Ухвала суду № 53535697, 12.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 рокусправа № 808/5769/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. у справі №808/5769/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 вересня 2014 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», згідно з яким просить скасувати податкове повідомлення рішення №0000351702 від 16 травня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказане податкове повідомлення рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені в акті №27/08-29-17-02-НОМЕР_1 від 25 квітня 2014 року (далі акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що перевіркою встановлено надання до податкового органу податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік №40578 від 22 січня 2013 та уточнюючої декларації в яких не відображено суму отриманого доходу у вигляді додаткового блага від ТОВ «Кей-Колект» та не задекларовано податкове зобов'язання, що призвело до внесення перекручених даних та заниженню податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 23112,41 грн.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань оподаткування дохода як додаткового блага, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №27/08-29-17-02-НОМЕР_1 від 25 квітня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а саме заниження податкових зобов'язань по податку на доходи з фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 23112,41 грн., внесення перекручених даних до декларації про майновий стан та отримані доходи за 2012 рік (а.с.6-8).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000351702 від 16 травня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 23112,41 та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5778,10 грн. (а.с.19).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

Згідно із абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов : а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21 березня 2008 року між ОСОБА_1 (позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» (банк) укладено договір про надання споживчого кредиту №11319180000 (а.с.97-100).

ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-колект» укладено договори: факторингу, відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня 2011 року, в результаті чого право вимоги за договором споживчого кредиту та іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-колект» (а.с.117-121).

Згідно з повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором або договором про відкриття та використання картрахунку від 15 грудня 2011 року № 12-22/26983, сформованого ПАТ «УкрСиббанк», права вимоги заборгованості за кредитним договором №11319180000 від 21 березня 2008 року відступлені ТОВ «Кей-Колект» (а.с.115)..

Однак докази направлення такого повідомлення позивачу в матеріалах справи відсутні.

19 квітня 2012 року повідомленням за вих. № 2097 ТОВ «Кей-Колект» повідомив позивача про анулювання боргу в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в якому ТОВ «Кей-Колект» зазначає про прийняття рішення про анулювання кредиторської заборгованості позивача та звертає увагу на те, що відповідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, у зв'язку з чим позивачу необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації. Вказане повідомлення позивач отримав 19 квітня 2012 року (а.с.70).

Отже враховуючи зазначені обставини справи, а саме: відсутність доказів отримання позивачем повідомлення про відступлення прав вимоги ПАТ «Укрсиббанк» за кредитним договором №11319180000 від 21 березня 2008 року ТОВ «Кей-Колект», дійшов висновку, що позивач не мав достатніх та належних доказів того, що новим кредитором за кредитним договором було ТОВ «Кей-Колект».

Крім того, в акті відповідача також відсутня інформація про склад анульованого боргу, тобто чи відбулось анулювання саме заборгованості позивача зі сплати кредиту, а не відсотків, пені або штрафу. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що прощення відсотків та штрафних санкцій не свідчить про фактичне отримання позивачем додаткового блага, а свідчить лише про відміну відповідальності, зважаючи на наступне.

Згідно з абзацом «б» пп.164.2.14 п.164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, якщо фізична особа - кредитор отримує від свого боржника пеню за прострочення виконання останнім договірного зобов'язання, то такий кредитор не включає отриману пеню до оподатковуваного доходу і, відповідно, не сплачує податок з цієї пені.

Якщо ж припустити, що вказана фізична особа - кредитор простить боржнику цю пеню та розглядати її як додаткове благо виключно у розумінні абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, то вийде, що боржник повинен буде включити прощену пеню до своїх доходів і сплатити з неї податок.

Отже, при такому застосуванні законодавства одна і та ж пеня змінює свій статус з «неоподаткованого доходу" на "оподатковуваний дохід" в залежності від того, у якій із сторін основного договору вона опиняється: у кредитора чи у боржника.

Відповідно, це ставить кредитора і боржника в нерівні умови при отриманні однієї і тієї же самої пені, що суперечить такому принципу податкового законодавства як рівність усіх платників перед законом (пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4 ПК України).

Таким чином враховуючи положення абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України у системному зв'язку з абзацом «б» пп.164.2.14 п.164.2 ст. 164 і пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4 ПК України, суд приходить до висновку, що борг у вигляді пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2ст. 164 ПК України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. у справі №808/5769/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 13 листопада 2015 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко