Постанова № 53535025, 12.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2015 р. № 820/8908/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Савві Л.Є.,

представника відповідача - Гаспарян А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000811501 від 06.05.2015 р., №0000821501 від 06.05.2015 р. які винесені ДПІ у Московському р-ні м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки №1250/20-34-15-01-09/30428944 від 20.04.2015 р.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення №0000811501, №0000821501 від 06.05.2015 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Транссєрвіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за січень 2015 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у грудні 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2015 р. №1250/20-34-15-01-09/30428944.

На підставі висновків акту перевірки №1250/20-34-15-01-09/30428944 від 20.04.2015 р. контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000811501 від 06.05.2015 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з

податку на додану вартість за січень 2015 р. в сумі 104881 грн. та нараховані штрафні

санкції у сумі 26220,25 грн.

- №0000821501 від 06.05.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015 р. у сумі 57424 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 14356 грн.

Слід зазначити, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та за результатами розгляду скарг рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 03.07.2015 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0000821501 та №0000811501 від 06.05.2015 р., а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в акті перевірки №1250/20-34-15-01-09/30428944 від 20.04.2015 р. містяться висновки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс":

- п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6. ст. 198

Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ ТОВ "Транссєрвіс" (код

ЄДРПОУ 30428944) завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань

та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року у розмірі 145920,42 грн. та занижено

позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою

податкового кредиту за січень 2015 року у розмірі 16625,79 грн., що призвело до

заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками

поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету (р. 25.1

Декларації) за січень 2015 року у сумі 57 424 грн.

- п. 200.1, п.200.3 та п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010

року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями ТОВ "Транссєрвіс" (код ЄДРПОУ 30428944)

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою

податкового кредиту за грудень 2014 року у розмірі 145920,42 грн., що призвело до

завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого у зменшення податкових

зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по

податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року на 104 881 грн.

Фактично контролюючим органом зроблені вказані висновки по господарським операціям між підприємством позивача та ДП "ТЕХНОСКРАП" ТОВ "СКРАП", ТОВ "Інвент груп", ТОВ ТК "Аксель".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ДП "ТЕХНОСКРАП" ТОВ "СКРАП" суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Транссєрвіс" (в якості покупця) та ДП "ТЕХНОСКРАП" ТОВ "СКРАП", (в якості постачальника) укладений договір поставки продукції №К-3908 від 08.01.2013 р.(а.с.223-224 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник за вказаним договором зобов'язується передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначаються згідно накладним та рахункам-фактурам, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору до матеріалів справи надані рахунки-фактури №ТС-09104-2 від 9 жовтня 2014 р., №40 від 9 жовтня 2014 р., №ТС-11114-3 від 11 листопада 2014 р., №45 від 13 листопада 2014 р., №ТС-17114-1 від 17 листопада 2014 р.

Згідно вищенаведеного договору ДП «ТЕХНОСКРАП" ТОВ "СКРАП» було здійснено поставку латуні ЛС чушка та надані нижчеперелічені видаткові накладні на суму 692448,9 грн.: № ТС-09104-1 від 09.10.2014 р. на суму 284407,20 грн. в т.ч. ПДВ 47401,20 грн., № ТС - 13114-2 від 13.11.2014 р. на суму 276167,10 грн. в т.ч. ПДВ 46027,85 грн., № ТС-17114-1 від 17.11.2014 р. на суму 131874,6 грн. в т.ч. ПДВ 21979,10 грн.

Транспортування товару здійснювалось за товарно-транспортними накладними №ТС-09104-1 від 09.10.2014 р., №ТС - 13114-2 від 13.11.2014 р., № ТС - 17114-1 від 17.11.2014 р.

Суд зазначає, що перевезення здійснював ФОП Клименко на підставі договору на експедиційно транспортні послуги №ПР-127 від 01.08.2008 р., що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт на перевезення та платіжними дорученнями по оплаті експедиційно - транспортних послуг.

Товар одержано за довіреностями №2875 від 09.10.2014 р., №3298 від 13.11.2014 р., №3307 від 14.11.2014 р., видача яких підтверджується витягами з журналу виданих довіреностей.

Відповідно до п. 5.2 договору постачальник зобов'язаний видати на кожну партію товару, який поставляється, сертифікат або посвідчення відповідності товару вимогам стандарту або технічним умовам.

До матеріалів справи надані сертифікати якості товару видані ДП «ТЕХНОСКРАП" ТОВ "СКРАП» № 667 від 09.10.2014 р., № 735 від 13.11.2014 р., № 734 від 17.11.2014 р.

ДП «ТЕХНОСКРАП" ТОВ "СКРАП» були складені та надані позивачу податкові накладні №13 від 09.10.2014 р. на суму ПДВ 47401,20 грн. , №26 від 13.11.2014 р на суму ПДВ 46027,85 грн. та №28 від 17.11.2014 р. на суму ПДВ 21979,10 грн. , які в подальшому були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ "Транссєрвіс" включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, за грудень 2014 року.

Згідно п. 3.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України.

Оплата товару здійснена у повному обсязі на суму 692448,9 грн. платіжними дорученнями №5874 від 13.11.2014 р. на суму 284407,20 грн. №5980 від 17.11.2014 р. на суму 116600 грн., №317 від 21.01.2015 р. на суму 50000 грн., №540 від 02.02.2015 р. на суму 50000 грн. №1119 від 19.02ю2015 р. на суму 29567 грн., №1200 від 24.02.2015 р. на суму 10000 грн. №1275 від 27.02.2015 р. на суму 20000 грн., №1357 від 03.03.2015 р. на суму 10000 грн., №1411 від 10.03.2015 р. на суму 10000 грн., №1491 від 12.03.2015 р. на суму 50000 грн., №1502 від 13.03.2015 р. на суму 61874, 6 грн.

Як встановлено судом, в подальшому товар був переданий позивачем АТ «Харківський підшипниковий завод» (скорочена назва АТ «ХАРП») за договором комісії №КОМ-1 від 22.02.2011 р. (за яким позивач діяв як комісіонер АТ «ХАРП») за видатковими накладними №311 від 09.10.2014 р. на суму 284407,20 грн. в т.ч. ПДВ 47401,20 грн., № 3635 від 13.11.2014 р. на суму 276167,10 грн. в т.ч. ПДВ 46027,85 грн., № 3636 від 17.11.2014 р. на суму 131874,6 грн. в т.ч. ПДВ 21979,10 грн.

Товар одержано за довіреностями № 1412 від 02.10.2014 р., № 1579 від 12.11.2014 р., № 1570 від 12.11.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

До матеріалів справи надані звіт комісіонера (позивача), а саме №3532 від 31.10.2014 р. за жовтень 2014 р. перед АТ «ХАРП» за поставкою від ДП "Техноскрап" ТОВ "Скрап": 09.10.2014 р. на суму 284407,20 грн. у т.ч. ПДВ. Комісійна винагорода 1,5%, т.е. 4266,11 грн. в т.ч. НДС. та звіт комісіонера № 3910 от 28.11.2014 р. за листопад 2014 г. по АТ «ХАРП» було дві поставки від ДП "Техноскрап" ТОВ "Скрап": 13.11.2014 р. на сумму 276167,10 грн. в т.ч. ПДВ и 17.11.2014 р. на сумму 131874,60 грн. в т.ч. ПДВ . Комісійна винагорода - 1,5%, т.е. 6120,63 грн. в т.ч. ПДВ.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Інвент груп", суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Транссєрвіс" (в якості покупця) та ТОВ «Донбас пром ойл» (в якості постачальника) 16.10.2009 року укладений договір поставки продукції №47/09(а.с.148-149 том 2).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальний зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити мастильні матеріали (товар) на умовах вказаного договору.

Слід вказати, що 14.01.2015 р. між сторонами договору підписана додаткова угода до договору №47/09 від 16.10.2009 р. про внесення змін в преамбулу договору та у розділ «місцезнаходження та реквізити сторін» у зв'язку із перейменуванням ТОВ «Донбас пром ойл» у ТОВ «Інвент Груп».

Згідно вищенаведеного договору у перевіряємому періоді ТОВ «Інвент Груп» було здійснено поставку ТМЦ та суму 265693,33 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПРН+У 577743 від 02.12.2014 р. на суму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ 5675,74 грн., № ПРН+У 578490 від 12.12.2014 р .на суму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ 5675,74 грн., № ПРН+У 577923 від 16.12.2014 р. на суму 9602,4 грн. в т.ч. ПДВ 1600,4 грн., № ПРН+У578946 від 19.12.2014 р. на суму 51081,7 грн. в т.ч ПДВ 8513,62 грн., № ПРН+У 579087 від 23.12.2014 р. на суму 37145,57 грн. в т.ч. ПДВ 6190,93 грн., № ПРН+У 578693 від 15.01.2015 р. на суму 9626,40 грн. в т.ч. ПДВ 1604,4 грн., №ПРН+У 580413 від 21.01.2015 р. на суму 68108,94 грн. в т.ч. ПДВ 11351,49 грн., №ПРН+У 580073 від 21.01.2015 р. на суму 1901,04 грн. в т.ч. ПДВ 316,84 грн., №ПРН+У 580579 від 23.01.2015 р. на суму 20118,34 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3353,06 грн.

Товар одержано за довіреностями №3548 від 01.12.2014 р., №3687 від 11.12.2014 р., №3707 від 15.12.2014 р., №3790 від 18.12.2014 р., № 3822 від 22.12.2014 р. № 59 від 14.01.2015 р., №178 від 20.01.2015 р., №169 від 20.01.2015 р., №220 від 22.01.2015 р. , що підтверджується витягами із журналу виданих довіреностей, які надані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.8 договору постачальний гарантує якість поставленого товару.

До матеріалів справи надані паспорта якості та висновки державної-санітарно-епідеміологічної експертизи з додатком на товар, що поставлявся за контрактом.

Розділом 2 договору №47/09 від 16.10.2009 року визначено порядок розрахунків та порядок поставки.

Транспортування товару здійснено за наступними товарно-транспортними накладними:

№ПРН+У 577743 від 02.12.2014 р., №ПРН+У 578490 від 12.12.2014 р, №027795 від 16.12.2014 р., №ПРН+У578946 від 19.12.2014 р., №ПРН+У 579087 від 23.12.2014 р., №000451/1 від 15.01.2015 р., №ПРН+У 580413 від 21.01.2015 р., №ПРН+У 580073 від 21.01.2015 р., №ПРН+У 580579 від 23.01.2015 р.

Оплата товару здійснено у повному обсязі платіжними дорученнями №802 від 10.02.2015 р. на суму 34054,46 грн., №801 від 10.02.2015 р. на суму 29054,46 грн.,№1090 від 19.02.2015 р. на суму 5000 грн., №6531 від 12.12.2014 р. на суму 9602,4 грн., №1089 від 19.02.2015 р. на суму 51081,7 грн., №1088 від 12000,00 грн., №1648 від 19.03.2015 р. на суму 25147,57 грн., №49 від 13.01.2015 р. на суму 9626,4 грн., №1649 від 19.03.2015 р. на суму 68108,93 грн.,№285 від 20.01.2015 р. на суму 1901,04 грн.,№1779 від 27.03.2015 р. на суму 20118,34 грн.

ТОВ «Інвент Груп» були видані позивачу наступні податкові накладні №157 від 02.12.2014 р. на суму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ 5675,74 грн., №1636 від 12.12.2014 р .на суму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ 5675,74 грн., №1662 від 12.12.2014 р. на суму 9602,4 грн. в т.ч. ПДВ 1600,4 грн., №2413 від 19.12.2014 р. на суму 51081,7 грн. в т.ч. ПДВ 8513,62 грн., №2734 від 23.12.2014 р. на суму 37145,57 грн. в т.ч. ПДВ 6190,93 грн., № 323 від 13.01.2015 р. на суму 9626,40 грн. в т.ч. ПДВ 1604,4 грн., №917 від 20.01.2015 р. на суму 1901,04 в т.ч. ПДВ 316,84 грн. №1023 від 21.01.2015 р. на суму 68108,94 грн. в т.ч. ПДВ 11351,49 грн., №917 від 21.01.2015 р. на суму 1901,04 грн. в т.ч. ПДВ 316,84 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ "Транссєрвіс" включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, за грудень 2014 року - січень 2015 року.

В подальшому товар був переданий позивачем за договорами комісії наступним контрагентам: АТ «Харківський підшипниковий завод» (скорочена назва АТ «ХАРП») за договором комісії № КОМ-3 від 22.02.2011 р. (за яким позивач діяв як комісіонер АТ «ХАРП»), ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» (ТОВ «ЛКМЗ») договорами комісії №КОМ -7 від 22.02.2011 р., №КОМ-8 від 22.02.2011 р. (за яким позивач діяв як комісіонер ТОВ «ЛКМЗ»), ПуАО Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» №КОМ-10 від 22.02.2011 р. (за яким позивач діяв як комісіонер ПуАО Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш»).

Товар передано за видатковими накладними № 395 від 02.12.2014 р. на суму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ 5675,74 грн. (товар одержано за довіреністю №1665 від 01.12.2014 р.), №4034 від 12.12.2014 р. на суму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ 5675,74 грн., (товар одержано за довіреністю №1746 від 11.12.2014 р.) №4098 від 16.12.2014 р. на суму 9602,4 грн. в т.ч. ПДВ 1600,4 грн. (товар передано за довіреністю № 1739 від 15.12.2014 р.), №4109 від 19.12.2014 р. на суму 51081,7 грн. в т.ч. ПДВ 8513,62 грн. (товар передано за довіреністю № 1780 від 18.12.2014 р.), №4148 від 23.12.2014 р. на суму 37145,57 грн. в т.ч. ПДВ 6190,93 грн. (товар передано за довіреністю №179 від 22.12.2014 р.), №159 від 15.01.2015 р. на суму 9626,40 грн. в т.ч. ПДВ 1604,4 грн. (товар передано за довіреністю №46 від 13.01.2015р.), №111 від 21.01.2015 р. на суму 68108,94 грн. в т.ч. ПДВ 11351,49 грн. (товар передано за довіреністю №16 від 20.01.2015 р.), №145 від 21.01.2015 р. на суму 1901,04 грн. в т.ч. ПДВ 316,84 грн. (товар передано за довіреністю №17 від 20.01.2015 р.), №267 від 23.01.2015 р. на суму 20118,34 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3353,06 грн. (товар передано за довіреністю №40 від 22.01.2015 р.)

До матеріалів справи надані звіти комісіонера, за якими позивач одержав комісійну винагороду за придбаний у ТОВ «Інвент групп» товар, а саме:

- за звітом комісіонера №456 от 31.01.2015 р. за січень 2015 р. по ТОВ «ЛКМЗ» була поставка ТОВ «Інвент Груп» (ТОВ «Донбас пром ойл»): 15.01.2015 р. на суму 9626,40 грн. в т.ч. ПДВ. Комісійна винагорода 4%, т.е. 385,06 грн. в т.ч. ПДВ.

- за звітом комісіонера №4290 от 31.12.2014 г. за грудень 2014 р. по ТОВ «ЛКМЗ» була поставка від ТОВ «Інвент групп» (ТОВ «Донбас пром ойл»): 16.12.2014 р. на суму 9602,40 грн. в т.ч. ПДВ. Комісійна винагорода 4%, т.е. 384,10 грн. в т.ч. ПДВ.

- за звітом комісіонера №436 от 31.01.2015 р. за січень 2015 р. по ПАТ «ХЕЛЗ» була поставка от ТОВ «Інвент Груп» (ТОВ «Донбас пром ойл»): 21.01.2015 р. на суму 1901,04 грн. в т.ч. НДС. Комісійна винагорода 2%, т.е. 38,02 грн. в т.ч. ПДВ.

- за звітом комісіонера №4285 от 31.12.2014 р. за грудень 2014 р. по АТ «ХАРП» було чотири поставки від ТОВ «Інвент Груп» (ТОВ «Донбас пром ойл»): 02.12.2014 р.на суму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ, 12.12.2014 р. на сумму 34054,46 грн. в т.ч. ПДВ, 19.12.2014 р. на сумму 51081,70 грн. в т.ч. ПДВ, 23.12.2014 р. на сумму 37145,57 грн. в т.ч. ПДВ. Комісійна винагорода 6%, т.е. 9380,17 грн. в т.ч. ПДВ.

- за звітом комісіонера №437 от 31.01.2015 р. за січень 2015 р. по АТ «ХАРП» було дві поставки від ТОВ «Інвент групп» (ТОВ «Донбас пром ойл»): 21.01.2015 р. на суму 68108,93 грн. в т.ч. ПДВ 23.01.2015 р. на суму 20118,34 грн. в т.ч. ПДВ. Комісійна винагорода 6%, т.ч. 5293,64 грн. в т.ч. ПДВ.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ТК "Аксель", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Транссєрвіс" (в якості покупця) та ТОВ ТК «Аксель» (в якості постачальника) укладався договір поставки продукції №К-2405 від 03.01.2007 р.(а.с.72-73 том 2).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник за вказаним договором зобов'язується передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначаються згідно накладним та рахункам-фактурам, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно вищенаведеного договору у перевіряємому періоді ТОВ ТК «Аксель» здійснено поставку ТМЦ на загальну суму 17135,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №123 від 16.12.2014 р. на суму 11255,04 грн. в т.ч. 11255,04 грн., №124 від 24.12.2014 р. на суму 5880 грн. в т.ч. ПДВ 980 грн.

Транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних №123 від 16.12.2014 р., №509816 від 24.12.2014 р.

Розділом 5 договору №К-2405 врегульовано порядок та умови оплати.

Одержаний товар оплачений позивачем платіжними дорученнями №6582 від 15.12.2014 р. на суму 7857,53 грн., №6744 від 22.12.2014 р. на суму 3397,51 грн., №6761 від 23.12.2015 р. на суму 5880 грн.

ТОВ ТК «Аксель» виписані наступні податкові накладні: №129 від 15.12.2014 р. на суму 7857,53 грн. в т.ч. ПДВ 1309,59 грн. (за фактом здійснення попередньої оплати), №130 від 16.12.2014 р. на суму 3397,51 в т.ч. ПДВ 566, 25 грн. (за фактом поставки товару), №131 від 23.12.2014 р. (за фактом здійснення попередньої оплати).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ "Транссєрвіс" включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, за грудень 2014 року

В подальшому товар був переданий позивачем за договорами комісії №КОМ-11 від 22.02.2011 р. АТ «СКБ Укрелектромаш» (за яким позивач діяв як комісіонер).

Товар передано за видатковими накладними №4082 від 16.12.2014 р. на суму 11255,04 грн. в т.ч. ПДВ 1875 грн. (за довіреністю №795 від 15.12.2014 р.), №4264 від 24.12.2014 р. на суму 5880 грн. в т.ч. ПДВ 980 грн. (за довіреністю №811 від 23.12.2014 р.).

До матеріалів справи надані звіт комісіонера, за якими позивач одержав комісійну винагороду за придбаний у ТОВ «ТК Аксель» товар, а саме, за звітом комісіонера №4282 від 31.12.2014 р. за грудень 2014 р. перед ТОВ «СКБ Укрелектромаш», було дві поставки від ТОВ «ТК Аксель»: 16.12.2014 р. на суму 11255,04 грн. в т.ч. ПДВ та 24.12.2014 р. на суму 5880,0 грн. в т.ч. ПДВ. Комісійна винагорода 6%, т.ч. 1028,10 грн. в т.ч. ПДВ.

Суд зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій вмотивований виключно посиланнями на акти та довідки інших ДПІ про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням та неможливістю проведення ними зустрічних звірок. Жодних інших доводів про нереальність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами відповідачем не наведено.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вищевказаними договорами, що підтверджені належними доказами та усі зібрані докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена реальність укладених правочинів, а надані документи відповідають вимогам чинного законодавства України та можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 зазначеної статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1, 200.3 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000811501, №0000821501 від 06.05.2015 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області підлягають скасуванню.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000811501, №0000821501 від 06.05.2015 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки №1250/20-34-15-01-09/30428944 від 20.04.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (код 30428944) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 405.76 грн. (чотириста п'ять гривень 76 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко