Постанова № 53536305, 11.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9658/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Чаку Є.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення № 19769643 від 04 березня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука А.В. (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 № 19769643 від 04 березня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язання відповідача 2 розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з нотаріально засвідченим підписом Коломієць С.В., направлену 16 лютого 2015 року в порядку визначеному пунктом 5 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року та прийняти рішення за наслідками розгляду такої заяви щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про що надати суду звіт протягом 15 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 07 серпня 2015 року позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року та прийняти нову, якою у задоволенні позову у частині зобов'язання Міністерства юстиції України зареєструвати право власності відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

03 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю інвестиційною науково - промисловою компанією «ОЗОТ» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № К-33-2008. Згідно умов кредитного договору Банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на суму 853 000 грн., 00 коп. (вісімсот п'ятдесят три тисячі гривень) строком користування до 03 березня 2011 року, сплатою відсотків за користування кредитом у відповідності до умов договору (із змінами та доповненнями).

В якості забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих товариству з обмеженою відповідальністю інвестиційній науково - промисловій компанії «ОЗОТ» за договором про відновлювальну кредитну лінію № К-33-2008 від 03 березня 2008 року, позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю інвестиційною науково - промисловою компанією «ОЗОТ» укладено договір іпотеки № І-33-2008 від 03 березня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дяченком В.А., предметом якого є, зокрема: земельна ділянка загальною площею 806,0 квадратних метри, яка розташована за адресою: місто Полтава, вулиці Маяковського, 3, кадастровий номер 5310137000:18:011:0043.

У лютому 2015 року представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Коломієць С.В. направила до реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області заяву про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень.

04 березня 2015 року відповідачем 1 за наслідками розгляду заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень - для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: місто Полтава, вулиця Маяковського, будинок 3, кадастровий номер 5310137000:18:011:0043, прийнято рішення № 19769643 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Підставою для відмови державний реєстратор зазначив: відповідно до редакції статті 37 Закону України «Про іпотеку», яка діяла на момент укладення договору іпотеки, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки є саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Оскільки, вказаного договору позивачем для реєстрації не надано у державній реєстрації прав та їх обтяжень було відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача 1, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорука А.В. № 19769643 від 04 березня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов'язав Міністерство юстиції України (відповідний структурний підрозділ) повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 лютого 2015 року за реєстраційним номером 10242161, яку подала Коломієць С.В. на підставі довіреності публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» від 26 січня 2015 року.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання являється обов'язкове застереження в договорі іпотеки щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом. Вказаний спосіб передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання прямо передбачений у договорі іпотеки № І-33-2008 від 03.03.2008 року, а саме, в іпотечному договорі має місце посилання на статтю 37 Закону України "Про іпотеку", що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України "Про іпотеку" прирівнюється до відповідного застереження в договорі іпотеки саме посилання на статтю 37 Закону України "Про іпотеку" та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Нова редакція статей 36, 37 названого Закону не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції, що призвело до порушення матеріальних норм права, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виходячи зі змісту вказаної статті, Законом передбачені три підстави для набуття права власності на предмет іпотеки. На момент звернення про реєстрацію предмету іпотеки, вказані підстави були відсутні.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 11.3.1 договору іпотеки № І-33-2008 від 03 березня 2008 року значиться, що задоволення вимог здійснюється, зокрема, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмети іпотеки у рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Проаналізувавши ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинна на момент укладення договору іпотеки № І-33-2008 від 03 березня 2008 року, суд звертає увагу на те, що відповідно до цієї статті, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинна на момент укладення договору іпотеки № І-33-2008 від 03 березня 2008 року, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки є саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Доказів того, що позивач надавав відповідачу 1 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, як вимагало чинне, на момент укладення договору іпотеки, законодавство України, суду не надано. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийняті відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідач 1 діяв в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявність застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбачено певний перелік документів, які повинні бути подані для державної реєстрації.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії документів, які направлялися до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: місто Полтава, вулиці Маяковського, будинок 3, кадастровий номер 5310137000:18:011:0043. А з наявних матеріалів справи не можна зробити висновків про те, що іпотекодавцем не повернуто кредитних ресурсів за кредитним договором № К-33-2008 від 03 березня 2008 року.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, апелянт просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерства юстиції України зареєструвати право власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, оскільки позовна вимога про зобов'язання Міністерства юстиції України зареєструвати право власності на предмет іпотеки є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 № 19769643 від 04 березня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, дослідивши всі наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.