Постанова № 53535540, 16.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2015 року № 826/15095/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № 0001901701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15095/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 25 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 24 липня 2014 року № 1893, згідно підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, відділом контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб, управління доходів і зборів з фізичних осіб, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт від 04 серпня 2014 року № 67/26-50-17-01/НОМЕР_2.

Актом перевірки встановлено порушення пунктів 49.1, 49.2 статті Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про одержані доходи за 2013 рік та підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, Податкового кодексу України, а саме: не задекларовано у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік суму додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором у розмірі 108670,95 грн. та несплачено (перерахавано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 18244,66 грн.

Так, з акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено відповідачем на підставі Довідки АТ «Райффайзен банк Аваль» від 07 травня 2014 року № 04-2-0/986, якою останнє на думку відповідача підтвердило суму нарахованих доходів у вигляді анульованого боргу відображену у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, у якому такий борг було анульовано.

А тому відповідач вважає, що неоподаткування доходу, отриманого позивачем від АТ «Райффайзен банк Аваль» у вигляді суми анульованого боргу згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та АТ «Райффайзен банк Аваль» від 05 травня 2006 року № 014/7478/74/32670, ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором є тим самим додатковим благом в розумінні п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

На підставі встановленого порушення відповідачем 12 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001901701, яким за порушення п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.17 статті 164 та п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22975,82 грн., у тому числі основний платіж - 18244,66 рн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4731,16 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що прощення боргу стосувалося лише пені за порушення договірного зобов'язання, а не основної частини боргу, що підтверджується довідками від 22 березня 2013 року № 114-17-4-00/690 та від 18 листопада 2013 року № Р-1В49/1067, тоді як це не є доходом платника податків, що підлягає оподаткуванню згідно пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Згідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент. Відповідно до п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. А відповідно анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2006 року між позивачем (позичальник) та АТ «Райффайзен банк Аваль» (кредитор) укладено кредитний договір № 014/7478/74/32670.

22 березня 2013 року між позичальником та кредитором укладеного Додаткову угоду № 014/7478/74/32670/81-1-0-00/4359 до Кредитного договору від 05 травня 2006 року № 014/7478/74/32670, з якої вбачається, що станом на дату укладання цієї Додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 121190,44 доларів США.

Крім того, зазначено, що фактична заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 14549,18 доларів США, у тому числі 0,00 доларів США - заборгованість з погашення суми кредиту; та 14549, 18 доларів США - заборгованість з погашення процентів.

Листом від 22 березня 2013 року № 114-17-4-00/690 АТ «Райффайзен банк Аваль» повідомило ОСОБА_1 про надання дозволу на здійснення конвертації кредитного договору від 05 травня 2006 року № 014/7478/74/32670.

Одночасно, вказаним листом зазначено, що після внесення Позичальником коштів на рахунок погашення кредиту суми не менше 809000,00 грн., представником банку буде здійснене повне погашення кредитної заборгованості по Кредитному договору від 05 травня 2006 року № 014/7478/74/32670, списання нарахованої пені.

Так, 25 березня 2013 року між позичальником та кредитором укладеного Додаткову угоду № 014/7478/74/32670/81-1-0-00/4360 до Кредитного договору від 05 травня 2006 року № 014/7478/74/32670 про конвертацію валютного кредиту в кредит в національній валюті, з якого вбачається, що станом на 25 березня 2013 року заборгованість позичальника за кредитним та процентами за користування кредитом відповідно до Кредитного договору становить 95017,73 доларів США.

Так, сторони домовились з дати укладання цієї Додаткової угоди змінити валюту Заборгованості в іноземній валюті з доларів США на гривні. Розмір заборгованості в національній валюті визначається за курсом 5,05 - гривень за 1 долар США, при цьому заборгованості в національній валюті за кредитом становить 479839,54 гривень; заборгованість в національній валюті по сплаті процентів за період з 28.02.2013 по 25.03.2013 - 0,00 грн.

З довідки АТ «Райффайзен банк Аваль» від 18 листопада 2013 року № Р-1В49/1067 вбачається проведення операцій позичальником за кредитом, за наслідком здійснення яких, загальна заборгованість останнього за кредитом складає 0,00 грн. та заборгованість за відсотками - 0,00 грн.

Одночасно зазначено про анулювання розрахованої пені у розмірі 108670,95 грн., згідно листа від 22 березня 2013 року № 114-17-4-00/690.

При цьому, згідно п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.165.1.49 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Отже, пеня, нарахована позивачльнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, згідно з ч.2-3 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами Цивільного кодексу України. При цьому нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що контролюючим органом не було надано суду докази щодо включення кредитором (АТ «Райффайзен банк Аваль») суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Як вже зазначалось, пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналіз наведеної норми дає всі підстави для висновку, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що штрафи та пеня за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, а відтак дії позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2013 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі 18244,66 грн. по нарахованій пені за користування кредитом, відповідають даним нормам Податкового кодексу України, оскільки анульовані банком штрафи та пеня, не є доходом позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року № 825/47/15-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 12 вересня 2014 року № 0001901701.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник