Ухвала суду № 53533296, 11.11.2015, Луганський окружний адміністративний суд

5.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

11 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1530/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Дюкаревій М.І..,

за участю:

прокурора - заявника - Жовміра І.І.,

представника позивача - Обаполенка С.С.,

представника відповідача - Шарнікової І.І.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 - не прибув,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі управління служби безпеки України в Луганській області до Сєвєродонецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі управління служби безпеки України в Луганській області до Сєвєродонецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що рішенням Сєвєродонецької міської ради № 4023 від 13.05.2010 у комунальну власність територіальної громади міста Сєвєродонецька прийнято трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради прийнято рішення № 1019 від 08.06.2010, яким квартиру АДРЕСА_1 службовим жилим приміщенням Управління Служби безпеки України в Луганській області.

В порядку, передбаченому Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ № 792 від 06.11.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.11.2007 за № 1308/14575 (далі - Інструкція), вказане службове приміщення надано у користування для проживання співробітнику Управління СБУ в Луганській області ОСОБА_5 та членам його сім'ї - дружині ОСОБА_6 та доньці ОСОБА_8, 2008 р.н., які на той час перебували на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов.

08.09.2010 ОСОБА_5 видано ордер НОМЕР_1 на житлове приміщення, на підставі якого здійснено реєстрацію місця проживання всіх членів сім'ї у спірній квартирі.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.09.2014 у справі № 4287/5429/14-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано.

В порушення п. 5.19 Інструкції ОСОБА_6 зі службового приміщення, у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу не виселилась.

Натомість, 06.01.2015 з реєстрації місця проживання у службовій квартирі знято ОСОБА_5 разом із донькою ОСОБА_8

У подальшому рішенням виконкому Сєвєродонецької міської ради № 664 від 09.12.2014 «Про зміну правового режиму житлової площі» квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 виключено з переліку службових у зв'язку з тим, що відпала потреба у такому її використанні. В рішенні вказано: «квартиронаймач ОСОБА_5. Склад сім'ї три особи: він, дружина ОСОБА_6, дочка ОСОБА_8».

Тобто, через три місяці після розірвання шлюбу, ОСОБА_6 вказана в рішенні як член сім'ї - дружина, що суперечить дійсності.

Рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради № 664 від 09.12.2014 є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, пунктом 6 розділу 1 Постанови Ради Міністрів Української РСР № 37 від 04.02.1988 «Про службові жилі приміщення» визначено, що виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Крім того, відповідно до п. 5.15 Інструкції рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ Служби безпеки України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління Служби безпеки України, що затверджується заступником Голови Служби безпеки України, до функціональних обов'язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.

Проте, згідно рапорту головного спеціаліста ІС ІАВ - секретаря житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України в Луганській області Козенко І., в період з березня 2014 по квітень 2015 засідання житлово-побутової комісії Управління не проводились, питання щодо зарахування на квартирний облік, надання службового житла або житла для постійного користування, а також виключення житлових приміщень з числа службових не розглядались, рапорти даного змісту до житлово-побутової комісії не надходили.

Підставою для виключення з переліку службових жилих приміщень спірної квартири стало клопотання Управління Служби безпеки України в Луганській області від 01.11.2014 № 63/36/766.

В той же час, відповідно до листа Управління Служби Безпеки України в Луганській області від 09.09.2015 № 63/15/1068 вбачається, що Управління Служби безпеки України в Луганській області не зверталось в будь-якій формі до Сєвєродонецької міської ради та виконкому Сєвєродонецької міської ради про виключення з переліку службових жилих приміщень Управління Служби безпеки України в Луганській області квартири АДРЕСА_1.

В рамках проведення службового розслідування за даним фактом встановлено, що особа, за підписом якої направлено клопотання, з 01.11.2014 перебував у відпустці, оригінал клопотання у Сєвєродонецькій міській раді відсутній.

Таким чином, рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради № 664 від 09.12.2014 «Про зміну правового режиму житлової площі» прийнято з порушенням Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 37 від 04.02.1988, та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ № 792 від 06.11.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 1308/14575 від 26.11.2007. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що вказаний спір є публічно-правовим, справа підсудна адміністративному суду та закриттю не підлягає.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, та вказала, що на підставі звернення управління Служби безпеки України у Луганській області від 01.11.2014 року № 63/36/766, реєстрація у Сєвєродонецькій міській раді 07.11.2014 року № 2659/25, рішенням виконавчого комітету № 664 від 09 грудня 2014 року «Про зміну правового режиму на жилу площу» виключена з переліку службових жилих приміщень Управління Служби безпеки України у Луганській області 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що відпала потреба у такому її використанні. Квартира належала робітнику СБУ ОСОБА_5, шлюб ОСОБА_5 розірвали у вересні 2014 року. На момент прийняття рішення про виключення спірної квартири з числа службових в квартирі мешкала колишня дружина ОСОБА_5

Для збереження службового житлового фонду УСБУ у Луганській області, ОСОБА_6 слід було висиляти з наданням другого жилого приміщення. На той час вільного житлового фонду у комунальній власності Сєвєродонецької міської ради не було.

Вважає, що рішення виконкому прийнято цілком обґрунтовано, на підставі діючого законодавства та не є противоправним. Керівництво міської ради працює тільки з оригіналами документів, якби була копія звернення УСБУ, резолюції не накладалися. Листом № 5423 від 17 грудня 2014 року начальник служби безпеки України в Луганській області повідомлявся про прийняте рішення № 664 від 09 грудня 2014 року «Про зміну правового режиму на жилу площу». Лист направлявся не рекомендованою кореспонденцією.

Оригінала звернення УСБУ у Луганській області про зміну правового режиму спірної квартири вона надати не може, всі документи були направлено у відділ по розподілу житлової площі ОСОБА_11

На питання суду, представник відповідача вказала, що вважає що даний спір випливає з житлово-правових відношень і тому справа підлягає закриттю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до судового засідання не з'явилася, надала суду заперечення, в яких вказала, що вона з 12.08.2006 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, який є батьком її малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Їх сім'я перебувала у загальній черзі квартирного обліку за місцем мешкання при виконкомі і потребувала поліпшення житлових умов.

08.07.2010 року рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 1019 трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира), було визнано службовим жилим приміщенням УСБУ в Луганській області.

07.09.2010 року рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 1472 було затверджено рішення житлово-побутової комісії від 04.08.2010 року № 5 про надання службової квартири співробітнику-військовослужбовцю Сєвєродонецького МВ УСБУ в Луганській області - ОСОБА_5, склад сім'ї три особи: він, дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_8

08.09.2010 року їх сім'я вселилась до квартири на підставі ордеру НОМЕР_1.

15.09.2014 року шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду у справі № 428/5429/14-ц.

Наскільки їй відомо, на той час в м.Луганську представники так званої «ЛНР»

вилучили всі службові квартири у сімей співробітників правоохоронних органів, що

залишились на території, підконтрольній Україні.

Оскільки вона із донькою мешкала у службовій квартирі, у неї були побоювання, що у разі наступу бойовиків на м.Сєвєродонецьк мене з дитиною виженуть із займаного житла.

Через це 01.11.2014 року вона прийшла до Сєвєродонецького МВ УСБУ в Луганській області (м.Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 4а), де потрапила на прийом до начальника УСБУ в Луганській області Грека М.В., кабінет якого на той час був у приміщенні Сєвєродонецького відділу СБУ. Під час прийому вона звернулась до Грека М.В. із усною заявою про надання їй з донькою, у зв'язку із розлученням з ОСОБА_5, іншого житла.

Грек М.В. повідомив, що надати їй інше житлове приміщення не має можливості, так як в Управлінні відсутній резервний фонд житла для таких випадків. Тоді вона запропонувала Греку М.В. задовольнити її заяву шляхом виключення вищевказаної квартири із службового фонду та надала йому складений юристом проект.

Грек М.В. підписав клопотання до мера м.Сєвєродонецька про виключення квартири з числа службових жилих приміщень у зв'язку з тим, що відпала потреба в такому його використанні. При цьому він сказав, щоб вона звернулась до начальника Сєвєродонецького МВ УСБУ в Луганській області Ковальчука Є.В. для реєстрації цього клопотання та направлення адресату. Вона так і зробила. Після реєстрації клопотання, якому було надано номер 63/36/766 (дата підпису начальником Управління - 01.11.2014р.), вона особисто 07.11.2014 року подала оригінал цього клопотання до загального відділу Сєвєродонецької міської ради (їх вхідний номер - 2659/25).

Твердження позивача, що клопотання не існує, не відповідає дійсності, оскільки вона особисто надавала його в оригіналі до загального відділу виконкому Сєвєродонецької міської ради, про факт подання свідчить відмітка про прийняття документу.

Факт наявності оригіналу клопотання, як і факт перебування 01.11.2014 року начальника УСБУ в Луганській області у м. Сєвєродонецьку, підтверджується поясненнями її колишнього чоловіка ОСОБА_5 та начальника Сєвєродонецького МВ УСБУ в Луганській області Ковальчука Є.В., які особисто 01.11.2014 року бачили мене, Грека М.В. у м. Сєвєродонецьку в міському відділі СБУ, а також підписане ним клопотання.

Клопотання, підписане Греком М.В. 01.11.2014 року, їй відомо, що було зареєстровано в журналі вихідних документів Сєвєродонецького МВ УСБУ в Луганській області.

Через деякий час вона прийшла до начальника відділу розподілу житла ОСОБА_11, у якої на виконанні було клопотання начальника УСБУ.

ОСОБА_11 зазначила перелік документів, які я повинна була надати їй для розгляду вказаного клопотання УСБУ. Вона надала ОСОБА_11 свою заяву на ім'я мера М.Сєвєродонецька про надання їй та дитині іншого житла у зв'язку з розлученням з військовослужбовцем ОСОБА_5, з метою виселення із службового житла.

Вона пояснила ОСОБА_11, що надає таку заяву на той випадок, якщо клопотання начальника УСБУ не буде позитивно розглянуте. На її примірнику цієї заяви ОСОБА_11 зробила відмітку про отримання. Однак заявила, що моя заява мабуть не знадобиться, так як клопотання начальника УСБУ вірогідно буде розглянуте позитивно.

Пізніше я особисто подала до відділу розподілу житла Сєвєродонецької міської ради всі необхідні документи (або їх копії), в тому числі довідку про склад сім'ї, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розірвання шлюбу тощо.

09.12.2014 року рішенням № 664 виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради виключив квартиру з переліку службових жилих приміщень УСБУ в Луганській області.

06.01.2015 року, тобто вже після прийняття рішення № 664, ОСОБА_5 із донькою було знято з реєстрації місця проживання у квартирі. З 06.08.2015 року її донька знову була зареєстрована зі нею в квартирі за зазначеною адресою.

04.06.2015 року нею було отримано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Прийняте виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради рішення № 664 винесено із дотриманням вимог діючого законодавства і не порушує прав або інтересів позивача.

Відповідно до вимог ст. 6 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Пунктом 9 ч. 1 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових (стаття 118).

Підтверджено матеріалами справи і не спростовано позивачем правомірність включення квартири до числа службових жилих приміщень та отримання її сім'єю квартири на підставі рішень виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 08.07.2010 року № 1019, від 07.09.2010 року № 1472, ордеру НОМЕР_1.

Пункт 5.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 року № 792 (далі - Інструкція № 792), на яку посилається позивач, встановлює норму щодо виселення зі службового житлового приміщення без надання іншого службового житлового приміщення колишніх членів сім'ї співробітника, які проживають з ним після розірвання шлюбу, у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу. У випадку, якщо вказані особи в добровільному порядку не звільнять службове житлове приміщення, їх виселення провадиться у судовому порядку.

Однак, вказана норма не є законом.

Частиною 4. ст. 9 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В той же час, відповідно до вимог п. 5.20 Інструкції № 792, і це кореспондується із вимогами статі 125 Житлового кодексу Української РСР, зі службових житлових приміщень без надання іншого житлового приміщення не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Оскільки після розірвання шлюбу малолітня донька проживає з нею, будь яке виселення має відбуватись із наданням іншого житлового приміщення.

Стаття 126 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що надаване громадянам у зв'язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.

Управлінням СБУ в Луганській області, до керівника якого 01.11.2014 року вона особисто зверталась із відповідною заявою, інше житлове приміщення їй не надавалось через відсутність у позивача такого житла.

Вказане робить безпідставними доводи позивача про те, що квартира має важливе значення для задоволення житлових потреб співробітників СБУ, оскільки внаслідок проживання у ній її із малолітньою донькою задовольнити такі потреби було неможливо.

Пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення № 37), встановлено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

За таких обставин, виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради на законних підставах (клопотання № 63/36/766 від 01.11.2014 року), в межах свої повноважень прийняв рішення № 664 про виключення квартири з числа службових жилих приміщень.

Вказані позивачем факти порушення посадовими особами УСБУ в Луганській області п. 5.15 Інструкції №37 не свідчать про порушення відповідачем норм закону при прийнятті рішення № 664.

Відсутність реєстрації клопотання № 63/36/766 від 01.11.2014 року у вихідній кореспонденції УСБУ в Луганській області, а також відсутність реєстрації її відвідування і нібито перебування керівника УСБУ в Луганській області у відпустці взагалі не стосується спірних правовідносин, оскільки позивачем не доведено факту фальсифікації поданого до Сєвєродонецької міської ради клопотання № 63/36/766 від 01.11.2014 року.

Крім того, відповідно до вимог ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Позивачем не зазначено, в чому конкретно полягає порушення прав та інтересів УСБУ в Луганській області, не доведено факту наявності потреби у вказаному житловому приміщенні, внаслідок чого заявлений позов є необґрунтованим.

Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, підтримав заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На питання суду чи є спірне рішення Сєвєродонецького виконкому № 664 від 09 грудня 2014 року спором про житлово-правові відносини та чи підлягає справа закриттю провадження представник залишив на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, на дав заперечення, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.65-66).

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів та оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що справа підлягає закриттю провадженням із наступних підстав.

Судом встановлено, 7 листопада 2014 року до Сєвєродонецької міської ради надійшло звернення УСБУ в Луганській області про виключення з числа службових жилих приміщень УСБУ у Луганській області квартири АДРЕСА_1. Вказане звернення зареєстровано в Сєвєродонецькій міській раді 07.11.2014 року №2659 Оригінал звернення суду не наданий (а.с.87-89).

Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради прийнято рішення № 1019 від 08.06.2010, яким квартиру АДРЕСА_1 визнано службовим жилим приміщенням Управління Служби безпеки України в Луганській області (а.с. 51).

Рішенням виконкому Сєвєродонецької міської ради № 1472 від 07 вересня 2010 року службове жиле приміщення - квартира АДРЕСА_1 надана у користування для проживання співробітнику Управління СБУ в Луганській області ОСОБА_5 та членам його сім'ї - дружині ОСОБА_6 та доньці ОСОБА_8, 2008 р.н., які на той час перебували на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов. (а.с.52).

08.09.2010 ОСОБА_5 видано ордер НОМЕР_1 на житлове приміщення, на підставі якого здійснено реєстрацію місця проживання всіх членів сім'ї у спірній квартирі (а.с.58-60).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.09.2014 у справі № 4287/5429/14-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.61-62)

Рішенням виконкому Сєвєродонецької міської ради № 664 від 09.12.2014 «Про зміну правового режиму житлової площі» квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 виключено з переліку службових у зв'язку з тим, що відпала потреба у такому її використанні (а.с.50).

В результаті приватизації ОСОБА_6 видане свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 «4» червня 2015 року. На момент приватизації спірного жилого приміщення рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради № 664 від 09.12.2014 «Про зміну правового режиму житлової площі» не визнано противоправним та не скасоване. (а.с.64).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Розглядаючи вказану справу, суд застосовує норми права, викладені у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року за позовом ОСОБИ 17 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі виконком) про зобов'язання забезпечити жилим приміщенням та у постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, треті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» про скасування рішення.

Рішення Конституційного Суду України у мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання свідоцтва на право власності на квартиру.

Прийняте виконкомом Сєвєродонецької міської ради рішення № 664 від 09.12.2014 «Про зміну правового режиму житлової площі» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника спірної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_6, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на квартиру має вирішуватися за нормами цивільного судочинства.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування № 664 від 09.12.2014 щодо виключення з числа службових жилих приміщень УСБУ у Луганській області квартири АДРЕСА_1, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника, оскільки у таких осіб виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Таким чином, як на те вказав, Верховний Суд України у своїй постанові від 6 жовтня 2015 року, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про приватизацію спірної квартири та одержання свідоцтва про вправо власності на квартиру), позов предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст. ст. 157, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі управління служби безпеки України в Луганській області до Сєвєродонецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано 16 листопада 2015 року.

Суддя Т.І. Ковальова