Постанова № 53535814, 17.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2015 року письмове провадження № 826/19398/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомЖитлово-будівельного кооперативу «Чайка»до за участю третіх осіб Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київської міської ради Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Житлово-будівельний кооператив «Чайка» (надалі - позивач або ЖБК «Чайка») з позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 1 або Деснянська РДА), Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (надалі - відповідач 2 або Департамент), в якому просив:

1. Визнати недійсним розпорядження Деснянської РДА від 29.12.2001 року № 433 «Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва» у частині передачі квартири АДРЕСА_1 на баланс КП «Житлорембудсервіс» як основного засобу та майна із балансу ДКП «Житлоремфонд», скасувавши його.

2. Визнати недійсним пункт 5 розпорядження Деснянської РДА від 29.04.2004 року № 408 «Про виключення із числа службових жилих приміщень» у частині щодо виключення із числа службових житлових приміщень Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району, а саме: « 5. Однокімнатної квартири № 328, житловою площею 15,0 кв. м. по АДРЕСА_1, виключивши його із цього розпорядження.

3. Визнати недійсним розпорядження органу приватизації від 26.08.2004 року № 2473 на приватизацію квартири АДРЕСА_1, скасувавши його.

Ухвалою суду від 22.01.2015 року було задоволено клопотання відповідач 1 та залишено позовну заяву позивача без розгляду в частині визнання недійсним пункту 5 розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.04.2004 року № 408 «Про виключення із числа службових жилих приміщень» у частині щодо виключення із числа службових житлових приміщень комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району, а саме: «однокімнатної квартири АДРЕСА_1» шляхом виключення його із цього розпорядження.

Ухвалою суду від 28.01.2015 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс».

Через канцелярію суду 06.02.2015 року уповноваженим представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог, якою він просив також:

1. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 26.08.2004 року відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,2 кв.м.

2. Визнати недійсним пункт 5 розпорядження Деснянської РДА від 29.04.2004 року № 408 «Про виключення із числа службових жилих приміщень» у частині переоформлення договору найму на однокімнатну квартиру № 328 житловою площею 15,0 кв.м. по АДРЕСА_1, а саме: «та переоформити договір найму на цю квартиру на гр. ОСОБА_1, одинокого».

У судовому засіданні 09.02.2015 року позивачу повернуто заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.02.2015 року позовну заяву було залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2015 року та направлено справу на продовження розгляду.

Аналогічно, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2015 року та направлено справу на продовження розгляду.

Ухвалою суду від 06.04.2015 року була задоволена заява про самовідвід головуючого у справі судді Гарника К.Ю.

Ухвалою суду від 16.04.2015 року справа була прийнята до провадження суддею Арсірієм Р.О. та призначено судове засідання по справі.

Через канцелярію суду 26.06.2015 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, якою позовні вимоги були уточнені наступним чином:

1. Визнати нечинним розпорядження Деснянської РДА від 29.12.2001 року № 433 «Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва» в частині передачі квартири АДРЕСА_1 на баланс КП по УЖГ «Житлорембудсервіс» як основного засобу та майна із балансу ДКП «Житлоремфонд».

2. Визнати нечинним пункт 5 розпорядження Деснянської РДА від 29.04.2004 року № 408 «Про виключення із числа службових жилих приміщень» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району щодо виключення із числа службових жилих приміщень однокімнатної квартири № 328, житловою площею 15,0 кв. м. по АДРЕСА_1 та переоформлення договору найму на цю квартиру на гр. ОСОБА_1, одинокого.

3. Визнати нечинним розпорядження органу приватизації від 26.08.2004 року № 2473 про задоволення прохання ОСОБА_1 про передачу квартири, в якій він мешкає і знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з оформленням свідоцтва про право власності на житло.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що приймаючі спірні акти відповідачі діяли всупереч положень законодавства України, з перевищенням наданих їм законами повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача як власника спірної житлової площі.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що до компетенції Департаменту не відносяться повноваження щодо виключення житла із числа службових та питання приватизації державного житлового фонду, які, у свою чергу, належать до повноважень районних в м. Києві державних адміністрацій, отже Департамент не є належним відповідачем по справі, оскільки жодним чином не порушував права позивача. Також, наголосив на пропущенні позивачем строку позовної давності для звернення до суду.

Крім того, представник відповідача 2 звернув увагу суду на те, що позивач не ставить до відповідача 2 жодної позовної вимоги, що свідчить про відсутність порушення його прав та законних інтересів.

Представником відповідача 1 подано суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду, оскільки, на його думку, позивачем без поважних причин пропущений відповідний строк звернення до суду, так як, про порушення спірними актами прав йому було відомо щонайменше з 2005 року.

Представник Київської міської ради (надалі - КМР або третя особа 1), у письмових поясненнях, просив суд прийняти рішення по справі на підставі поданих сторонами доказів згідно чинного законодавства та розглянути справу за його відсутності.

Представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» (надалі - КП по УЖГ «Житлорембудсервіс» або третя особа 2), у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки останнім не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності та неправомірності оскаржуваних розпоряджень.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття у судове засідання 11.08.2015 року представників відповідачів та третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, а також враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їхні позиції, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому КМР депутатів трудящих від 31.05.1971 року № 866 «Про введення в експлуатацію жилих та інших будинків громадського призначення в м. Києві» для ЖБК «Чайка» введено в експлуатацію та дозволено заселення жилого будинку № 16 (за будівельною експлікацією) на УШ мікрорайоні житлового масиву «Лісний» в Дніпровському районі м. Києва, кількість квартир 216.

Згідно Витягу з протоколу № 13 зборів уповноважених ЖБК «Чайка» від 15.10.1972 року було вирішено квартиру № 328 тимчасово виділити для користування двірнику та викупити за рахунок фонду будинку та розділити за мешканцями включивши до розрахункових книжок. Також, зазначено, що квартира 328 є власністю кооперативу.

Рішенням виконкому Московської районної Ради депутатів трудящих м. Києва від 30.10.1972 року № 2182 «Про закріплення службової житлоплощі в ЖБК «Чайка» квартира АДРЕСА_1 була закріплена як службово-двірницька для тимчасового користування.

Виконкомом Ватутінської районної Ради народних депутатів 31.01.1992 року було видано гр. ОСОБА_1 ордеру № 1679 на право зайняття службового жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 (на час роботи двірником), на підставі рішення виконкому Ватутінської районної Ради народних депутатів від 10.01.1992 року № 28.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав спірну квартиру як службову в зв'язку із характером його трудових відносин та набув права подальшого користування нею як особа, яка відпрацювала 10 і більше років в установі, що надала службове приміщення.

Розпорядженням відповідача 1 від 29.12.2001 року № 433 «Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва», крім іншого, за КП по УЖГ «Житлорембудсервіс» закріплено на праві повного господарського відання майно, у тому числі, квартиру АДРЕСА_1.

Розпорядженням відповідача 1 від 29.04.2004 року № 408 «Про виключення із числа службових жилих приміщень», крім іншого, однокімнатну квартиру № 328 житловою площею 15,0 кв.м. по АДРЕСА_1, було виключено із числа службових жилих приміщень КП по УЖГ «Житлорембудсервіс» та вирішено переоформити договір найму на цю квартиру на гр. ОСОБА_1, одинокого.

Розпорядженням органу приватизації № 2473 від 26.08.2004 року, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 на приватизацію квартири № 328, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму, було вирішено прохання наймача ОСОБА_1 про передачу відповідної квартири задовольнити та передати вказану квартиру в приватну (спільну сумісну або часткову) власність, з оформленням, відповідно, свідоцтва про право власності на житло.

Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 26.08.2004 року ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на житло - спірну квартиру.

При цьому, згідно листа управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.01.2015 року № 32-52/1, зазначене свідоцтво про право власності на спірну квартиру не пройшло реєстрацію в БТІ м. Києва та зберігається в архіві відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління ЖКГ.

Крім того, згідно інформаційної довідки від 14.08.2015 року зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про на спадщину), з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, інші відомості з зазначених реєстрів відсутні, у том числі щодо спірної квартири.

Позивач вважає, що спірними розпорядженнями відповідачів порушуються його права як власника спірної квартири, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Житлового кодексу Української РСР (надалі - Кодекс) відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно статті 4 Кодексу, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає, крім іншого, жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів).

При цьому, згідно статі 137, 138 Кодексу, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів вправі скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Кодексу, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, міністерствами, державними комітетами і відомствами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР (частина 1 статті 13 Кодексу).

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті, зокрема, здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків, скасовують рішення загальних зборів або правління житлово-будівельного кооперативу, що суперечать законодавству; приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових, затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених про включення жилих приміщень у будинках колгоспів до числа службових і перелік категорій працівників, яким можуть надаватися такі приміщення; видають ордери на жилі приміщення (пункт 8, 9, 10 частини 1 статті 15 Кодексу).

Частиною 1 статті 118 Кодексу закріплено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення (частина 1 статті 122).

Згідно переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37, до таких працівників, крім іншого, належать двірник житлово-експлуатаційної організації.

Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37, виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

За результатом системного аналізу наведених законодавчих норм, судом не вбачається порушень відповідачами порядку прийняття спірних розпоряджень, у тому числі, відносно наявних у них повноважень.

Також, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 25.01.2006 року, які залишені без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.12.2007 року, по справі за позовом ЖБК «Чайка» до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1, 3-я особа КП «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва про встановлення порушеного права власності на житло, визнання недійсним договору найму житла та розпорядження, в задоволенні позову ЖБК «Чайка» було відмовлено.

Крім іншого, зазначеним рішенням встановлено, що посилання представника ЖБК «Чайка» про те, що спірна квартира на час видання розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.04.2004 року № 408 перебувала у власності ЖБК «Чайка» не відповідає встановленим по справі обставинам, оскільки статус спірної квартири як службового жилого приміщення було визначено рішенням виконкому Московської районної ради м. Києві від 30.10.1972 року «Про закріплення службової житлоплощі в ЖБК «Чайка». Також, суд дійшов висновку, що виключаючи спірну квартиру із числа службових житлових приміщень КП по УЖГ «Житлорембудсервіс», що ЖБК «Чайка» в судовому засіданні не оспорювалось, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація мала право на укладення договору найму спірного житлового приміщення з ОСОБА_1

Крім того, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2013 року по справі ЖБК «Чайка» до ОСОБА_1, 3-я особа Київська міська рада народний депутатів про визнання права власності на квартиру, провадження у справі було закрито у зв'язку зі смертю відповідача - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неподанням клопотання про заміну відповідача.

Суд враховує, що за правилами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній судовій справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи наявні у справі докази, з огляду на вищенаведене в сукупності, суд вважає, що у спорі відсутні жодні документально підтверджені достовірні відомості, які б вказували на порушення будь-яких прав позивача на даний час, а також належним чином обґрунтовані доводи, яким чином відновиться, як на його думку, порушене право у разі задоволення заявлених позовних вимог. Більше того, суд звертає увагу на те, що спори про право не підлягають розгляду та вирішенню у порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу «Чайка» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій