Ухвала суду № 53536889, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/58900/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 по справі №2а/1270/1694/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, за участю прокуратури міста Луганська про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі ГУ ДКСУ у Луганській області, відповідач-2) про визнання протиправними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011 №0001708013, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011 №0001708013, стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 3471401,00грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС від 14.12.2011 №0001708013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС 17.09.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.09.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статей 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартітсь на розрахунковий рахунок платника за вересень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартітсь, що декларувалось в період з 01.03.2011 по 31.03.2011, з 01.05.2011 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Луганськтепловоз», зокрема вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 3471401,00грн.

Висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП «Електротяжмаш» оскільки податкові накладні за відповідними господарськими операціями складені з порушенням вимог законодавства, зокрема податкові накладні виписані останнім на адресу ПАТ «Луганськтепловоз» містять два різних підписи і одне прізвище особи уповноваженої виписувати податкові накладні, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка їх склала.

За результатами проведеної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС складено акт від 09.12.2011 №521/08-3/05763797 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 №0001708013, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 3471401,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1735700,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача за період, який перевірявся, мали реальний характер та підтверджені належними первинними документами, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних) оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За результатом розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів судами попередніх інстанцій було вставлено, що реальність спірних господарських операцій між позивачем та ДП «Електротяжмаш» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема наданими позивачем договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, актами здачі-приймання робіт (послуг), платіжними дорученнями, вантажними митними деклараціями, реєстрами платіжних документів, витягами з книги реєстрацій достовірностей, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями та дає право позивачу заявляти до відшкодування суму податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ДП «Електротяжмаш» з огляду на недоліки заповнення податкових накладних є необґрунтованими, оскільки досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.

Відтак, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ДП «Електротяжмаш» та заявлення права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011 №0001708013 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 по справі №2а/1270/1694/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв