Постанова № 53533665, 21.10.2015, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р. Справа № 818/3377/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що в ході здійснення заходів по стягненню податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 ним були встановлені факти відчуження належного йому нерухомого майна після виникнення податкового боргу шляхом укладання договорів дарування. 21.07.2009 року позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення, яким донараховано ФОП ОСОБА_1 зобов'язання з податку на додану вартість. Це повідомлення - рішення ФОП ОСОБА_1 оскаржив до суду. Судовим рішенням у справі № 2а-369/10/1870, яке набрало законної сили 13.12.2010 року, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Сумського окружного адміністративного суду у справі № 2а-270/10/1870 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податковий борг в сумі 745 377,08 грн., 21.06.2011 року було видано виконавчий лист, який неодноразово направлявся до виконавчої служби та повертався стягувачу без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-369/10/1870 ОСОБА_1 здійснив відчуження нерухомого майна, яке належало йому на праві власності - нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 згідно договорів дарування від 09.03.2011 року ВРІ№ 351503, ВРІ № 351504 на користь сина - ОСОБА_2 Ці договори дарування свідчать про укладення фіктивних правочинів у протизаконних цілях без наміру передати право власності іншим особам, але з метою приховати його від кредиторів. Фактично майно залишилось в родині, але звернути на нього стягнення для погашення податкового боргу неможливо. Посилаючись на п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,3,5 ст. 203 ЦК України, просить визнати недійсними договори дарування, зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нерухоме майно, отримане за договорами дарування, зобов'язати ОСОБА_1 провести за собою реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених підстав, додатково пояснив, що ОСОБА_1 повинен був погасити у добровільному порядку заборгованість 01.08.2009 року, однак це не було зроблено. Маючи обов'язок погашення узгодженої суми податкового зобов'язання, здійснив відчуження нерухомого майна під час розгляду справи про стягнення податкового боргу з нього. В розумінні п. "в" п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснив безоплатне виведення з володіння належного йому майна пов'язаній особі, чим унеможливив надходження коштів на рахунок погашення податкового боргу. Просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_1 проти позову заперечував. Пояснив, що оскаржувані правочини не можуть бути кваліфіковані як фіктивні, оскільки фактично виконані сторонами в повному обсязі. Після відчуження приміщень не мав до них жодного відношення та не проводив господарювання в них. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Подав заперечення проти позову, де вказує, що після оформлення договорів прийняв у фактичне володіння нежитлові приміщення та користується ними у власних інтересах. На момент оформлення оскаржуваних договорів жодних відомостей, які б перешкоджали їх укладенню в реєстрах заборон не було відображено, а відповідачу не було відомо про існування податкового боргу батька. Просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 09.03.2011 року приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. посвідчено договори дарування, згідно умов яких ОСОБА_1 передає у власність безоплатно, а ОСОБА_2 приймає у власність нерухоме майно, що розташоване за адресою:АДРЕСА_1 :

- нежитлову будівлю, адмінбудівлю, зазначену літерою "Ж" та складається з приміщень: прохідної, складу з підвалом, магазину, загальна площа: 252,8 кв. м.(договір від 09.03.2011 року ВРІ №351504) (а.с. 43);

- та нежитлову будівлю, адмінбудівлю, зазначену літерою "Е" загальною площею 221,1 кв.м. (договір від 09.03.2011 року ВРІ №351503) (а.с. 46).

Право власності за ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно зареєстроване 11.03.2011 року комунальним підприємством "Охтирське міське бюро технічної інвентаризації"(а.с. 44-45,47-48).

Станом на момент укладання договорів дарування ФОП ОСОБА_1 мав податковий борг у розмірі 745 377,08 грн., у провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2а-270/10/1870 про стягнення цього боргу (а.с. 17-27, 29-30).

Відповідно до ч. 1.ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини 1,3,5 статті 203 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач як на правову підставу для звернення до суду з позовом, встановлюють загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судом не встановлено обставин, які могли б бути підставою для визнання договорів недійсними. Зокрема, зміст укладених договорів дарування не порушує вимог закону та не суперечить інтересам держави, оскільки на час реєстрації договорів жодних заборон та обмежень на відчуження земельних ділянок не існувало. ОСОБА_1, відчужуючи земельні ділянки, скористався своїм правом розпоряджатись майном на власний розсуд, а його поведінка не містить ознак суспільної небезпеки. Жодних свідчень того, що в порушення вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України оскаржувані договори укладені внаслідок неправомірних дій контрагента, обману, помилки, тощо матеріали справи не містять.

Не доведено відповідачем, що укладення спірних договорів не спрямоване на реальне настання правових наслідків. Частина 1 статті 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, у такому правочині внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. У даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстровано у встановленому порядку право власності на нерухоме майно згідно спірних договорів дарування. Крім того, у 2014 році ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1, тобто під приміщеннями, що були передані йому у власність на підставі спірних договорів. В подальшому, у 2015 році рішенням Охтирської міської ради вказані земельні ділянки передані ОСОБА_2 в оренду, що свідчить про фактичне користування останнім подарованим йому нерухомим майном. Сторонами було вчинено фактичні дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, тобто, учасники договору дійсно мали намір створити правові наслідки на момент його вчинення.

У зв'язку з викладеним, оскаржувані договори дарування не можуть розцінюватись, як недійсні або фіктивні в розумінні статей 203, 234 ЦК України, тому підстав для визнання їх такими у суду немає. Враховуючи, що вимоги Охтирської ОДПІ про зобов'язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нерухоме майно, отримане за договорами дарування та зобов'язання ОСОБА_1 провести за собою реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно є похідними від вимоги про визнання недійсними договорів дарування, вони також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів від 09.03.2011 року ВРІ№ 351503, ВРІ № 351504 дарування нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, зобов'язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нерухоме майно, отримане за договорами дарування; зобов'язання ОСОБА_1 провести реєстрацію за собою права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.В. Соп'яненко

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Соп'яненко