Постанова № 53533344, 06.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2015 року справа № 813/3211/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Бугара М.Р.,

за участю:

представника позивача Грудініна А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування рішень суб'єкта владних повноважень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про непогодження застосування податкового компромісу від 22.04.2015р. №5661/42/28-06-42/1063, від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085, від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087, від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089.

13.07.2015р. представником позивача подано заяву про доповнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0001270801/8192 від 20.08.2012р., №0000303100/8337 від 30.05.2013р. в частині податку на прибуток підприємств у розмірі 105470 грн., №0000313100/8338 від 30.05.2013р. в частині податку на додану вартість у розмірі 473394 грн. та штрафних санкцій у розмірі 236697 грн., №0000134010/7392 від 14.11.2013р. в частині податку на додану вартість у розмірі 288335 грн. та штрафних санкцій у розмірі 72083,75 грн. , №0000144010/7393 від 14.11.2013р. в частині податку на прибуток підприємств у розмірі 431884 грн. та штрафних санкцій у розмірі 107971 грн.

В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування - податкових повідомлень рішень провадження закрито ухвалою суду від 06.11.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимог Податкового кодексу, відповідач безпідставно відмовив позивачу у застосуванні податкового компромісу, при тому що останнім дотримано всіх передбачених законодавством умов для застосування податкового компромісу. Таким чином податкові зобов'язання визначенні в податкових повідомленнях рішеннях на думку позивача вважаються погашеними, а відтак підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечує, зазначає що відмовлено у застосуванні податкового компромісу на частину податкових зобов'язань, зокрема предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з ПДВ. Також відповідно до «Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», затверджених Наказом ДФС України № 13 від 17.01.2015р., податковий компроміс застосовується на факти заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку із завищенням витрат, та податку на додану вартість у зв'язку із завищенням податкового кредиту, при цьому податкові зобов'язання позивачу нараховані у зв'язку із заниженням доходів. Окрім цього, по ряду податкових зобов'язань позивачем порушено строки щодо застосування податкового компромісу передбачені ст. 102 Податкового кодексу, зокрема 1095 днів, при цьому податкові зобов'язання нараховані за період грудень, IV квартал 2010р.

Таким чином податковий орган правомірно відмовив позивачу у застосуванні податкового компромісу.

Представник позивач позов підтримав в повному обсязі просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, клопотання про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи не подав.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішень про непогодження податкового компромісу від 22.04.2015р. №5661/42/28-06-42/1063, від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085, від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087, від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089, з огляду на наступне.

Щодо рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 22.04.2015р. №5661/42/28-06-42/1063.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року та залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012.

На підставі акта перевірки № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 СДПІ ВПП у м. Львові прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001270801/8192 від 20.08.2012 року за яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ПАТ «Миколаївцемент» у розмірі 1 549 058 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Так постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. у справі №2а-9293/12/1370 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0001270801/8192 від 20.08.2012 р. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015р. апеляційна скарга податкового органу відхилена, постанова суду першої інстанції залишена без змін.

До набрання законної сили судовим рішенням від 06.03.2015р., тобто в період коли податкове зобов'язання було неузгодженим, а саме 10.04.2015р. ПАТ «Миколаївцемент» подало до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові МГУ Міндоходів заяву про намір досягнення податкового компромісу та копію платіжного доручення, що підтверджує сплату 5 % від основної суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Рішенням відповідача від 22.04.2015р. №5661/42/28-06-42/1063 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу.

Вирішуючи спір по суті суд встановив таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України) (далі - ҐПК України).

17 січня 2015 року набув чинності Закон України №63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі - Закон № 63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

За правилами встановленими у п. 7 відповідного підрозділу процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Поняття податкового зобов'язання та поняття від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, а також поняття бюджетного відшкодування послідовно розмежовуються нормами Податкового кодексу України.

Так, зокрема, відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення сум податку на додану вартість платника податків.

До того ж, законодавець чітко визначив поняття податкового зобов'язання, яке закріплено в підп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме: податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено у ст. 200 ПК України, зокрема сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином застосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення №0001270801/8192 від 20.08.2012 р. яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 549 058 грн. не є можливим, оскільки податковий компроміс поширюється саме на суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, а не на суми від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток підприємств.

Суд не бере до уваги покликання позивача на п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України як на норму, що зобов'язує податковий компроміс визнати досягнутим, оскільки, з позиції суду, цією нормою визначено лише процедуру (порядок) досягнення податкового компромісу, зокрема, стосовно неузгоджених сум податкових зобов'язань, щодо яких триває процедура судового оскарження. Однак, суть та умови податкового компромісу визначені п. 1 цього підрозділу даною нормою не змінюються.

Таким чином позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про непогодження застосування податкового компромісу задоволенню не підлягає.

Щодо рішень про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085 та від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.096.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 284/31-00/00293025 від 14 травня 2013 року.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 30 травня 2013 року винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0000303100/8337, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 5981802,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 619 149,13 грн.; № 0000313100/8338, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 603881,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 278144,00 грн.

Зокрема актом перевірки встановлено порушення п.135.5.4 ст.135, п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України, а саме занижено у ІІ кварталі 2011р. інші доходи в сумі 458565,33 грн. за рахунок не включення суми безнадійної кредиторської заборгованості та вартості безоплатно отриманих товарів, за що донараховано 105470 грн.

Також перевіркою встановлено заниження задекларованих показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» - до складу податкових зобов'язань не включено ПДВ в сумі 473394 грн. із вартості транспортних послуг по доставці продукції до покупців.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. у справі № 813/5429/13-а окрім іншого, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000303100/8337 від 30.05.2013р. та № 0000313100/8338 від 30.05.2013р.

Дана постанова суду не набрала законної сили на час винесення рішення у справі, що розглядається, а відтак вказані податкові повідомлення-рішення є неузгодженими.

10.04.2015р. ПАТ «Миколаївцемент» подало до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові МГУ Міндоходів заяви про намір досягнення податкового компромісу та копію платіжних доручень, що підтверджують сплату 5 % від основної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Рішенням відповідача від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу в частині 105 470 грн., а також рішенням відповідача від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу в частині 473394, з якими позивач не погодився та оскаржив у судовому порядку.

Відмова відповідача мотивована тим, що наявний факт невідповідності заяви позивача умовам податкового компромісу, передбаченого підрозділом 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та п. 2.1, 3.12 "Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу", затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13, а саме: податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), натомість, актом перевірки позивача встановлено порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету та ПДВ

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Як уже зазначалось судом, процедуру застосування податкового компромісу врегульовано підрозділом 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - ПКУ).

З аналізу зазначених норм вбачається, що процедура податкового компромісу може розповсюджуватися як на випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток шляхом подання уточнюючих розрахунків, так і на випадки наявності неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Особливості досягнення податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, визначені в пункті 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ.

В даному випадку досягнення податкового компромісу здійснюється лише за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу і не передбачає подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість і з податку на прибуток.

Як зазначив представник відповідача, підставою для винесення оскаржуваного рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу була невідповідність заяви позивача умовам податкового компромісу.

Зокрема, пунктом 2.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 передбачено, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Так, зазначені Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних Методичних рекомендацій методичні рекомендації не встановлюють нових норм права, а носять виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер щодо єдиного розуміння процедури застосування податкового компромісу.

Натомість, норми Податкового кодексу України не містять обов'язкової умови наявності факту заниження зобов'язання з податку на прибуток виключно у зв'язку із завищенням витрат та факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при застосуванні податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085 та від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087 було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо рішень про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Миколаївцемент", за результатами якої складено Акт від 30 жовтня 2013 року № 169/40-10/00293025 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Миколаївцемент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року по взаєморозрахунках із Корпорацією "Галтрансрембуд", ПП "Ремонт і будівництво", ТОВ "Техно-Полісервіс", ТОВ "Західелектрокомплект", ТОВ "Лідерком", ТОВ ТПК "Західпромбуд", ПП "НВК "Стальпродукт", ТОВ "БК АТР Груп", ПП "Західна енергетична спілка", ПП "Електроенергоремонт".

За результатами перевірки СДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року № 0000134010/7392 за платежем податок на додану вартість в сумі 3178068 грн., в тому числі 2409932 грн. за основним боргом та 768136,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та від 14 листопада 2013 року № 0000144010/7393 за платежем податок на прибуток, в сумі 3447637 грн., в тому числі за основним платежем 3239618 грн., за штрафними санкціями 208019 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. у справі №813/3160/14 адміністративний позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року № 0000134010/7392, в сумі 53706 грн., визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року № 0000144010/7393 в сумі 77046 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015р. Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" задоволено частково.

Клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу задовольнити повністю, а клопотання Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 визнано нечинною в частині досягнення сторонами спору податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за платежем податок на прибуток на суму 2 807 734,00 грн. основного платежу та 100 048,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та по податковому повідомленні-рішенні №0000134010/7392 від 14.11.2013р. за платежем податок на додану вартість на суму 2 121 597,00 грн. основного платежу та 696 053,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та провадження у справі в цій частині закрито.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суд від 15.09.2015р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. в частині залишеній без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015р. залишено без змін.

До набрання законної сили судовим рішенням у справі №813/3160/14, тобто в період коли податкове зобов'язання було неузгодженим, а саме 10.04.2015р. ПАТ «Миколаївцемент» подало до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові МГУ Міндоходів заяви про намір досягнення податкового компромісу та копію платіжних доручень, що підтверджують сплату 5 % від основної суми податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Рішенням відповідача від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 не погоджено застосування податкового компромісу щодо загальної суми заниження податкового зобов'язання у податковому повідомлені-рішенні № 0000144010/7392 від 14.11.2013р. за грудень 2010 року в розмірі 288335 грн., та рішенням відповідача від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу щодо загальної суми заниження податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за IV квартал 2010р. в розмірі 431884 грн. Вказані рішення обґрунтовані тим, що періоди грудень 2010р. та IV квартал 2010р. не підпадають під застосування податкового компромісу, враховуючи строк 1095 днів, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Згідно із п.7 Підрозділу 9-2, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п.11 Підрозділу 9-2, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.102.1 ст. 102 ПК, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи викладені вище норми податкового законодавства, суд вважає, що, оскільки на момент звернення позивача до податкового органу із відповідною заявою та на момент відмови у застосуванні процедури податкового компромісу, податкове повідомлення-рішення не було узгоджене внаслідок процедури судового оскарження, то застосування для відмови приписів ст. 102 ПК є протиправними в силу приписів п.7 Підрозділу 9-2.

Крім того, відповідно до п.7 Підрозділу 9-2, досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Тобто, у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» не передбачена можливість відмови податкового органу у застосуванні податкового компромісу.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про протиправність рішень відповідача про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089 на підставі ст. 102 ПК України, оскільки у податкового органу на момент винесення рішення були відсутні законні підстави для відмови позивачу у досягненні податкового компромісу.

Однак, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування вказаних рішень про непогодження застосування податкового компромісу після винесення рішення судом апеляційної інстанції, тобто після того як податкові зобов'язання визначені в податкових повідомленнях-рішеннях стали узгодженими. Задоволення позову в цій частині має наслідком застосування податкового компромісу, однак відповідно до вимог п.7 Підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс застосовується до неузгоджених податкових зобов'язань.

Відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. № 5843/61/28-06-42/1085.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. № 5847/63/28-06-42/1087.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" на користь Державного бюджету України 1461 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.11.2015 року.

Суддя Братичак У.В.