Ухвала суду № 53536954, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/36180/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Забіяки Ю.Л.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014

у справі № 810/419/14-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тіз Озерне" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 № 0000082201/37, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за листопад 2013 року в розмірі 4 032 982 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, позов задоволено.

Судові акти мотивовані тим, що при заповненні показників податкової звітності за листопад 2013 року у позивача не було обов'язку враховувати висновки попередніх перевірок до часу закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками таких перевірок.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність їх висновків фактичних обставинам справи.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за листопад 2013 року, оформлену актом від 24.12.2013 № 1498/10-16-22-01/32931921, під час якої Інспекцією зроблено висновок про завищення платником показника рядка 24 податкової декларації (залишок від'ємного значення ПДВ попередніх звітних періодів, який залишається непогашеним після бюджетного відшкодування) на 4 032 982 грн., що слугувало підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення Інспекцією було безпідставно враховано висновки актів попередніх перевірок до часу закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень, прийнятих на підставі таких висновків.

Втім зміст викладеного в акті перевірки від 24.12.2013 № 1498/10-16-22-01/32931921 правопорушення полягає у неправомірному, на думку відповідача, врахуванні платником у складі податкового кредиту у листопаді 2013 року залишку від'ємного значення ПДВ попередніх звітних періодів, який залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, з терміном виникнення понад 1095 днів, а не в обов'язковості висновків попередніх перевірок для платника.

Тому вирішення даного спору по суті вимагає надання правової оцінки наведеному висновку податкового органу.

Згідно з пунктами 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізовані законодавчі положення, які цілком відповідають приписам підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Адже цим приписом встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні; інше розуміння податковим органом розглядуваного положення Закону не ґрунтується на його змісті та є проявом довільного тлумачення Інспекцією податкових норм.

Недоречними є й посилання відповідача на положення 257 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальну позовну давність у цивільних правовідносинах, оскільки в силу частини другої статті 1 цього Кодексу цивільне законодавство до податкових відносин не застосовується.

З урахуванням викладеного підстав для виключення з податкового обліку Товариства залишку від'ємного значення з ПДВ в оспорюваній сумі та, відповідно, для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення не вбачається.

Оскільки помилковість висновків судів не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору рішення, то Вищий адміністративний суд України вважає за можливе залишити оскаржувані судові акти без змін безвідносно до мотивів, якими ці судові акти обґрунтовані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 у справі № 810/419/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько