Ухвала суду № 53536315, 12.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3631/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В.за участю: секретаряРазінкіної Л.В.

представників апелянта - Янковського С.А. (довіреність від 29.07.15 р.)

представника відповідача - Хвостікової О.В. (довіреність від 12.10.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

КП «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 12.06.2015 року № 0001572208 та № 0001562208, якими Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123 090 грн. та з податку на прибуток на суму 20 960 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення Підприємством вимог податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП «ЖКС «Порто-Франківський», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлені актом від 28.05.2015 року №3449/22-20/35303262.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 973 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 82 060 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала в тому, що у періоді, який перевірявся, позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартість послуг, придбаних у ТОВ «Союз» за вивіз видалених твердих відходів та вартість послуг, придбаних у ТОВ «Герц» за формування та друк рахунків повідомлень за спожиті населенням житлово-комунальні послуги, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що призвело до завищення цих витрат у 2014 році на загальну суму 77 625 грн. Крім цього, за відсутності підтвердження належними первинними документами, Підприємством сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Точмаш-вагон», ПП «Еко Строй Град», ТОВ «Союз», ТОВ «Софтплюс», ПП «Алеа груп», ТОВ «Герц», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 12 826 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 року №0001572208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123 090 грн. (за основним платежем - 82 060 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 030 грн.) та № 0001562208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 20 960 грн. (за основним платежем - 13 973 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 987 грн.).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними первинними документами правомірність віднесення до складу валових витрат вартість послуг на суму 28 911 грн., придбаних у ТОВ «Союз» за вивіз видалених твердих відходів та вартість послуг на суму 48 714 гривень, придбаних у ТОВ «Герц» за формування та друк рахунків повідомлень за спожиті населенням житлово-комунальні послуги та формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Точмаш-вагон», ПП «Еко Строй Град», ТОВ «Союз», ТОВ «Софтплюс», ПП «Алеа груп», ТОВ «Герц».

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає колегії суддів підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій Підприємством як в ході перевірки так і під час розгляду справи в суді надано лише копії податкових накладних, рахунки на оплату та акт надання послуг лише щодо частини вартості послуг.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне отримання вищезазначених послуг, за умов недодержання встановленої чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: /підпис/І.П. КосцоваСудді: /підпис/І.О.Турецька /підпис/Л.В. Стас