Ухвала суду № 53531519, 12.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження у справі

12 листопада 2015 р. Справа №805/4617/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.

від позивача - Тагамлик Ю.М. - довір. від 27.04.2015 року №23

від відповідача - Чевичалов Є.В. - довір. від 09.11.2015 року № 57/12-21/01, Братченко Я.В. - довір. від 09.11.2015 року № 56/12-21/01

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії

до відповідача Донецької торгово - промислової палати

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької торгово - промислової палати про визнання дій щодо відмови у видачі Сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобов'язаннями неправомірними та зобов'язання видати Сертифікат про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобов'язаннями.

12.11.2015 року у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи клопотання обґрунтовує тим, що Донецька торгово - промислова палата не є суб'єктом владних повноважень.

Зазначає, що у даних спірних правовідносинах реалізується не публічний, а приватний інтерес, пов'язаний з договірними відносинами двох суб'єктів господарювання.

Вказує на те, що відмова у засвідченні форс-мажорних обставин не має регулятивного впливу на суспільство, за його ознаками відсутні відносини влади та підпорядкування.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання, заслухавши представників сторін, суд вважає клопотання такими, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, заявляти клопотання і відводи.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, специфіку публічно - правового спору визначають: суб'єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов'язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола суб'єктів публічно - правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління.

Специфіка публічно - правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.

Тобто, суттєвою ознакою публічно - правового спору є участь у справі суб'єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і його рішення є обов'язковими для виконання.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимоги до Донецької торгово - промислової палати про визнання дій щодо відмови у видачі Сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобов'язаннями неправомірними та зобов'язання видати Сертифікат про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобов'язаннями.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, Донецька торгово-промислова палата - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та видачі сертифікатів про такі обставини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки, відповідач у справі суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та видачі сертифікатів про такі обставини, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. 133, ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Донецької торгово - промислової палати про закриття провадження у справі за позовною заявою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до Донецької торгово - промислової палати про визнання дій щодо відмови у видачі Сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобов'язаннями неправомірними та зобов'язання видати Сертифікат про засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорними зобов'язаннями - відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає та не перешкоджає повторному заявленню клопотання протягом судового розгляду справи.

Суддя Давиденко Т.В.