Ухвала суду № 53537018, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/43463/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,

при секретарі: Бруй О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року

у справі №826/3695/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» (надалі - ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.10.2013р. №0005612201, №0005602201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014р., позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом в супереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Сан Енд Фан» за період з 01.02.2012р. по 31.05.2012р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1168/2201/30678461 від 07.10.2013р., в якому зазначено про порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139; п.198.1, 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 16.10.2013р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0005602201, згідно з яким визначено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість в розмірі 1411270,50 в тому числі за основним зобов'язанням 940847,00грн. та 470423,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0005612201, згідно з яким визначено суму грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 1375298,75грн., в тому числі за основним платежем - 1100239,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 275 059,75грн.

Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на валові витрати та податковий кредит по операціям з придбання у ТОВ «Сан Енд Фан» послуг за договорами з виконання робіт з виготовлення Індексно-Кадастрових карт від 30.01.2012р. №235, виконання робіт від 02.02.2012р. №225, виконання планово-висотної прив'язки аерознімків від 16.01.2012 №226.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п."а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій обмежились загальними фразами щодо формування позивачем податкового кредиту та валових витрат з посиланням на те, що факт виконання робіт та використання їх результатів у господарській діяльності позивача підтверджується на належним чином оформленими первинними документами, які зазвичай складаються за наслідками виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим нарахування зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірними. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

У зв'язку з чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв'язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, з посиланням на перелік первинних документів, складеними за наслідками господарських відносин.

Крім того, висновки відповідача, що стали підставою для нарахування спірних зобов'язань, ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 12.11.2012р. №4855/22-4/37241245 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сан Енд Фан» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 09.10.2010р. по 31.10.2012р., в якому встановлено, що до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС надійшла постанова старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі від 01.11.2012р. про призначення зустрічної звірки ТОВ «Сан Енд Фан». У постанові вказано, що проводиться досудове слідство по кримінальній справі №28-3597, порушеній за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.2 і ч.3 с.358 Кримінального кодексу України. В ході досудового слідства було допитано, як свідка ОСОБА_1, який зазначив, що займався наданням послуг по переводу безготівкових коштів у готівку, а також здійснював передачу документів щодо нібито проведених фінансово-господарських операцій, оформлених від фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Сан Енд Фан».

Разом з тим, спростовуючи такі висновки податкового органу, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не надано обвинувального вироку суду за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 205, 212 Кримінального кодексу України.

Однак, при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки зазначеним обставинам та не було перевірено наслідки розслідування або розгляду зазначеної кримінальної справи.

Водночас, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що вироком Печерського районного суду м.Києва від 05.08.2013р. у справі №757/15488/13-к в ході судового розгляду справи встановлено обставини, що свідчать про діяльність ТОВ «Сан Енд Фан» як такої, що має ознаки «фіктивності».

У зв'язку з чим, слід зазначити, що доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частина 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду, серед інших вимог Закону, повинна бути мотивована із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів.

Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане донарахування податкових зобов'язань.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, крім того врахувати правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 22.09.2015р. (справа за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень).

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ І.Я. Олендер