Ухвала суду № 53536495, 12.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 р.Справа № 553/3106/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2015р. по справі № 553/3106/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві (далі по тексту - УПФУ Ленінського району в м.Полтаві, відповідач), в якому просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 182 грн. 70 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він маючи більше 36 років стажу роботи на посадах у закладах державної та комунальної форми власності звернувся до УПФУ в м.Полтаві із заявою про призначення грошової допомоги, але відповідач в порушення п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовив йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 28.08.2015 року по справі № 553/3106/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, уродженцю с.Градізьк Глобинського району Полтавської області, одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій на підставі п. 7-1 розділу XV «Перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп., відшкодувати за рахунок Державного бюджету України.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Ленінського районного суду м.Полтави від 28.08.2015 року по справі № 553/3106/15-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що за наявними в матеріалах справи документами підтверджено стаж роботи в закладах охорони здоров'я державної та комунальної форми власності, що враховується для призначення грошової допомоги - 32 роки 09 місяців 01 день, що не дає можливості в даний час призначити грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу XV «Перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За твердженням апелянта право на грошову допомогу може бути встановлено лише при підтвердженні проходження військової служби на посаді фельдшера в закладі охорони здоров'я Збройних Сил України, який передбачений Переліком закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, робота на медичних посадах в який дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим наказом Міністра оборони України від 18.12.2013 року № 871. Враховуючи, що позивач не надав необхідну довідку на підтвердження проходження військової служби в закладі охорони здоров'я Збройних Сил України на посаді фельдшера за періоди, вказані в листі УПФУ в м.Полтаві від 06.07.2015р. відмова відповідача є правомірною.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вважає, що наявність у нього повного стажу роботи повністю підтверджується записами у трудовій книжці, а відмова відповідача у призначенні грошової допомоги є неправомірною.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач в апеляційній скарзі просила розглянути справу за даною апеляційною скаргою без особистої участі позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2015 року позивач досяг віку 60 років. За даними трудової книжки ОСОБА_1 має загальний стаж роботи більше 35 років на посадах:

- з 01 квітня 1974 року по 01 травня 1974 року на посаді фельдшера Оболонської районної лікарні Семенівського району 1 місяць 1 день;

- з 12 травня 1974 року по 12 травня 1976 року на посаді фельдшера при військовій частині № 662409 2 роки 1 день;

- з 04 січня 1981 року по 18 червня 1982 року на посаді медичної сестри Першої міської клінічної лікарні м. Полтави 1 рік 5 місяців 15 днів;

- з 01 серпня 1982 року по 01 серпня 1983 року на посаді лікаря-інтерна Полтавського пологового будинку 1 рік 1 день;

- з 01 серпня 1983 року по 31 липня 1989 року на посаді лікаря акушер-гінеколога Світлогорської районної лікарні 6 років;

- з 01 серпня 1989 року по 10 травня 2015 року послідовно обіймав посади лікаря акушер-гінеколога, завідуючого жіночою консультацією, лікаря акушер-гінеколога 3-ї міської клінічної поліклініки м. Полтави 25 років 8 місяців 10 днів.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, станом на 10 травня 2015 року стаж роботи позивача складає 36 років 2 місяці 28 днів, а отже, він має право на призначення пенсії за віком.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ Ленінського району в м.Полтаві із заявою про призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але відповідач відмовив йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки ОСОБА_1 раніше не отримував будь-якої пенсії, досяг пенсійного віку, а саме 60 років, перебував на момент досягнення пенсійного віку на посаді лікаря у закладі комунальної власності, мав страховий стаж 36 років 2 місяці 28 днів на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон № 1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до пункту «е» статті ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" (далі по тексту - Порядок - 1191).

У відповідності до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Виходячи зі змісту пункту 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменувань посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до вказаної постанови та Указу Президента України від 06.04.2011 року № 406 «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України» затверджено перелік закладів охорони здоров'я Збройних Сил України.

Так, до лікарняних закладів віднесено : військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. До амбулаторно-поліклінічні закладів: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

Згідно з Переліком вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, який є додатком № 1 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1992 року № 195, до посад середнього медичного персоналу віднесено серед іншого посади фельдшера, медичних сестер всіх найменувань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 в закладах охорони здоров'я державної та комунальної форми власності, що враховується для призначення грошової допомоги - 32 роки 09 місяців 01 день (в запереченнях на позов вказано - 34 роки 02 місяці 16 днів) без урахування служби в Збройних силах - 1 рік 11 місяців 12 днів (зв.б. а.с.26). При цьому зазначено, що право на грошову допомогу може бути встановлено лише при підтвердженні проходження військової служби на посаді фельдшера в закладі охорони здоров'я Збройних Сил України, який передбачено вищенаведеним Переліком.

Спірним періодом є час проходження позивачем військової служби у лавах Збройних сил при військовій частині № 62409 на посаді фельдшера з 12 травня 1974 року по 12 травня 1976 року, оскільки як зазначає відповідач в наданій довідці відсутні відомості про заклад охорони здоров'я Збройних Сил України, в якому ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді фельдшера.

Відповідно до Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 вересня 1996 року N 291, спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, Зарахування молодих спеціалістів в інтернатуру проводиться на посади лікарів (провізорів)-інтернів.

Положеннями ст. 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відвідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає його право на пенсію за вислугу років.

Слід відмітити, що відомостями, що містяться в трудовій книжці позивача підтверджено час проходження позивачем військової служби у лавах Збройних сил Радянської Армії при військовій частині № 62409 на посаді фельдшера з 12 травня 1974 року по 12 травня 1976 року (а.с.12).

Крім того, у довідках Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату від 22 травня 2015 року № 5/2648 та від 23 червня 2015 року № 5/3291 вказано, що позивач проходив військову службу у лавах Збройних сил при військовій частині № 62409 на посаді фельдшера з 12 травня 1974 року по 12 травня 1976 року (а.с.16, 17). Також такі відомості підтверджено військовим квитком, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.18-20).

Приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства», яка діяла на час проходження військової служби у лавах Збройних сил на посаді фельдшера з 12.05.1974 року по 01.05.1976 року передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікувально-профілактичні установи, установи охорони материнства та дитинства, санітарно-профілактичні установи, в тому числі медсанчастини.

Підпунктом «г» пункту 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам просвіти і охорони здоров'я встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.

Згідно Переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18 грудня 2013 року № 871, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14 січня 2014 року за № 47/24824, медичний пункт військової частини віднесений до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров'я Збройних Сил України.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що період проходження військової служби у лавах Збройних сил на посаді фельдшера з 12.05.1974 року по 01.05.1976 року підлягає зарахуванню до стажу роботи в закладах охорони здоров'я на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що записами у трудовій книжці позивача та наданими довідками підтверджено необхідний страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років

Враховуючи, що ОСОБА_1 станом на час звернення до відповідача для призначення пенсії за вислугу років та грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» досяг 60 років (10 травня 2015 року), мав необхідний страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, перебував на момент досягнення пенсійного віку на посаді лікаря у закладі державної або комунальної власності, до цього не отримував будь-якої пенсії, колегія суддів вважає, що позивач набув права на призначення пенсії за віком та призначення вказаної грошової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною відмову УПФУ Ленінського району в м.Полтаві в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2015р. по справі № 553/3106/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.11.2015 р.