'язань, обов'язок здійснення коригування зобов'язань у платника податків виникає при будь-яких змінах об'єкту оподаткування.

З огляду на те, що позивачем у податкових накладних помилково вказані відповідні суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, ним правомірно здійснено коригування на відповідну суму у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України. При цьому вказані суми хоч і не були повернуті до моменту здійснення коригування, вони були спрямовані на виконання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а згідно з вимогами чинного законодавства при отриманні безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у отримувача фінансової допомоги не виникають податкові зобов'язання по податку на додану вартість та відсутні підстави для виписування податкових накладних.

Так, згідно зі статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З урахуванням вищенаведеного принципу та положень чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що позивач після отримання повідомлення від ТОВ «Нестле Україна» про те, що перераховані кошти у відповідному розмірі не є оплатою за товари (послуги), а є безповоротною фінансовою допомогою, правомірно здійснив коригування податкових зобов'язань, оскільки у такому випадку відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відтак, висновки відповідача та суду апеляційної інстанції про необхідність повернення коштів як передумови для здійснення коригування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» задовольнити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року - скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак