Постанова № 53531251, 18.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 р. Справа № 804/10057/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за за участю: представник позивача - Бублейник В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002982202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» було збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 1 257 367 грн. та нараховано 628 680,50 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту від 13.05.2015р. № 690/04-61-22-02/32066020 документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енкі Констракт» за жовтень-листопад 2014 року, ТОВ «ТАРС.АН ЛТД» за листопад 2014 року, з контрагентами постачальниками та покупцями за грудень 2014 року - січень 2015 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання письмових пояснень або заперечень не скористався.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (код ЄДРПОУ 32066020) (надалі за текстом - ТОВ «Ремавтоматика», позивач) зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.07.2002р. та 21.08.2002р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби, на час проведення перевірки перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, відповідач). Видами господарської діяльності позивача є: добування кам'яного вугілля (основний), неспеціалізована оптова торгівля, демонтаж (розбирання) машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, транспортне оброблення вантажів.

У період з 22.04.2015р. по 11.05.2015р., на підставі направлення від 24.04.2015р. № 000221, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енкі Констракт» за жовтень 2014 року, з контрагентами постачальниками та покупцями за грудень 2014 року - січень 2015 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, у загальній сумі 1 257 361 грн., у тому числі за грудень 2014 року у сумі 1 257 361 грн.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт від 13.05.2015р. № 690/04-61-22-02/32066020 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енкі Констракт» за жовтень-листопад 2014 року, ТОВ «ТАРС.АН ЛТД» за листопад 2014 року, з контрагентами постачальниками та покупцями за грудень 2014 року - січень 2015 року».

На підставі акту перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002982202 від 13.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем на суму 1 257 361 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 628 680 грн. 50 коп.

Суд вважає, що висновки зазначені в акті перевірки від 13.05.2015р. № 690/04-61-22-02/32066020, а отже і податкове повідомлення-рішення № 0002982202 від 13.07.2015 року є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час господарських взаємовідносин).

Відповідно до п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.137.1, 137.2, 137.3, п.п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пунктах 57.1 та 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що вищезазначені висновки сформовано відповідачем на підставі аналізу взаємовідносин позивача з постачальником ТОВ «Дарлан Груп» за грудень 2014 року.

Так, між ТОВ «Ремавтоматика» (покупець) та ТОВ «Дарлан Груп» (постачальник) 01.12.2014 року укладеного договір поставки № 12011, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (товар), вид, кількість та ціна якого зазначаються в специфікаціях. Постачальник постачає товар на адресу покупця на умовах EXW - Луганська область, м.Петровське, вул.Леніна, 15-а.

До укладеного договору сторонами затверджено специфікацію №1 на постачання товару за визначеним переліком загальною вартістю 4 000 000 грн.

Фінансово-господарські операції з придбання товару оформлені та підтверджуються: видатковими накладними за грудень 2014 року; податковими накладними за грудень 2014 року.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Ремавтоматика» автомобілем КРАЗ 256 Б1 ВВ5104ВК, про що свідчать товарно-транспорті накладні, складені за кожною партією товару.

Придбані ТМЦ були оприбутковані на підприємстві позивача, в подальшому використані з метою ведення господарської діяльності, що відображено у актах списання товарів за грудень 2014 року; накладних на переміщення за складу ТМЦ до дільниці видобутку вугілля №1, накладних на переміщення за складу ТМЦ до дільниці внутрішнього транспорту; накладних на переміщення за складу ТМЦ до дільниці підготовчо-відновлювальних робіт; накладних на переміщення за складу ТМЦ до дільниця автотранспорту; накладних на переміщення за складу ТМЦ до механічних цех; актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

25.11.2014 р. між ТОВ «Ремавтоматика» (покупець) та ТОВ «Дарлан Груп» (постачальник) укладеного договір поставки вугільної продукції № 11252, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, марка, кількість, якісні показники, ціна, строки та умови постачання якого визначаються в специфікаціях. Постачальник постачає товар на умовах визначених специфікацією.

До укладеного договору сторонами затверджено специфікацію №1 на постачання товару за визначеним переліком загальною вартістю 3 675 000 грн., умови поставки транспортування автомобільним транспортом на умовах EXW - Луганська область, м.Петровське, вул..Леніна, 15-а.

Фінансово-господарські операції з придбання товару оформлені та підтверджуються: видатковими накладними за грудень 2014 року; податковими накладними за грудень 2014 року.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Ремавтоматика» автомобілем DAF CF 340 ВВ8545СЕ, про що свідчать товарно-транспорті накладні, складені за кожною партією товару.

Придбаний товар було оприбутковано на підприємстві позивача та відображено у виробничому звіті по вугільній продукції за графою «прийнято в переробку» та в подальшому використані з метою ведення господарської діяльності, що відображено у відомостях про рух кондиційного вугілля за грудень 2014 року.

Слід вказати, що відвантаження ТМЦ зі складу ТОВ «Дарлан Груп» відбувалось за адресою орендованого останнім відкритого складу площею 0,3 га, яке орендовано у ТОВ «Петровський бетонний завод» на підставі договору оренди № ДГ-0011214 від 01.12.2014 р. Актом прийому-передання об'єкту оренди від 01.12.2014р. затверджено передання відкритого складу площею 0,3 га за адресою Луганська область, м.Петровське, вул..Леніна, 15-а.

В подальшому вугілля було реалізовано ТОВ «Ремавтоматика» на адресу ТОВ «Східна вугільна енергетична компанія» на підставі укладеного 28.11.2014 р. договору поставки № 112801, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність кам'яне вугілля і вугільну продукцію в кількості, асортименті, за ціною і на умовах визначених в специфікаціях. Постачальник постачає товар на умовах визначених специфікацією протягом 2014 - 2015 років.

До укладеного договору сторонами затверджено: специфікацію до договору на постачання товару - кам'яне вугілля загальною вартістю 5 100 000 грн., строком поставки: листопад-грудень 2014 року, умови поставки залізничним транспортом - станція Ізварине, Донецької залізниці; специфікацію №2 від 02.12.2014р. до договору на постачання товару - кам'яне вугілля загальною вартістю 2 550 000 грн., строком поставки: грудень 2014 року, умови поставки залізничним транспортом - станція Ізварине, Донецької залізниці; специфікацію №3 від 04.12.2014р. до договору на постачання товару - кам'яне вугілля загальною вартістю 443 700 грн., строком поставки: грудень 2014 року; вантажовідправник ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», умови поставки залізничним транспортом - станція Ізмаїл-експорт, Одеської залізниці, власник ресурсів ТОВ «Ремавтоматика», ТОВ «ВК «Вуглебуд»; специфікацію №4 від 10.12.2014р. до договору на постачання товару - кам'яне вугілля загальною вартістю 281 520 грн., строком поставки: грудень 2014 року; вантажовідправник ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», умови поставки залізничним транспортом - станція Ізмаїл-експорт, Одеської залізниці; специфікацію №5 від 23.12.2014р. до договору на постачання товару - кам'яне вугілля загальною вартістю 10 200 000 грн., строком поставки: грудень 2014 року - січень 2015 року; вантажовідправник ТОВ «Ремавтоматика», умови поставки залізничним транспортом - станція Ізварине, Донецької залізниці.

Також реалізація товару (кам'яне вугілля) відображено ТОВ «Ремавтоматика» у відомостях про рух кондиційного вугілля за грудень 2014 року; звітах руху вугілля по вугільному складу по грудень 2014 року.

За фактом постачання ТОВ «Ремавтоматика» товару, відвантаженого у грудні 2014 року, складені залізничні накладні; акти приймання-передачі вугілля до договору поставки вугілля № 112801 від 28.11.2014р.; податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

Також реалізація товару - кам'яне вугілля супроводжувалось наданими посвідченнями про якість вугілля (продуктів збагачення).

Посилання відповідача на те, що позивач не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з ТОВ «Дарлан Груп», з огляду на відсутність виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, за недоведеності відповідачем зв'язку цього факту з неможливістю виконати ТОВ «Дарлан Груп» договірні зобов'язання перед позивачем з використанням залучених ресурсів, не можуть слугувати достатнім свідченням безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності позивача як платника податків. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, неперебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою.

За таких обставин, висновки про існування у платника податків порушень законодавства з питань оподаткування, не відповідають дійсності та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ТОВ «Ремавтоматика» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід зазначити, що згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагент позивача ТОВ «Дарлан Груп» був зареєстрований як юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.12.2014р., з якого такого вбачається, що запис про відсутність за місцем знаходження відсутній.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару та виконання контрагентами робіт, отже і правомірне формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ по господарським операціям з придбання товарної продукції по операціям з ТОВ «Дарлан Груп» за грудень 2014 року та свідчать про належне виконання договору та подальше використання придбаного товару, а тому в діях позивача відсутні порушення: п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, у загальній сумі 1 257 361 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002982202 від 13.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем на суму 1 257 361 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 628 680 грн. 50 коп., прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 438 від 06.08.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002982202 від 13.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем на суму 1 257 361 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 628 680 грн. 50 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (код ЄДРПОУ 32066020) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп., сплачені згідно платіжного доручення № 438 від 06.08.2015р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом п'яти днів.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков