Рішення № 53532394, 12.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Василевича В.С.

суддів: Малько О.С., Бондаренко Н.В.

при секретарі Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2015 року у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та інфляційних коштів за порушення грошового зобов'язання,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2587,14 грн., боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних в зв'язку із простроченням виконання грошових зобов'язань.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судових витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою Сарненського районного суду від 13 березня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 16 січня 2015 року залишено без задоволення.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що нарахування втрат від інфляції та три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання мають нараховуватись саме на суму 48982,39 грн. оскільки відповідно до довідки ДВС від 30.10.2010 року станом на вказану дату рахується заборгованість в розмірі 48982,39 грн.

Крім того, нарахування втрат від інфляції та три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання від суми 54154,86 грн. є неправомірним тому, що ця сума включає також кошти в розмірі 5225,73 грн. що були стягнені з неї рішенням Сарненського районного суду від 10.11.2014 року, а тому немає підстав для нарахування інфляційних втрат та відсотків з вказаної суми, оскільки втрати від інфляції на втрати від інфляції не нараховуються, як не нараховуються і три проценти річних на три проценти річних. За викладених обставин просить заочне рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в позові.

В судове засідання сторони не з»явились. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причин неявки не вказала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивачки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 08 листопада 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 101 670 грн. боргу за договорами позики, 2380 грн. компенсації за прострочення виконання зобов'язання, всього на загальну суму 111461,94 грн.

Згідно з довідкою ВДВС Сарненського РУЮ від 11 грудня 2014 року у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики та судових витрат на загальну суму 133 527,02 грн. заборгованість частково погашена в сумі 79 372,16 грн.

Станом на 11 грудня 2014 року борг складає 54 154,86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із суми заборгованості, що складає 54 154 грн. 86 коп., що є помилковим з огляду на те, що вказані суми включають в себе, окрім суми боргу за договором позики, також витрати від інфляції та 3% річних в сумі 32 773,01 грн., які вже стягувалися з відповідача судовим рішенням, а не із суми основного боргу, яка залишилася несплаченою станом на дату подання позову - 21 381,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з врахуванням встановленого індексу інфляції за період з 22 жовтня 2014 року по 12 грудня 2014 року, борг ОСОБА_1 становить 930,10 грн. (21 381,85 грн. х 104,35% = 22 311,97 грн. - 21 381,85 грн. - 21 381,85 грн.), а розмір 3% річних становить 91.38 грн. ( (21 381,85 грн. х 3% / 365) х 52 дні ), загальна сума стягнення за прострочення грошового зобов'язання складає 1021,48 грн.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому наявні підстави для застосування положень ст.307 ЦПК України щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення індексу інфляції, трьох процентів річних, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення у цій частині про часткове задоволення позову.

В матеріалах справи міститься довідка ДВС Сарненського районного управління юстиції від 6 травня 2015 року за №658/11 про те, що 23 лютого 2015 року суму заборгованості (52238, 39 грн.) перед ОСОБА_2 було погашено ОСОБА_1, що стверджено заявою Нікончука.М.Г. (а.с.-69). Але оскаржуване рішення ухвалено 16 січня 2015 року. З огляду на наведене зазначена обставина не підлягає врахуванню при розгляді апеляційної скарги та може бути врахована у виконавчому провадженні.

Керуючись ст.ст. 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів із 2.587 грн. 14 коп. до 1.021 грн. 48 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий В.С. Василевич

Судді : Н.В. Бондаренко

О.С. Малько