Постанова № 53531412, 05.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р. Справа № 805/3413/15-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Аляб'єва І.Г.

суддів: Волгіної Н.П., Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Карпенко А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Найманова А.А., Філімонов А.Ю. за довіреністю;

від відповідача 1 - Лихач О.В. за довіреністю;

від відповідача 2 - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Компанія) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (далі - Департамент екології), Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра України) в якому просили:

- визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо надання негативного висновку стосовно можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» (Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства);

- визнати протиправними дії Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» (Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства);

- скасувати рішення Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування та затвердженні нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин із зворотними водами від 24.06.2015р. № 05-1334;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України надати позитивний висновок стосовно отримання дозволу на спеціальне водокористування Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства);

- зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації видати дозвіл на спеціальне водокористування Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» (Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства).

Обґрунтовуючи позовні вимоги Компанія зазначала, що вважає рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування та затвердженні нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин із зворотними водами (далі - Дозвіл) протиправним, оскільки позивачем наданий повний пакет документів для вирішення питання про надання позитивного висновку щодо надання Дозволу. Також, зазначив, що відповідачами грубо порушені вимоги статей 42, 48, 49 Водного кодексу України, а відтак вважає вказане рішення незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси.

До суду з'явилися представники Компанії, позовні вимоги підтримали, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позові. Просили задовольнити адміністративний позов.

Представник Департаменту у судове засідання з'явився, проти позову заперечував, надав письмові заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень зазначав, що Департаментом позивачу відмовлено у видачі Дозволу на підставі подання суб'єктом господарювання неповного пакету документів, необхідних для одержання документу дозвільного характеру, виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей, а також негативного висновку Держгеонадр України від 19.06.2015 №7138/10/1015 за результатами оцінки наданих документів.

Представник Держгеонадра України до суду не з'явився, через відділ діловодства надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Також Держгеонадра України надані суду письмові заперечення, у яких зазначали, що Держгеонадра України володіють дискреційними повноваженнями, тобто повноваження, при яких адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважає найкращим за даних обставин.

Також вказують, що надані Компанією матеріали не дають можливості надання позитивного висновку стосовно отримання дозволу на спеціальне водокористування у зв'язку з виявленими недоліками, зокрема, у наданих документах відсутнє обґрунтування потреби води.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

25 травня 2015 року Компанія звернулася до Регіонального центру надання адміністративних послуг «Відкрита влада» із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування для відокремленого підрозділу Добропільського ВУВКГ.

Джерелом вказано водозабір «Золотий колодязь», а прогнозований об'єм забору води - 6904,1 м. куб. на добу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з пояснювальної записки до розрахунку проекту гранично-допустимого скиду (ГДС) забруднюючих речовин із зворотними водами (розділ 4.7 «Обґрунтування очікуваних обсягів водоспоживання та водовідведення») за період з 2013 по 2014 роки загальне водопостачання зменшилося на 25%.

Через проведення з 13 квітня 2014 року на території Донецької області антитерористичної операції (далі - АТО) було зруйновано багато об'єктів водогосподарського комплексу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» і подача води з мереж Красноармійського РВУ Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в літньо-осінній сезон була неможлива. Відповідно до цього забір води з мереж Красноармійського РВУ впав на 32%.

Нестачу питної води компенсували за рахунок подачі з підземного джерела «Золотий Колодязь», через що об'єми забору підземної води зросли на 30%.

Щодо інших підземних джерел, то згідно програми з оптимізації водопровідних мереж, водозабір «Аннівський» виведено з системи водопостачання, а водозабір Олександрівський» з 2006 року не експлуатується.

З початком проведення АТО чимало мешканців Добропільського району покинули свої домівки, через що водоспоживання населенням у 2014 року зменшилося на 24%. Разом з тим підприємства підвищили споживання води на 10%.

У І кварталі 2015 року об'єми подачі води Добропільським ВУВКГ населенню та підприємствам Добропільського району залишилося на рівні 2014 року.

При плануванні перспективних об'ємів водопостачання та водовідведення враховуємо 2014 рік, як нехарактерний через проведення АТО, і орієнтуватимемося на попередні роки. вод.

Таким ЧИНОМ, розрахункову (середню за рік) добову кількість води Qдоб.max для населеного пункту визначають згідно пункту 6.1.2 [14]:

вод. вод.

Q доб.max =Q доб.ср. Кдоб.max,

де: Кдоб.max- коефіцієнт добової нерівномірності прийнятий в розмірі 1,2 (1,1ч 1,3).

23 липня 2015 року Департаментом, за наслідками розгляду наданих позивачем документів та з урахуванням висновку Держгеонадр України від 19 червня 2015 року № 7138/10/1015 Компанії відмовлено у видачі Дозволу.

В обґрунтування зазначеного рішення Департамент послався на висновок Держгеонадр України від 19 червня 2015 року № 7138/10/1015 та навів аналогічні з ним підстави для відмови у видачі висновку.

Зокрема, зазначив, що в матеріалах відсутнє обґрунтування потреби у воді, а також у клопотанні (п. 12 «Характеристика водоспоживання») є невідповідність, зокрема, загальний дебіт діючих свердловин №№ 711-А, 712-А, 914-Б, 915 не дозволяє здійснювати водозабір у обсязі 6904,1 м.куб./доб.

Здійснивши правову оцінку обставин справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до статті 59 Водного кодексу України під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.

Ці підприємства, установи та організації зобов'язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об'єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і місцеві ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачами не дотримано перелічених вимог процесуального закону.

Згідно із статутом Компанії (підпункт 3.1) вона створена для централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води.

Таким чином, Компанія є природним монополістом у сфері, яка є визначальною для забезпечення потреби населення у воді та функціонування промислової інфраструктури.

При цьому дозвіл на спеціальне водокористування є основним документом, який дозволяє здійснювати Компанії свою статутну діяльність у відповідності до закону.

З викладеного суд робить висновок про те, що відмова у видачі такого дозволу може ґрунтуватися лише на суттєвих порушеннях Компанією вимог закону.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, порушення, про які йдеться у оскаржуваних висновку та рішенні, є у більшій мірі формальними.

Зокрема, відповідачами вказано на відсутність у клопотанні Компанії обґрунтування потреби у воді.

Це твердження спростовується змістом відповідного клопотання Компанії (розділ 4.7 «Обґрунтування очікуваних обсягів водоспоживання та водовідведення», зміст якого наведений вище).

У судовому засіданні представник Департаменту екології пояснив, що в оскаржуваному рішенні йдеться не про фактичну відсутність обґрунтування потреби у воді, а про недостатню його обґрунтованість.

Суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачено ані форми відповідного обґрунтування, ані обставин та показників, які мають у ньому відображатися.

Таким чином, поняття «обґрунтування потреби у воді» суд розцінює як довільне пояснення заявника щодо планових обсягів забору води.

Представники позивача у судових засіданнях пояснювали, що плановий обсяг річного споживання води розрахований шляхом множення показника фактичного забору води за минулий рік на коефіцієнт нерівномірності споживання та додатково на коефіцієнт «1,2».

Застосування останнього з перелічених коефіцієнтів обумовлено, за словами представників позивача, нестабільною ситуацію у відповідному регіоні, проведенням антитерористичної операції, що може призвести до руйнації інших джерел видобування води та необхідністю перерозподілення джерел водопостачання.

Суд звертає увагу, що наявність таких негативних обставин у попередньому дозвільному періоді відображено в клопотанні Компанії.

Крім того, представник позивача пояснив, що розрахунок здійснено таким чином, щоб, у разі неможливості здійснювати постачання води з поверхневих вод (внаслідок надзвичайних обставин), забезпечення населення та підприємств водою могло здійснюватися з підземних вод.

Представник Департаменту екології, в свою чергу, пояснив, що необґрунтоване завищення Компанією обсягів планового забору води може призвести до нераціонального використання природних ресурсів.

Колегія суддів вважає таке твердження відповідача необґрунтованим, з огляду на те, що господарська діяльність Компанії полягає виключно у постачанні води. Це означає, що об'єм спожитої води залежить від її безпосередніх споживачів, і не може збільшуватися Компанією для власних господарських потреб.

Таким чином, у спірному випадку не може йтися про нераціональне використання Компанією природних ресурсів, а визначення планових обсягів забору води у цій сфері господарської діяльності є у більшій мірі формальним обов'язком заявника.

Крім того, як вбачається з ресурсної довідки Держгеонадр (том 1 а.с. 21) балансові експлуатаційні запаси питних підземних вод по ділянці Золотий колодязь складають 19,165 тис. м. куб. на добу, що майже у 3 рази перевищує обсяг, вказаний Компанією у клопотанні.

Тому колегія суддів вважає, що у цьому конкретному випадку, відмова у наданні дозволу з підстави відсутності обґрунтування потреби у воді є такою, що суперечить принципу розсудливості та пропорційності.

Також у оскаржуваних висновку та рішенні підставою для відмови у видачі доказу вказано ту обставину, що дебет діючих свердловин не дозволяє здійснювати водозабір у заявленому об'ємі 6904,1 м. куб. на добу.

Представники позивача спростовували цей висновок, зазначивши, що свердловини, вказані у клопотанні як непрацюючі, є резервними, та, у разі необхідності, можуть здійснювати водозабір.

На підтвердження цього позивач надав довідку (том 1, а.с. 181), у якій вказано, що свердловини №№ 902-Б, 405-А, 928-А є резервними, знаходяться в робочому стані, та можуть бути задіяні у водопостачанні в разі необхідності.

Крім того, зі змісту таблиці в пункті № 9 клопотання Компанії, на яку посилається у своєму висновку Держгеонадра, продуктивність діючих свердловин №№ 711-А, 712-А, 914-Б, 915 складає разом 6859,2 м. куб. на добу. Зважаючи, що заявлений Компанією обсяг планового споживання вказаний у розмірі 6904,1 м. куб. на добу, різниця у 45 м. куб. на добу вбачається незначною.

Викладені обставини у своїй сукупності дають підстави дійти висновку про те, що причини відмови у видачі дозволу, вказані у оскаржуваному рішенні, є формальними, а саме рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позову щодо зобов'язання Держгеонадр видати позитивний висновок, а Департаменту екології - рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, суд виходить з такого.

Зі змісту статті 49 Водного кодексу України вбачається, що вирішення перелічених питань віднесено до дискреційних повноважень Держгеонадр та Департаменту екології.

Суд не може перебирати на себе такі повноваження шляхом зобов'язання відповідачів ухвалити певне рішення, оскільки для цього необхідно врахувати значну кількість обставин (які не є предметом дослідження у цій справі) та здійснити їх критичне оцінювання.

Враховуючи, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Департаменту екології повторно розглянути відповідну заяву Компанії, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Водночас, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позову щодо визнання протиправними дій Держгеонадр та Департаменту екології щодо складання висновку та винесення оскаржуваного рішення.

Зокрема, за змістом статті 49 Водного кодексу України, висновок не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень, тому не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства. Водночас, повноваження Держгеонадр щодо його складання прямо передбачені законом.

Викладене означає, що зміст висновку не може тягнути за собою визнання протиправними дій щодо його складання.

Аналогічно і дії Департаменту екології з винесення оскаржуваного рішення не можуть визнаватися протиправними, оскільки право виносити відповідне рішення прямо передбачене законом. Водночас, оцінка правомірності такого рішення надана судом під час вирішення вимоги позову про його скасування.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" задовольнити частково.

Скасувати рішення Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування та затвердженні нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин із зворотними водами від 24 червня 2015 року № 05-1334.

Зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з доданими матеріалами, зареєстровану 25 травня 2015 року за вхідним номером 01-3-0266е, про видачу дозволу на спеціальне водокористування та затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин із зворотними водами, з урахуванням висновків суду.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (бюджетних асигнувань) на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" суму судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05 листопада 2015 року. Постанова у повному обсязі буде складена впродовж п`яти днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частини.

Головуючий суддя Аляб'єв І.Г.

Судді Волгіна Н.П.

Кравченко Т.О.