Ухвала суду № 53536845, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/800/54846/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі №2а-13860/12/2670 за позовом Приватного підприємства «Фірма «Вікторія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, позовні вимоги Приватного підприємства «Фірма «Вікторія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 №00001101530.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 31.10.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 102.5 статті 102, пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.6, пункту 200.7 та пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Фірма «Вікторія» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012 року в розмірі 706529,00грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 102.5 статті 102, пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.6, пункту 200.7 та пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації з ПДВ за липень 2012 року в сумі 706529,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва складено акт від 10.09.2012 №4366/1530/24930755 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 №00001101530, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 706529,00грн.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість. Строки давності, встановлені зазначеною статтею, не поширюються на включення залишків від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту, наступного податкового періоду.

Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, правомірність формування податкового кредиту позивачем у періоді з серпня 2007 року по грудень 2008 року податковим органом не заперечувалася.

За таких обставин, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за період серпня 2007 року по грудень 2008 року є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 26.09.2012 №00001101530 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі №2а-13860/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв