Ухвала суду № 53536442, 17.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р. Справа № 815/5089/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Павлюк К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон Плюс" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омікрон Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610120/2 від 14 серпня 2015 року; визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00240 від 14 серпня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року позов ТОВ "Омікрон плюс" до Одеської митниці Державної фіскальної служби задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби від 14 серпня 2015 року про відмову в митному оформлені випуску товарів №500060001/2015/00240; про коригування митної вартості товарів від 14 серпня 2015 року №500060001/2015/610120/2.

В апеляційній скарзі Одеської митниці Державної фіскальної служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 липня 2015 року між ТОВ "Омікрон плюс" (покупець за контрактом) та фірмою "Т-business, INC" (Panama) (продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт №OMKTBS про поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в інвойсі до кожної партії товару.

Згідно п.3.1 контракту базисні умови поставки СІР Kiev (Україна) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010, які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару.

Згідно умов п.4.1 контракту товар поставляється за цінами, зазначеними в Інвойсах до кожної партії товару.

Згідно п.4.1, п.4.2 контракту ціна товару зазначається у специфікації до кожної партії товару. Ціна товару містить: ціну товару, вартість завантаження товару, пакування та страхування.

Розділом 5 контракту сторонами визначено умови оплати вартості поставленого товару. Згідно п.5.2, п.5.3 контракту оплата вартості товару здійснюється в строк не пізніше 90 днів з дати поставки товару на підставі рахунків-фактур (invoices) і транспортних накладних.

11 серпня 2015 року згідно контракту на умовах CIF Одеса морським транспортом було ввезено в Україну партію товару на загальну суму 40 220, 40 доларів США. Товар було ввезено в морському контейнері FCIU8644015 упакований в поліпропіленові пакунки (50,0 кг) у кількості місць 9141, вагою нетто 18282,01 кг, вагою брутто 18332,01 кг. Виробник Тайвань, I-GREATEST TIRE ENTERPRISES LTD.

12 серпня 2015 року було проведено фізичний огляд товару згідно акта №б/н про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларантом ТОВ "Омікрон плюс" було складено та подано головному інспектору м/п "Одеса-порт" ВМО-1 ОСОБА_2 митну декларацію в електронному вигляді №500060001/2015/014957 від 13 серпня 2015 року та документи, необхідні для митного оформлення товару.

Митна вартість товарів була визначена ТОВ "Омікрон плюс" за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

14 серпня 2015 року інспектором ВМО-1 м/п "Одеса-порт" ОСОБА_2 винесено рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610120/2, відповідно до якого митну вартість товарів №1 самостійно визначено за резервним методом.

Згідно із зазначеним рішенням митну вартість товару №1 було скориговано з 4,40 до 6,26 дол. США.

14 серпня 2015 року інспектором м/п "Одеса-порт" ВМО-1 ОСОБА_2 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00240 за якою позивачу відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів на підставі ст. 256, ч.6 п.2 ст. 54 Митного кодексу України, оскільки прийнято рішення про коригування митної вартості №500060001/2015/610120/2 від 14 серпня 2015 року та запропоновано подати нову декларацію з врахуванням вимог рішення про коригування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час митного оформлення товарів були надані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів, у зв'язку з чим рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610120/2 від 14 серпня 2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00240 від 14 серпня 2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ст. 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Разом з цим, статтею 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, Митним кодексом України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України - в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного Кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного Кодексу України - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно ст. 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З наведеного слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження заявлених відомостей ТОВ "Омікрон плюс" було надано картку обліку від 03 липня 2015 року №100/2015/0003566; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №3239 від 12 серпня 2015 року; коносамент PKL/ODS/2015/109641 від 20 червня 2015 року; морську накладну UAOSS186 від 01 липня 2015 року; рахунок-фактури (Інвойсу) №13239 від 13 липня 2015 року; пакувальний лист №13239 від 13 липня 2015 року; зовнішньоекономічний контракт №OMKTBS від 13 липня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); специфікацію №13239 від 13 липня 2015 року; акт фізичного огляду б/н від 12 серпня 2015 року; Звіт про зважування б/н від 11 серпня 2015 року.

При цьому, додатково за вимогою посадової особи митного органу було надано додаткові документи згідно зі ст. 53 Митного кодексу, а саме лист №43/08 від 13 серпня 2015 року; прайс-лист продавця від 19 червня 2015 року б/н; прайс-лист виробника б/н від 13 червня 2015 року; заяву №44/08 від 13 серпня 2015 року про неможливість надати інші документи за вимогою митного органу.

Тому, враховуючи, що підприємством було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, колегія суддів приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, що передбачено ст. 8 Митного Кодексу України, зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта стосовно того, що ціна товару була визначена на умовах СІР, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Одеса, оскільки згідно інвойсу №13239 від 13 липня 2015 року, який в свою чергу був наданий апелянту, сторонами укладеного контракту з двох обраних умов поставки даної партії товару було обрано саме умову CIF Одеса.

Також колегія суддів вважає безпідставними висновки митного органу щодо відсутності документів про страхування, так як відповідно до умов контракту №OMKTBS від 13 липня 2015 року всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, що також було встановлено судом першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні справи було вірно встановлено, що виявлені апелянтом розбіжності, зокрема відсутність посилання в пакувальному листі №13239 від 13 липня 2015 року на зовнішньоекономічний контракт та відсутність в зовнішньоекономічному інвойсі від 13 липня 2015 року торгівельної марки товару, які були встановлені за результатом перевірки наданих позивачем документів не є тими розбіжностями, які безпосередньо могли вплинути на визначення митної вартості товару та вказані недоліки не можуть бути підставою для коригування відповідачем митної вартості товару за наявності усіх необхідних документів.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610120/2 від 14 серпня 2015 року; визнання нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00240 від 14 серпня 2015 року підлягають скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 листопада 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний