Постанова № 53536355, 12.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р. Справа № 814/1933/15

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Запорожана Д.В.судді -Коваля М.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідробут» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідробут» про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Південьгідробут» про накладення арешту на кошти ТОВ «Південьгідробуд», що знаходяться в банках, для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 30257,52 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у відповідача існує податковий борг, проте відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, що обумовлює необхідність звернення до суду для застосування арешту на кошти відповідача.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач вважає, що частина боргу виникла внаслідок прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0001320231 від 07.12.2012 на суму 23746,25 грн., однак, у теперішній час відповідач оскаржує це рішення в судовому порядку, тобто сума, вказана в цьому рішенні є неузгодженою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року позов задоволено.

Накладено арешт на кошти, що знаходяться в банках ТОВ «Південьгідробуд» (код ЄДРПОУ 32543259) для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 30257,52 грн., а саме на:

- р/р № 26007300001720 в АТ «Златобанк», МФО-380612%

- р/р №26003001303214 в філії АТ «Фінанси та кредит» м. Миколаїв, МФО-326933;

- р/р №26008001006770 в ПАТ КБ «Преміум», МФО-339555;

- р/р №37515000080131 в Казначействі України (ел. адм. подат.), МФО-899998.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Південьгідробуд» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 30257,52 грн., який виник на підставі податкової декларації №9027816004 від 15.05.2013 в сумі 103,00 грн., № 9036289242 від 19.06.2013 в сумі 117,00 грн., № 9044041424 від 21.07.2013 р. в сумі 3033,00 грн., №9051779245 від 20.08.2013 р. в сумі 2772,00 грн., № 9057531188 від 16.09.2013 р. в сумі 20,00 грн., №9078518161 від 20.01.2015 в сумі 1093,00 грн., №9042619858 від 18.03.2015 р. в сумі 3159,00 грн., податкового повідомлення-рішення № 001320231 від 07.12.2012 на суму 13199,86 грн., податкового повідомлення-рішення № 0001201501 від 18.02.2014 р. на суму 1214,60 грн. та пені в розмірі 5546,06 грн.

Для виявлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу відповідача, позивачем направлено запити до УДАІ та Реєстраційної служби щодо встановлення наявності ліквідного майна.

Також, директор ТОВ «Південьгідробуд» запрошувався до ДПІ для надання переліку майна у податкову заставу.

У відповіді № 9-06 від 09.06.2015 року відповідач вказав на те, що все майно ТОВ «Південьгідробуд» заарештоване в рамках кримінальної справи №11480005.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що належне відповідачу майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, тому, позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому суд зазначив, що правомірність неврахування частково сплаченої суми при прийнятті податкового повідомлення-рішення, на судове оскарження якого посилався відповідач, не є предметом розгляду даної справи, крім того, касаційне оскарження рішення суду не впливає на набрання ним законної сили.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2013 року №642/12/13-13, зокрема, зазначено: «…Водночас умовою застосування норми пiдпункту 20.1.17 пункту 20.1 статтi 20 Податкового кодексу України є вiдсутнiсть у платника податкiв майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Вiдповiдна обставина повинна бути пiдтверджена пiд час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити вiдсутнiсть вiдповiдного майна не взагалi, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективнiсть реалiзацiї якого забезпечується спецiальними заходами, зокрема адмiнiстративним арештом майна, у тому числi коштiв. В iншому разi вимога про застосування арешту коштiв буде передчасною, оскiльки не виключається, що на момент пред'явлення вiдповiдної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, вiдповiдно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштiв та продаж майна платника податкiв виникає у податкового органу через 60 календарних днiв з дня надiслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцiнювати майновий стан платника податкiв з огляду на наявнiсть у нього достатнiх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податковi органи в силу пiдпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статтi 20 Податкового кодексу України надiленi повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разi вiдсутностi в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатнiсть повинна бути встановлена станом не ранiше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не ранiше нiж через 60 календарних днiв з моменту надiслання податкової вимоги. За встановлення вiдповiдних обставин позов органу державної податкової служби пiдлягає задоволенню.

При цьому сума коштiв, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рiшення про застосування адмiнiстративного арешту. Наведене пояснюється похiдним характером адмiнiстративного арешту майна (у тому числi коштiв) як засобу забезпечення виконання платником податкiв своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштiв), яке є необхiдним для виконання певних зобов'язань платника податкiв, зокрема, щодо погашення податкового боргу».

У теперішній редакції ПК України, зазначена норма (пп.20.1.17 п.20.1 ст. 20), на яку посилався Вищий адміністративний суд України, стала нормою підпункту 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 ПК Кодексу, на підставі якої податковий орган звернувся до суду з цим позовом.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачу надсилалася податкова вимога, відповідно, у податкового органу не виникло право на стягнення коштів, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не встановив, чи не перевищує сума коштів, на яку він наклав арешт, суму податкового боргу.

Також, колегія суддів зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2015 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі №814/2948/13-а, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В зазначеній справі позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року:

- №0001320231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмір 18 997, 00 грн. за основним платежем та 4 749, 25 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001330231, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року на 6 192, 00 грн.

Згідно з розрахунком боргу, його сума сформована з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0001320231 (а.с.4, 7).

Таким чином, оскільки на теперішній час сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2012 року №0001320231, не є узгодженою, то передчасно стверджувати, що ця сума входить до складу податкового боргу позивача, що є іншою підставою для висновку про необґрунтованість даного позову.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Південьгідробут» про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідробут» -задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області у задоволенні адміністративного позову про накладення арешту на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідробут», що знаходяться в банках.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: Д.В. Запорожан Суддя: М.П. Коваль