Постанова № 53531524, 04.11.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м.Житомир справа № 806/4202/14

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю: представника позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстед-Рейл" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 р. № 0001222200 та № 001202200,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстед-Рейл" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції :

- №0001222200 від 27.08.2014 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 555000, 00 грн.- за основним платежем- 444000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 111000 грн.

- № 001202200 від 27.08.2014 року "Р", яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 692286, 00 грн - за основним платежем - 461524 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 230762 грн.

В обгрунтування позову зокрема зазначає, що за результатами проведеної перевірки, які відображені у акті перевірки від 11.08.2014 № 61/22-10/32875993, працівниками відповідача знову вдруге зазначається "порушення" позивачем за один і той саме період тих самих норм податкового законодавства, а саме: п.44.1 ст. 44, п. 138.2, 138.8, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.4, п. 138.10.5, п 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) щодо повноти сплати податку на прибуток позивачем у І кварталі 2013 року.

А також на те, що незважаючи на вже проведену перевірку господарських відносин ТОВ "Амстед-Рейл" та ТОВ "Сібол" саме Малинською ОДПІ, а також закриття кримінального провадження, яке було ініційоване саме за матеріалами перевірки відповідачем позивача, працівниками відповідача у акті перевірки від 11.08.2014 № 61/22-10/32875993 знову вдруге відзначається "порушення" позивачем тих самих норм податкового законодавства, а саме: п. 198.2, 198.3 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) при чому на одну й ту ж саме суму податкових зобов'язань. Вважає, що це свідчить про намір повторно притягнути до відповідальності позивача за одні й ті ж самі не підтверджені належними доказами "порушення".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових заперечення. Зокрема пояснив, що видаткові накладні, отримані від ТОВ "Сібол" не відповідають вимогам чинного законодавства (не зазначено місце складання, посади, прізвища і підпис осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операції і складання первинного документа), в результаті чого вони не є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Товарно - транспортні накладні, надані ТОВ "Амстед- Рейл" до перевірки на підтвердження доставки товарів від ТОВ "Сібол" також оформлені з порушенням. ТОВ "Сібол" за період, коли були встановлені взаємовідносини з ТОВ "Амстед- Рейл" не декларувало зобов"язання, що виникли при реалізації товарів (робіт, послуг) за даний період, а отже не підтверджує і саму реалізацію (поставку) товарів ТОВ "Амстед - Рейл" в 2013 році.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Позивач, як платник податків, знаходиться на обліку в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції ( далі Малинської ОДПІ).

З 23.06.2014 р. по 21.07.2014 р. посадовими особами Малинської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, перевірку оформлено актом (а.с.15-80) від 11 серпня 2014 року №61/22-10/32875993 (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки з врахуванням результатів розгляду заперечень на акт перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстед- Рейл":

1. п.44.1 ст.44, п.138.2, 138.8, п.п.138.10.2, п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.4, п.п. 138.10.5

п. п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-V

від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1499 873 грн.,

2. п.198.2, 198.3 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №-VI (із змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 444000 грн.

3. п 160.2 статті 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. від 02.12.2010р. №-VI (із змінами та доповненнями), підприємством занижено суми податку з доходу нерезидента в сумі: 7700 грн.

4. п.п. 2,8,2.9,3.5 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637 від 15.12.2004р., в результаті чого підприємством перевищено залишок готівки в касі в сумі 705,41 грн.

5. п.2.11, п.3.1, п.3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. № 637, в результаті чого на підприємстві відсутні достовірні підтвердні документи (оригінали) до авансового звіту на суму 557,55 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0001222200 від 27.08.2014 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 555000, 00 грн.- за основним платежем - 444000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 111000 грн.

- № 001202200 від 27.08.2014 року "Р", яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 692286, 00 грн - за основним платежем - 461524 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 230762 грн.

Що стосується збільшення позивачу податковим органом суми грошового зобов"язання з податку на прибуток на 461524 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 230762 грн. на підставі встановлених порушень п.44.1 ст.44, п.138.2, 138.8, п.п.138.10.2, п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.4, п.п. 138.10.5 п. п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-V від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

При цьому, згідно абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України.

З аналізу вищезазначених норм права слідує, що підставою для включення понесених витрат до складу податкової звітності є наявність первинних документів, що підтверджують понесені платником витрати. При цьому слід врахувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені платником в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Згідно з актом перевірки встановлено завищення витрат ТОВ "Амстед -Рейл" в сумі 7 994 813, 00 грн. А саме, у 2-4 кварталах 2011 року завищення 238 710 грн., у 2012 - заниження 1 434 538 грн. та завищення 9 190 641 грн. у 2013 році.

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку чітко видно, що підприємство занизило податкові витрати в 2011-2012 роках та мало право на включення цих витрат у І кварталі 2013 року.

Право на вищезазначені витрати було підтверджено експертом у висновку судово-економічної експертизи №3 від 12.11.2014 року в рамках розгляду Житомирським окружним адміністративним судом справи № 806/6431/13-а. Вказаний висновок взятий до уваги судом при прийнятті постави у цій справі.

Отже судом встановлено, що на момент проведення перевірки та оформлення її результатів в акті перевірки питання повноти сплати позивачем податку на прибуток підприємств у І кварталі 2013 року було спірним і розглядалось в рамках справи Житомирського окружного адміністративного суду № 806/6431/13-а за позовом ТОВ "Амстед-Рейл" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень від 05.08.2013 № 0000512200 та № 0000502200, а також було предметом досудового слідства в рамках кримінального провадження № 32013060000000148 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 cт. 212 КК України

На сьогоднішній день у справі № 806/6431/13-а винесена постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2015. Вказаною постановою позов задоволено повністю. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 постанова від 23.02.2015 залишена без змін.

В засіданні суду оглянуті матеріали кримінального провадження № 32013060000000148. Встановлено, що 12.06.2014 у кримінальному провадженні винесена постанова про закриття кримінального провадження. (т.ІІ а.с.205-208). В рамках досудового слідства у кримінальному провадженні № 32013060000000148 була проведена судово-економічна експертиза. Висновок експерта не підтверджує встановлені податковим органом заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1038349,00грн.(т.ІІ а.с.197-204)

Отже справи № 806/6431/13-а та №806/4202/14 зокрема стосуються встановлення податковим органом порушень позивачем податкового законодавства з податку на прибуток за один і той же період, а саме за 1 квартал 2013 року.

У відповідності із ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім вищезазначених витрат перевіряючі в акті перевірки вказують на неправомірність дооцінки готової продукції (не надання, не підтвердження первинними документами), яка залишилася нереалізованою підприємством станом на 01.01.2013 року.

Згідно з п.138.4 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, в результаті виправлення помилки (розподілу сальдо рахунку 23 "Незавершене виробництво") 4 368 758 грн. було віднесено на витрати, так як продукція вже була реалізована, а на 1 861 634 грн. було дооцінено готову продукцію, яка була вироблена в 2012 році та нереалізована станом на 01.01.2013 року.

У зв'язку із зменшенням платоспроможності вагоноремонтних заводів України та відсутністю фінансування Укрзалізницею вказана продукція лише частково була реалізована ТОВ "Амстед-Рейл" у 2013 році, про що свідчать дані бухгалтерських регістрів та первинних документів (копія оборотно-сальдової відомості рахунку 26 додається).

Отже розрахунок ревізора-інспектора є надуманим і, взагалі, не зрозуміло звідки взято процентне співвідношення, на основі якого зроблено розрахунок в акті перевірки. Підприємство продовжувало працювати у 2013 році, виробляло та реалізовувало продукцію. Основну суму собівартості реалізації складає реалізація продукції, виробленої у 2013 році, і лише частково реалізована продукція, що була вироблена у 2012 році.

Згідно з данними Оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 "Готова продукція" можна звернути увагу, що Ковзун боковий К43.06-00.00.00.0-00 СК (корпус Сталь ХХІ) реалізовано всі 862 штуки, а Планка зносостійка К46.06-00.00.00.0-01 - із 19 713 ще залишилось на кінець року в кількості 13 323 штуки; Залишок Планки фрикційної К47.06-00.00.00.0-01 складає 1 285 із 6 405, що були на початок року.

У завищення витрат у 2013 році включено витрати згідно бухгалтерської довідки в сумі 5 298 688, 00 грн., дооцінку готової продукції в сумі 1 861 634, 00 грн. та собівартість продукції купленої у ТОВ "Сібол" - 2 200 978, 00 грн. Загальна сума становить 9 361 300 грн., однак у акті перевірки інспектор вказує суму 9 190 641, 00 грн. Різницю складають недовключені витрати у 2013 році у сумі 170 659, 00 грн.

Суму недоплаченого податку на прибуток і штрафних санкцій податковий орган розрахував наступним чином:

Завищення витрат у 2011 році 238 710*23%= 54 904грн.

Заниження витрат у 2012 році 1 434 538*21%= - 301 253грн.

Завищення витрат у 2013 році 9 190 641*19%= 1 746 222грн.

РАЗОМ: 54904, 00 -301253, 00 +1 746 222, 00 = 1 499 873, 00 грн. Встановлено, що ТОВ "Амстед-Рейл" вже сплатило 1 038 349, 00 грн. на момент проведення перевірки за результатами перевірки 1 кварталу 2013 року, то залишок недоплаченого податку на прибуток складає 461 524, 00 грн. та штрафні санкції 50% - 230 762, 00 грн.

Податковий орган штрафні санкції застосував за ставкою 50%. За кваліфікуючою ознакою - повторність. Однак, з таким висновком погодитись неможливо так як визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у І кварталі 2013 року не знайшло свого підтвердження у рамках розгляду справи № 806/6431/13-а.

Враховуючи викладене суд визнає недійсним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 001202200 .

Що стосується збільшення позивачу суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 555000, 00 грн. - за основним платежем - 444000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 111000 грн. за порушення п.п.п.2,3,6. ст.198 ПКУ, слід зазначити наступне.

У акті перевірки від 11.08.2014 зазначається порушення позивачем п. 198.2, 198.3 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Сібол" на суму 444 000 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в період з 24.12.2013 по 30.12.2013 працівниками податкового органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Амстед-Рейл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сібол" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2013р. по 31.05.2013р.

За результатами перевірки був складений акт від 11.01.2014 № 2/22-12/32875993 в якому зазначено про встановлення перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2013р. по 31.05.2013р. по взаємовідносинах з ТОВ "Сібол" завищення на 444 000 грн.(т.ІІ а.с.28-44).

За результатами перевірки податковим органом не було винесено податкового повідомлення-рішення, а матеріали перевірки були передані до СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області. СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області за результатами перевірки відкрило кримінальне провадження № 32013060000000148.

Як зазначалось вище, при огляді матеріалів кримінального провадження встановлено, що 12.06.2014 винесена постанова про закриття кримінального провадження . Крім того в рамках досудового слідства у кримінальному провадженні № 32013060000000148 була проведена судово-економічна експертиза . Висновок експерта від 15.04.2014 № 127/14-25 не підтверджує факту завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 444 000, 00 грн.

Крім того в рамках кримінального провадження була призначена та проведена судово-почеркознавча експертиза. Згідно з висновком експерта № 56/14-25 від 08.04.2014 неможливо встановити чи підписи на договорах виконував ОСОБА_1 (директор ТОВ "Сібол") . (т.ІІ а.с. 183-196)

Однак незважаючи на вже проведену перевірку господарських відносин ТОВ "Амстед-Рейл" та ТОВ "Сібол", а також закриття кримінального провадження, яке було ініційоване саме за матеріалами перевірки, працівниками податкового органу у акті перевірки від 11.08.2014 повторно відзначається порушення позивачем тих самих норм податкового законодавства, а саме: п. 198.2, 198.3 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) при чому на одну й ту ж саме суму податкових зобов'язань.

Згідно з п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Підпунктом а) п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Реальний характер операцій позивача з ТОВ "Сібол" підтверджується первинною документацією, яка міститься в матеріалах справи, а саме:

- договором поставки № 190213 від 19.02.2013;

- додатковою угодою № 1 від 04.03.2013;

- додатковою угодою № 2 від 11.03.2013;

- специфікацією № 1 від 19.02.2013;

- специфікацією № 2 від 19.02.2013;

- специфікацією № 3 від 04.03.2013;

- специфікацією № 4 від 11.03.2013;

- специфікацією № 5 від 12.03.2013;

- податковими накладними від 25.02.2013 № 24012, від 25.02.2013 № 24013, від 04.03.2013 № 3004, від 15.03.2013 № 14002, від 29.04.2013 № 28003;

- видатковими накладними № 0000040 від 28.02.2013, № 0000041 від 28.02.2013, № 0000045 від 07.03.2013, № 0000051 від 19.03.2013, № 0000072 від 07.05.2013;

- товарно-транспортними накладними СБ № 007 від 28.02.2013, СБ № 008 від 28.02.2013, СБ № 010 від 07.03.2013, СБ № 013 від 19.03.2013, СБ № 019 від 07.05.2013;

- виписками банку про проведення розрахунків: № 184 від 25.02.2013, № 206 від 04.03.2013, № 254 від 15.03.2013, № 346 від 29.04.2013 (т.1 а.с.179-213)

Також на запит, податкового органу № 4868/06-13-22-10 від 28.07.2014 р., позивач надав пояснення та документальне підтвердження, вих. №116/07/14 від 29.07.2014 року, що в результаті поставки-реалізації товару та розкомплектування номенклатури товару на складі залишились: болт КВ1- М20 - 600 штук; болт КВ2- М22 - 288 штук; гайка КВ1- М20 - 435 штук; гайка КВ2- М22 - 288 штук; гайка КВГФ-М20 -165 штук; шайба КВ-2 - 288 штук, на загальну суму 19 021,79 грн. (т.ІІ а.с.75-76)

Посилання у акті перевірки на відсутність вторинних реквізитів у товарно-транспортних накладних, як на правову підставу визнання операцій по договору поставки, з безтоварним характером є вочевидь надуманим. Товарно-транспортні накладні - це документи, які складаються контрагентами (замовник та перевізник) у рамках договору перевезення. Договір перевезення є супровідною (обслуговуючою) господарською операцією, пов'язаною із основною - поставкою товару, а тому «недоліки» у похідних документах по договору перевезення не створюють правових підстав для визнання недійсним договору поставки товару, а відповідно і не створюють правових наслідків для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто не є вирішальною ознакою для застосування санкцій. Договором перевезення встановлюється факт переміщення у просторі товару від постачальника до покупця, а договором поставки - підтверджується факт переходу права власності на товар від постачальника до покупця - тобто саме останній і свідчить про реальну зміну майнового стану.

Позивачем по справі доведено, що безпосередньо перед укладанням договору поставки із ТОВ "Сібол" була проведена ідентифікація контрагента, як юридичної особи та платника податків. А саме були отримані правовстановлюючі документи зазначеного контрагента та перевірено у базі держаної податкової служби на сайті в мережі Інтернет статус цієї юридичної особи, як платника податку на додану вартість. ( т.ІІ а.с.65-74) Ніяких сумнівів щодо цивільної правоздатності та податкової правосуб'єктності ТОВ "Сібол" не виникло і як наслідок був укладений договір поставки.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Сторонами договору поставки від 19.02.2013 № 19022013 ТОВ "Амстед-Рейл" та ТОВ "Сібол" були виконані всі вимоги діючого законодавства (на момент виникнення правовідносин), що надало право ТОВ "Амстед -Рейл" на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 444 000, 00 гривень.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на принципах презумпції правомірності рішень платника податку в разі якщо норми закону чи іншого нормативно-правового акта припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України обов'язок доведення правомірності своїх рішень покладено на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, у випадку заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що є всі необхідні, належні та допустимі докази для визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 № 0001222200 та № 001202200.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд ,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією № 0001222200 від 27.08.2014 р.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 001202200 від 27.08.2014 р.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Амстед-Рейл" з державного бюджету 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 17 листопада 2015 р.