Ухвала суду № 53536994, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. м. Київ К/800/37075/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Загородньому А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Південатоменергобуд" (далі - Товариство)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 810/3860/13-а

за позовом Товариства

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Іващенка Д.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0006271503, згідно з яким платникові збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю на 934 586,96 грн. за основним платежем із застосуванням 233 646,74 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, у позові відмовлено.

Судові рішення зі спору мотивовані тим, що з моменту набрання законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 у справі № 12/244-11, якою підтверджено законність рішення Вишгородської міської ради Київської області про зміну розміру орендної плати, позивач повинен був керуватися цим рішенням при обчисленні орендної плати за землю.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що саме по собі рішення органу місцевого самоврядування про зміну розміру орендної плати за земельну ділянку не породжує у орендаря жодних додаткових обов'язків до часу внесення відповідних змін до договору оренди землі в установленому порядку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення Інспекцією камеральної перевірки податкового розрахунку (декларації) Товариства з орендної плати за 2012 рік, оформленої актом від 29.11.2012 № 2085/15-1/00119623. Перевіркою виявлено факт сплати позивачем за звітні періоди з червня по жовтень 2012 року орендної плати за орендовану земельну ділянку у розмірі нижчому, ніж встановлений рішенням Вишгородської міської ради Київської області 7-ї сесії VI скликання від 28.10.2011 «Про перегляд та зміну розмірів орендної плати» (за яким позивачеві визначено орендну плату в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Також судами з'ясовано, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 у справі № 12/244-11 відмовлено у позові Товариства про скасування зазначеного рішення Вишгородської міської ради Київської області.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, попередні судові інстанції підтримали правову позицію податкового органу зі справи та зазначили, що з часу набрання законної сили постановою суду зі справи № 12/244-11 позивач повинен сплачувати орендну плату у розмірі, встановленому рішенням Вишгородської міської ради Київської області.

Втім така позиція не відповідає нормам податкового права, що регулюють розглядувані правовідносини.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

В силу вимог пункту 288.1 статті 288 ПК розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Таким чином, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить на користь висновку про те, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

У той же час, розмір орендної плати понад зазначений мінімальний розмір має бути визначений у договорі оренди земельної ділянки.

При цьому слід враховувати, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

А відтак власне прийняття Вишгородською міською радою Київської області як учасником договору оренди земельної ділянки акта ненормативного характеру - рішення про зміну розміру орендної плати - не може розцінюватися як зміна умов двостороннього правочину. Вказане рішення є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичні зміни орендної плати понад законодавчо визначений її мінімальний розмір.

З урахуванням викладеного, з огляду на принцип офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві, закріплений у статті 11 КАС, для правильного вирішення цього спору судам слід було визначити мінімальний розмір орендної плати, який підлягав позивачем сплаті з орендованої земельної ділянки у 2012 році з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК, порівняти розмір цього платежу з фактично сплаченою Товариством сумою земельного податку у періоді, охопленому перевіркою, та за наслідками встановленого зробити обґрунтований висновок про законність (або протиправність) оспорюваного нарахування (частини такого нарахування).

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків та ухвалення за наслідками цього рішення у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Південатоменергобуд" задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 810/3860/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько