Постанова № 53535675, 05.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2015 року

справа № 804/6578/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі № 804/6578/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 110100000/2014/200233/1 від 25.11.2014 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00569 від 25.11.2014року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі вказує на те, що суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення, не належно дослідив надані докази. Позивач просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Відповідач надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких вказав, що суд вірно надав оцінку спірним правовідносинам та прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні. Просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.11.2014 звернувся до митного посту “Дніпропетровськ-лівобережний” Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення в режимі “імпорт” товару – “Хурма свіжа, виду Diospyros kaki (Kaki-persimmon)” виробництва Іспанія, імпортованого за контрактом від 17.09.2014 № 2828-СF/ВF (специфікація № 4 від 05.11.2014) з компанією Consorfrut, S.L. (Іспанія).

Для здійснення митного оформлення позивачем надано електронну митну декларацію (далі - МД), яка зареєстрована за № 110100000/2014/232354.

Митна вартість товару була заявлена декларантом відповідно до статті 58 МКУ за основним методом визначення митної вартості (за ціною угоди) на рівні 0,68 євро/кг.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №2828- CF/BF від 17.09.2014, специфікація № 4 від 05.11.2014 до контракту, пакувальний лист, договір комісії 1209/7, заява на страхування № 27 від 12.11.2014, інвойс № 011406086 від 05.11.2014, договір перевезення № 02/04/13 від 02.04.2013, договір перевезення № 643 від 01.04.2013, сертифікат з перевезення товару від 12.11.2014, фіто санітарний сертифікат від 12.11.2014, калькуляція транспортних витрат, комерційна пропозиція, сертифікат якості від 05.11.2014, декларація виробника від 05.11.2014, експортна декларація країни відправника.

За результатами проведеного контролю із застосуванням Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматизованому порядку було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

В результаті контролю посадовою особою митниці встановлено: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

25.11.2014 року уповноваженою особою митниці прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200233/1 (а.с.91-95).

Митну вартість товару скориговано митницею із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – за ціною договору щодо ідентичних товарів. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару за МД від 11.11.2014р. №100250005/2014/126245 та становить 1,4089 євро/кг.

На підставі вищезазначеного рішення відповідач оформив та надіслав декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації №110100000/2014/00569 від 25.11.2014р. (а.с. 96-98).

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржені рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, в межах повноважень і підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Декларантом були надані відповідачу для митного оформлення товару усі документи, що передбачені законодавством. Надані документи беззаперечно доводили вартісні показники товару, що імпортується, а тому у митного органу не було підстав самостійно визначати митну вартість задекларованого товару за резервним методом.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.

Як визначено в ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За нормами п.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач надав відповідачу під час митного оформлення партії товару документи, перелік яких визначено частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, та які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів.

Посилання митного органу на те, що надані декларантом прайс-листи містять розбіжності та носять суб’єктивний характер, є необґрунтованими. Такі документи, як прас-листи відсутні у переліку обов’язкових документів, що подаються під час митного оформлення, і були надані з власної ініціативи декларанта, тому неналежність їх оформлення не може бути підставою для не застосування основного методу визначення митної вартості, при цьому за наявності контракту та специфікацій, документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Також колегія суддів вважає, що надані позивачем документи щодо транспортної складової митної вартості містять реквізити, які дозволяють однозначно ідентифікувати вид, обсяги та партію товару, вартість його транспортування до митного кордону України і не містять розбіжностей, які б унеможливлювали перевірку контролюючим органом вартості транспортування товару.

Щодо посилань митного органу на те, що до калькуляції витрат на доставку вантажу не включено витрати на страхування.

Витрати на страхування є окремою складовою митної вартості. Не включення таких витрат до калькуляції витрат на доставку вантажу, про що вказує відповідач в оскарженому рішенні, не може вважатися розбіжністю у документах, оскільки витрати на страхування у повному розмірі зазначено декларантом у декларації митної вартості.

Відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Колегія суддів вважає, що з поданих позивачем під час митного оформлення товару документів можливо було визначити митну вартість товару за ціною контракту (метод 1).

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не було дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, у зв’язку з чим прийняті рішення, оскаржені позивачем, підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про задоволення позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі № 804/6578/15 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби № 110100000/2014/200233/1 від 25.11.2014 року про коригування митної вартості товару.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00569 від 25.11.2014року.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак