Постанова № 53533573, 17.11.2015, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року 14год.40хв. м. Одеса Справа № 815/6039/15

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Сакара М.М.

за участю представників: позивача Кравченко В.В. відповідача Коперсака М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Торг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антей Торг» (далі - ТОВ «Антей Торг») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі) в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0000482205 від 24.09.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Антей Торг» та ТОВ «Агапе» в січні 2015 року підтверджені первинними документами, такими як, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно - транспортною накладною, договором поставки. Також позивач зазначає, що підстав, для визначення угоди між ним та ТОВ «Агапе» нікчемною не було, оскільки не було підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України, за наявності яких угода є нікчемною. Крім того, як зазначає позивач не існує вироку суду, яким доведено вину директора контрагента позивача ТОВ «Агапе» у здійсненні фіктивного підприємництва.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав до суду письмові заперечення на позов, які мотивовані тим що, позивачем неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Агапе», оскільки угоди останнього мають ознаки нікчемності. За таких обставин, як зазначає відповідач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «Агапе».

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з 20.06.2014 року працює на посаді директора ТОВ «Антей Торг». Договір з ТОВ «Агапе» він підписував особисто, з директором ТОВ «Агапе» ОСОБА_4 в Києві. Видаткову накладну та товарно- транспортну накладну передали разом з товаром та їх також підписував він. Товар отриманий від ТОВ «Агапе» на цей час реалізований частково.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з квітня 2014 року працює на посаді комірника в ТОВ «Антей Торг». Товар від ТОВ «Агапе» надійшов в січні 2015 року та він його приймав. Всі документи він передав бухгалтеру. Товар був привезений автомобілем «Фотон».

Вислухавши пояснення представників сторін з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Приморському районі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Антей Торг» щодо документального підтвердження господарських операцій із ТОВ «Санітек Україна», ПАТ «Славтський комбінат Будфарфор», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Татосан», ТОВ «Агапе», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2015 року.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі був складений акт від 28.07.2015 року №5191/15-53-22-05/37946052, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Антей торг» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 24072 грн., за січень 2015 року, відповідно залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 24072 грн. (а.с. 34-58).

На підставі вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24.09.2015 року №0000482205, яким позивачу зменшену суму від'ємного зачинення суми податку на додану вартість у розмірі 24072 грн. (а.с. 22).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що між ТОВ «Антей Торг» (покупець) та ТОВ «Агапе» (постачальник) 03.01.2015 року був укладений договір поставки товару №01033 (а.с. 29-31).

Згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 цього договору товар по даному договору постачається партіями, згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1 цього договору поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами покупця (самовивіз).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем було надано видаткову накладу №1123 від 12.01.2015 року на суму 144432 грн., в тому числі ПДВ у сумі 24072 грн.; товарно - транспорту накладну №245611 від 12.01.2015 року; податкову накладну від 12.01.2015 року №13 на загальну суму 144432 грн., в тому числі ПДВ у сумі 24072 грн.; платіжне доручення №2475 від 05.02.2015 року на суму 144432 грн..

Судом встановлено, що сума ПДВ, зазначена у податковій накладній №13 від 12.01.2015 року у розмірі 24072 грн., була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у січні 2015 року.

В акті перевірки ДПІ у Приморському районі зазначає, що ТОВ «Антей Торг» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту січня 2015 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Агапе», оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Агапе» на думку ДПІ у Приморському районі м. Одеса не мають на меті наміру створення правових наслідків, а тому така угода носить фіктивний характер.

Судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про відсутність реальності здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «Ашапе» у січні 2015 року є висновки інших органів податкової служби, а саме ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС в Одеській області.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір з контрагентом ТОВ «Агапе» укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними, про здійснення оплати придбаного товару за договором свідчать платіжні доручення, а тому робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальна справа відносно керівника та засновника ТОВ «Агапе» за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

Висновок щодо нереальності поставок має бути підтверджений з боку ДПІ лише відсутністю саме первинних документів у позивача, які мають містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення , а саме договору, накладних на отримання товару, податкових накладних, тощо.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують факт придбання позивачем товару у ТОВ «Агапе».

У акті ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС в Одеській області від 20.05.2015 року №958/22/38709641 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агапе» питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період вересень 2014 року - січень 2015 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди», на який посилається ДПІ у Приморському районі м. Одеси як на підставу нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Агапе», зазначено, що ТОВ «Агапе» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; відсутні основні фонди; платник не знаходиться за місцезнаходженням. Під час проведення перевірки ТОВ «Агапе» не надано оригінали документів щодо підтвердження взаємовідносин з постачальниками за період з вересень 2014 року - січень 2015 року. Враховуючи вищевикладене зроблений висновок, що ТОВ «Агапе» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Тобто перевірка ТОВ «Агапе» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами здійснювалися не на підставі первинних документів та висновки акту також не ґрунтуються на первинних документах.

Таким чином, усі висновки в акті перевірки щодо нереальності угод контрагента позивача ТОВ «Агапе», а отже і угоди з позивачем та завищення у зв'язку цим позивачем податкового кредиту не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського й податкового обліку, а тому ДПІ у Приморському районі не могло посилатися тільки на вищевказаний акт перевірки, як на підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агапе».

Щодо посилань представника позивача на лист ТОВ «Агапе» від 12.01.2015 року №1 як на підставу нікчемності правочину укладеному з позивачем, яким ТОВ «Агапе» повідомило, що працівники знаходяться на різдвяних канікулах, а роботу ТОВ «Агапе» повністю відновить з 15.01.2015 року.

Та як встановлено судом податкова накладна №13 від 12.01.2015року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Агапе».

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, правомірність прийнятого рішення повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Таким чином податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24.09.2015 року №000482205 підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Агапе», суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Антей Торг» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Торг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 24.09.2015 року №0000482205.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 17 листопада 2014 року.

Суддя Е.А.Іванов

.