Постанова № 53536363, 12.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р. Справа № 815/2244/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Запорожана Д.В.судді -Коваля М.П.

при секретарі - Полянській А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «БЕССАРАБІЯ-В» до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року приватне підприємство (далі ПП) «БЕССАРАБІЯ-В» звернулося до суду з адміністративним позовом до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі Арцизька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 року №0001211500 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) на рахунок платника у банку за серпень 2014 року на суму 2 416 713 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 208 356,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ відповідач дійшов висновку про неправомірне формування ПП «БЕССАРАБІЯ-В» податкового кредиту по безтоварним господарським операціям з певними контрагентами, також, відповідач дійшов висновку, що підприємство неправомірно формувало податковий кредит по податковим накладним, виписаним з порушенням порядку їх заповнення, у зв'язку з чим було прийнято оскаржуване рішення. На думку позивача, наведені висновки є безпідставними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В1» Арцизької ОДПІ №0001211500 від 25.11.2014 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Арцизька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Арцизькою ОДПІ на підставі наказу керівника від 13.10.2014 року №464 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні даних декларації з ПДВ за серпень 2014 року в частині відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 12.11.2014 року №497/15-35434347, на підставі якого було встановлено завищення показників відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в декларації позивача за серпень 2014 року в розмірі 2416713,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 ПК України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 25.11.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001211500 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року на суму 2416713,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1208356,50 грн.

Між позивачем та ТОВ «ВІВАТ-АПК» був укладений договір купівлі-продажу соняшникової олії від 26.06.2014 року №26/06-3, з урахуванням додаткових угод до нього від 27.06.2014 року фактичне виконання якого з боку продавця ТОВ «ВІВАТ-АПК» підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, рахунком на оплату вартості, дорученням на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковою накладною, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 року, даними картки рахунку №631 бухгалтерського обліку позивача за січень 2013 року - грудень 2014 року.

Вартість придбаної олії була сплачена позивачем на користь продавця в повному обсязі, в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Між позивачем та СФГ «Ратушненко М.І.» був укладений договір купівлі-продажу ріпака від 10.07.2014 року №10/07/03, фактичне виконання якого з боку продавця підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку: видатковою накладною, рахунком на оплату вартості, податковою накладною.

Вартість придбаного ріпака була сплачена позивачем на користь продавця в повному обсязі, в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Між позивачем та ПП «Перспектива» був укладений договір купівлі-продажу ріпака від 07.07.2014 року №07/07/5, фактичне виконання якого з боку продавця підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, рахунком на оплату вартості, податковими накладними.

Вартість придбаного ріпака була сплачена позивачем на користь продавця в повному обсязі, в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Між позивачем та ПП «Перспектива» був укладений договір купівлі-продажу рапсу від 02.07.2014 року №02/07/5, фактичне виконання якого з боку продавця підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку: видатковою накладною, листом позивача, податковою накладною.

Вартість придбаного рапсу була сплачена позивачем на користь продавця в повному обсязі, в тому числі ПДВ, що підтверджується копією платіжного доручення.

Між позивачем та ТОВ «ІЗМАЇЛЬСЬКІЙ ЕЛЕВАТОР» був укладений договір складського зберігання зерна від 19.06.2014 року №5 з додатковими угодами до нього, фактичне виконання якого з боку продавця підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку: актами приймання-передачі виконаних послуг із зберігання зерна, рахунками виконавця на оплату вартості наданих послуг, податковими накладними, актами-розрахунками, актами прийому-передачі зерна, розпорядження-актом на доробку зерна.

Вартість наданих послуг із зберігання зерна була сплачена позивачем на користь продавця в повному обсязі, в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

На підтвердження своїх заперечень представник Арцизької ОДПІ посилається на неможливість здійснення ТОВ «ВІВАТ-АПК» вказаних операцій та відсутність декларування постачальником своїх податкових зобов'язань, при цьому зроблено посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки перевірки постачальника вказаного контрагента ТОВ «Аква-Інтер» ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.09.2014 року №2761/26-55-22-07/38390117 (а.с.21-29 т.3).

Наданими представником позивача додатковими документами первинного податкового та бухгалтерського обліку підтверджується фактичне постачання соняшникової олії постачальником ТОВ «Аква-Інтер» на користь ТОВ «ВІВАТ-АПК»: договір купівлі-продажу від 23.06.2014 року №23.06.2002, видаткові накладні, рахунки на оплату вартості проданої олії, товарно-транспортні накладні на перевезення олії від ТОВ «Аква-Інтер» до ТОВ «ВІВАТ-АПК», відомості на вантаж, платіжні доручення про оплату вартості поставленої олії в тому числі ПДВ, яке здійснило ТОВ «ВІВАТ-АПК», аналогічні документи надані щодо постачання соняшникової олії на користь ТОВ «ВІВАТ-АПК» з боку його постачальника ТОВ «Компанія Агростар»: договір купівлі-продажу від 23.06.2014 року №23/06-1, видаткові накладні, рахунки на оплату вартості проданої олії, товарно-транспортні накладні на перевезення олії від ТОВ «Компанія Агростар» до ТОВ «ВІВАТ-АПК», відомості на вантаж, платіжні доручення про оплату вартості поставленої олії в тому числі ПДВ, яке здійснило ТОВ «ВІВАТ-АПК».

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів з боку його контрагентів, а висновок податкового органу про безтоварність таких угод та безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ минулих податкових періодів (червень-липень 2014 року) є необґрунтованим, в зв'язку із чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Так, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що для вирішення даних правовідносин необхідно дослідити відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що юридичною адресою ТОВ «ВІВАТ АПК» є: Одеська область, Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, буд. 59. Фактично ТОВ «ВІВАТ АПК» знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд. 8 (а.с.216 т. 2).

Юридичною адресою ПП «БЕССАРАБІЯ-В» є: Одеська область, Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, буд. 59. Фактично ПП «БЕССАРАБІЯ-В» знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд. 8 (а.с.15 т. 1).

Таким чином, юридичні та фактичні адреси ТОВ «ВІВАТ АПК» та ПП «БЕССАРАБІЯ-В» є тотожними.

Згідно з представленими товарно-транспортними накладними, ТОВ «ВІВАТ АПК» отримувало олію соняшникову від ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» і ТОВ «Компанія Агростар» на адресу: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд. 8, тобто, на адресу ПП «БЕССАРАБІЯ-В».

ПП «БЕССАРАБІЯ-В» купувало у ТОВ «ВІВАТ АПК» олію соняшникову за своєю же адресою.

Отже, рух олії соняшникової від ТОВ «ВІВАТ АПК» до ПП «БЕССАРАБІЯ-В» в розумінні транспортного законодавства не відбувався, тому, неможливо витребувати у ПП «БЕССАРАБІЯ-В» відповідні товарно-транспортні накладні для їх дослідження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обставинами, які можуть підтвердити фактичне переміщення олії соняшникової від ТОВ «ВІВАТ АПК» до ПП «БЕССАРАБІЯ-В», є ті, що вказують на реальність надходження олії соняшникової на адресу: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд. 8 від контрагентів ТОВ «ВІВАТ АПК», а саме: ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» і ТОВ «Компанії Агростар».

Таким чином, у даній справі обставини господарських відносин у попередньому ланцюгу постачання (між ТОВ «ВІВАТ АПК» та ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» і ТОВ «Компанії Агростар»), мають безпосереднє значення для висновків про товарність останнього ланцюга постачання (між ПП «БЕССАРАБІЯ-В» та ТОВ «ВІВАТ АПК»), у зв'язку з чим, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з товарно-транспортними накладними (а.с.115-120, 134-181 т. 1), пункт, де ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» навантажувало олію соняшникову, що відправлялась до ТОВ «ВІВАТ АПК», знаходиться за адресою: Одеська область, Березівський район, вул. Цегельна, буд. 40. Назва населеного пункту в жодній з цих накладних не вказана.

Отже, за вказаними товарно-транспортними накладними неможливо встановити місце навантаження олії соняшникової.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» зареєстровано у м. Києві; не має власних чи орендованих приміщень, транспортних засобів, працівників. Жодного відношення ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» до будь-якого місця навантаження олії соняшникової в Березівському районі Одеської області не просліджується.

Згідно з товарно-транспортними накладними (а.с.204, 208, 212, 217 т. 1), пункт, де ТОВ «Компанії Агростар» (яке зареєстровано в м. Києві) навантажувало олію соняшникову, що відправлялась до ТОВ «ВІВАТ АПК», знаходиться за адресою: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Вольховатка. Подальшої адреси, тобто, вулиці і номеру не зазначено. В товарно-транспортних накладних (а.с.221, 225 т. 1) не зазначено навіть населеного пункту, де відбувалось навантаження.

Таким чином, за цими накладними також неможливо встановити місце навантаження олії соняшникової.

Тому, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про беззаперечне підтвердження первинними документами факту постачання олії від ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» і ТОВ «Компанії Агростар» до ТОВ «ВІВАТ АПК».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступних обставинах справи.

Сторонами не заперечується, що ПП «БЕССАРАБІЯ-В» придбавало у ТОВ «ВІВАТ АПК» саме ту олію соняшникову, яка, в свою чергу, була придбана останнім у ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» та ТОВ «Компанії Агростар».

З цього слідує, що ПП «БЕССАРАБІЯ-В» придбавало олію соняшникову не менш ніж через двох посередників, оскільки контрагенти першого від позивача посередника - ТОВ «ВІВАТ АПК», а саме: ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» і ТОВ «Компанії Агростар» також не є виробниками олії соняшникової, а є посередниками.

Згідно з договором купівлі-продажу від 23 червня 2014 року, укладеним між ТОВ «ВІВАТ АПК» і ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР», та додатковими угодами до нього від 26 червня 2014 року та від 24 червня 2014 року (а.с.96-99, 112-114 т. 1), ТОВ «ВІВАТ АПК» купувало у ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» олію соняшникову, врожаю 2013 року, українського походження, що відповідає ДСТУ 4492 : 2005 (2 сорт) за ціною 10 550 грн. за метричну тону.

Згідно з договором купівлі-продажу від 23 червня 2014 року, укладеним між ТОВ «ВІВАТ АПК» і ТОВ «Компанії Агростар», та додатковими угодами до нього від 23 червня 2014 року (а.с.193-200 т. 1), ТОВ «ВІВАТ АПК» придбавало олію соняшникову, врожаю 2013 року, українського походження, що відповідає ДСТУ 4492 : 2005 (2 сорт) за цінами 10 530 грн. та 10 550 грн. за метричну тону.

Згідно з договором купівлі-продажу від 26 червня 2014 року, укладеним між ПП «БЕССАРАБІЯ-В» і ТОВ «ВІВАТ АПК», та додатковими угодами до нього від 27 червня 2014 року (а.с.78-81, 86-90 т. 2), ПП «БЕССАРАБІЯ-В» купувало у ТОВ «ВІВАТ АПК» олію соняшникову врожаю 2013 року, українського походження, що відповідає ДСТУ 4492 : 2005 (1 сорт) за ціною 10 870 грн. за метричну тону.

Отже, при продажу олії позивачу ТОВ «ВІВАТ АПК» збільшив ціну олії приблизно на 300 грн. у порівнянні з ціною придбання. Відповідно, контрагенти-продавці ТОВ «ВІВАТ АПК», а саме ТОВ «АКВЕНТ-ІНТЕР» і ТОВ «Компанії Агростар» також збільшували ціну олії при її продажу ТОВ «ВІВАТ АПК» у порівнянні з ціною, за якою вони придбавали олію.

Враховуючи об'єм поставок - 1200 тон; вказані ціни та їх підвищення в результаті проходження товару до позивача через мінімум двох посередників, колегія суддів вважає, що сума «переплати» з боку позивача в даному випадку є не меншою ніж 500 000 грн. у порівнянні з можливою операцією придбання олії безпосередньо у виробника.

У пункті 3 «Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку» листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 вказується, що судам необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, зокрема, перевірці підлягає факт придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками.

При цьому, колегія суддів враховує, що ПП «БЕССАРАБІЯ-В» з 2008 року знаходиться на ринку виробництва та оптової купівлі-продажу олії соняшникової, має великий штат працівників (біля 150 осіб), численні транспортні засоби, власні приміщення, що використовуються у господарській діяльності, загальною площею 27 150 кв.м. (а.с.16, 17 т. 1), тобто є значним і не новим суб'єктом цього ринку, який, у разі необхідності, міг би встановити прямі контакти з іншими українськими виробниками олії соняшникової, а не діяти через ланцюг посередників.

Також, колегія суддів враховує те, що, як зазначалось вище, ТОВ «ВІВАТ АПК» знаходиться за цією же адресою, що і ПП «БЕССАРАБІЯ-В». При цьому, згідно з актом перевірки з 25 липня 2014 року одним з керівників ПП «БЕССАРАБІЯ-В» був ОСОБА_5 (а.с.14 т. 1), який 29 днів назад був призначений директором ТОВ «ВІВАТ АПК» (а.с.51 т. 1) та 26, 27, 30 червня 2014 року, 01, 02, 03, 16 липня 2014 року діяв від імені ТОВ «ВІВАТ АПК» (а.с.66 - 69, 72-74, 77, 86-91 т.2).

В ході апеляційного розгляду справи ПП «БЕССАРАБІЯ-В» не довело, що воно не могло встановити прямі контакти з виробниками олії соняшникової, у зв'язку з чим у нього виникла необхідність пошуку олії соняшникової через посередників, зокрема, через ТОВ «ВІВАТ АПК», розташоване за цією же адресою.

Крім того, ПП «БЕССАРАБІЯ-В» є потужним виробником олії соняшникової - загальна площа цеху по виробництву олії соняшникової складає 3904,4 кв.м. (а.с.175 т. 2). Разом з тим, ПП «БЕССАРАБІЯ-В» як потужний виробник олії соняшникової, не надала обґрунтованих пояснень стосовно того, що власно виробленої ним олії соняшникової було недостатньо для задоволення потреб усіх потенційних покупців-контрагентів ПП «БЕССАРАБІЯ-В», тому, воно придбавало олію у інших підприємств. При цьому, з акта перевірки (а.с.18 т. 1) вбачається, що у липні та серпні 2014 року ПП «БЕССАРАБІЯ-В» придбавало соняшнику в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки. Тобто, у ПП «БЕССАРАБІЯ-В» було достатньо соняшника для власного виробництва олії.

Крім того, 03 липня 2014 року між ПП «БЕССАРАБІЯ-В» та ТОВ «ВІВАТ АПК» укладено акт, згідно з яким ПП «БЕССАРАБІЯ-В», як виконавець, прийняло на очищення 1218,84 тон олії (а.с.241 т. 1).

08 липня 2014 року між ПП «БЕССАРАБІЯ-В» та ТОВ «ВІВАТ АПК» укладено акт, згідно з яким ПП «БЕССАРАБІЯ-В», як виконавець, передав ТОВ «ВІВАТ АПК» очищену олію у кількості 1218,70 тон (а.с.240 т. 1).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що станом на 03 липня 2014 року ТОВ «ВІВАТ АПК» ще не отримало в повному обсязі (1218 тон) олію від своїх контрагентів. Так, згідно з податковою та товарно-транспортною накладною та рахунком на оплату (а.с.105, 107, 180 т. 1), останню партію олії у кількості 34,380 тон ТОВ «ВІВАТ АПК» отримало лише 16 липня 2014 року.

Отже, не зрозуміло, яким чином, 03 липня 2014 року та 08 липня 2014 року між ТОВ «ВІВАТ АПК» та ПП «БЕССАРАБІЯ-В» відбувалось передача олії у кількості 1218 тон.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що з товарно-транспортних накладних неможливо встановити місце навантаження товару; відомості акти прийому-передачі олії від 03 липня та 08 липня 2014 року не відповідають іншим документам щодо поставки олії (розбіжність складає 34 тони), і головне - в діях ПП «БЕССАРАБІЯ-В» з придбання олії через ланцюг посередників не вбачається господарського сенсу, враховуючи, що ПП «БЕССАРАБІЯ-В» є потужним виробником олії соняшникової, а, також, враховуючи, що ПП «БЕССАРАБІЯ-В» знаходиться на ринку виробництва і торгівлі олією з 2008 року, і, відповідно, у разі необхідності покупки олії міг би встановити прямі контакти з іншими українськими виробниками олії і суттєво (приблизно на 500 000 грн., що обґрунтовано вище) зменшити таким чином витрати на придбання олії.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що товарність господарських операцій між ПП «БЕССАРАБІЯ-В» і ТОВ «ВІВАТ АПК» є недоведеною, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку.

Отже, враховуючи, що товарність господарських операцій між ПП «БЕССАРАБІЯ-В» і ТОВ «ВІВАТ АПК» є недоведеною, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірне формування ПП «БЕССАРАБІЯ-В» податкового кредиту у розмірі 2 207 878 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ВІВАТ АПК».

Таким чином оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року №0001211500 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 2 416 713 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 208 356,50 грн. є обґрунтованим у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 2 207 878 грн. та нарахування штрафних санкції у сумі 1 103 939 грн.

Стосовно іншої частини цього податкового повідомлення-рішення (у сумі 208 356 грн. (2 416 713 - 2 207 878 = 208 356) і, відповідно штрафних санкцій у розмірі 104 178, 5 грн. (208 356 : 2 = 104 178, 5), колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції у порушення норм процесуального права помилково не зробив жодного висновку стосовно правомірності оскаржуваного рішення в цій частині.

Колегією суддів встановлено, що в акті перевірки (а.с.24 т. 1) вказано, що під час виписки постачальниками позивача, а саме: СФГ «Ратушненко Микола Іванович», ТОВ «Ізмаїльський елеватор», ПП «Перспектива» податкових накладних (по яким позивачем був сформований податковий кредит на загальну суму 208 835 грн.) ними був порушений порядок їх заповнення, тобто, дата їх виписки не відповідає першій з подій - даті зарахування коштів/оформлення акту виконаних робіт/наданих послуг, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на 208 835 грн.

Однак, в акті перевірки не обґрунтовано чітко, у чому конкретно виражено порушення, вчинене позивачем при формуванні податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від з СФГ «Ратушненко Микола Іванович», ТОВ «Ізмаїльський елеватор», ПП «Перспектива».

Стосовно посилання податкового органу на те, що під час виписки постачальником позивача податкових накладних на суму податкового кредиту у розмірі 208 835 грн. ним був порушений порядок їх заповнення, тобто, дата їх виписки не відповідає першій з подій - даті зарахування коштів/оформлення акту виконаних робіт/наданих послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 1-3 п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Наведена норма ПК України не передбачає, що для правомірного формування податкового кредиту дата виписки податкової накладної повинна відповідати, зокрема, даті зарахування коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 208 356 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 104 178, 5 грн.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити частково позовні вимоги ПП «Бессарабія-В» до Арцизьської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «Бессарабія-В» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 25.11.2014 року №0001211500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року на суму 208 356 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 104 178, 5 грн.

Відмовити приватному підприємству «Бессарабія-В» у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 25.11.2014 року №0001211500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року на суму 2 207 878 грн. та застосування штрафних санкції у сумі 1 103 939 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 листопада 2015 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: Д.В. Запорожан Суддя: М.П. Коваль