Ухвала суду № 53528575, 11.11.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листпоада 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар: Вівчарик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 в жовтні 2013 року звернулася до суду з позовом до Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що її мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 проживали однією сім»єю в господарстві по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. У встановлений законом строк ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті дружини, однак оформити її не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Вона є спадкоємицею за заповітом після смерті батька, але на даний час оформити право власності на спадкове нерухоме майно не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів про право власності її батьків на зазначене майно. Просила визнати за нею право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1.

___

22-ц/794/1475/15 р. Головуючий у 1-й інстанції Цуркан В.В.

Категорія: 39 Доповідач Литвинюк І.М.

09 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сучевени Глибоцького району Чернівецької області померла її бабка ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт, згідно якого заповіла їй все своє майно. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частину нерухомого майна, яке розташоване в по АДРЕСА_1, до якого відноситься житловий будинок літ. «А», загальною площею 27,6 кв.м., в тому числі житловою площею 13,9 кв.м., гараж літ. «Б», сараї - літ. «В», «Д», «Е», «Ж», убиральня літ. «Г», навіс літ. «Є», колодязь № 1, огорожа 2-5, вимощення № І, загальною вартістю 91 932,00 грн.. Вказане нерухоме майно було набуте покійною ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 за час перебування у спільному шлюбі. На день смерті спадкодавця ОСОБА_3 з нею в одному будинку був зареєстрований та проживав її чоловік ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, оскільки на день смерті останньої була зареєстрована та проживала разом з нею в одному будинку та вела спільне господарство. У зв'язку з тим, що на день смерті ОСОБА_3 з нею проживав її чоловік ОСОБА_4, який на день смерті був пенсіонером, він успадкував у спадщині після своєї дружини ОСОБА_3 обов»язкову частку, яка склала 9/16 частини нерухомого майна (1/16 обов`язкова частка + 1/2 частка, яка йому належала = 9/16). Тому просила суд визнати за нею право власності на 7/16 частини нерухомого спадкового майна.

07 вересня 2015 року ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області позовну заяву ОСОБА_2 до Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третя особа - приватний нотаріус Кінащук Н.М. про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, залишено без розгляду.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/16 частини спадкового нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1, до складу якого входить житловий будинок літ. «А», загальною площею 27,6 кв.м., в тому числі житловою площею 13,9 кв.м., гараж літ. «Б», сараї - літ. «В», «Д», «Е», «Ж», убиральня літ. «Г», навіс літ. «Є», колодязь № 1, огорожа 2-5, вимощення № І, інвентаризаційною вартістю 22 812 грн..

На рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2015 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції були неповно з»ясовані обставини, що мають значення по справі, та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду, яким задоволено зустрічний позов ОСОБА_1, скасувати та відмовити в його задоволенні, та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В апеляції вказує на те, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батьків. ОСОБА_1 надала суду копію заповіту ОСОБА_3 від 14 грудня 2009 року, згідно якого остання заповіла їй все майно. Даний заповіт є недійсним, оскільки підпис в заповіті від імені ОСОБА_3 виконаний сторонньою особою, в зв'язку з чим вона звернулась до Глибоцького РВ УМВС України в Чернівецькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення і на даний час проводиться досудове слідство. З квітня 2011 року ОСОБА_1 та члени її сім'ї припинили проживати у спірному будинку. ОСОБА_1 не вчинила жодних дій для того, щоб оформити правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3, на день смерті останньої проживала з нею в одному будинку і вела спільне господарство. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася на ? спадкового майна, а ОСОБА_4 на день смерті дружини належало право на 9/16 частини нерухомого майна, то частка ОСОБА_1 становить 7/16 частини нерухомого спадкового майна.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сучевени Глибоцького району Чернівецької області померла ОСОБА_3, яка 14 грудня 2009 року склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 136, посвідчений сільським головою Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Баш А.І., згідно якого ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_3 спадщина відкрилася на 1/2 частину нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1, до складу якого входить житловий будинок літ. «А», загальною площею 27,6 кв.м., гараж літ. «Б», сараї - літ. «В», «Д», «Е», «Ж», убиральня літ. «Г», навіс літ. «Є», колодязь № 1, огорожа 2-5, вимощення № І, загальною вартістю 91932,00 грн..

Зазначене нерухоме майно було набуте покійною ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі і який на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав з нею в одному будинку, після смерті дружини звернувся до державного нотаріуса у Глибоцькому районі Чернівецької області щодо прийняття спадщини за законом. Також в даному будинку на момент відкриття спадщини була зареєстрована та проживала ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Відповідно до заповіту, складеного 23 травня 2011 року в с. Сучевени Глибоцького ра йону Чернівецької області, ОСОБА_4 все своє майно заповів ОСОБА_2.

Згідно з ч.ч.1, 3-5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачається, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 успадкував обов»язкову частку у спадщині після смерті дружини ОСОБА_3, яка складає 1/8 частини спадщини, а спадщина відкрилася на ? частину майна, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов»язкова частка ОСОБА_4 у спадщині після смерті дружини ОСОБА_3 становить 1/16 частини нерухомого майна. Отже, на день смерті ОСОБА_3 її чоловікові ОСОБА_4 належало право на 9/16 частини нерухомого майна. А частка ОСОБА_1 - спадкоємиці за заповітом після смерті ОСОБА_3, становить 7/16 частини нерухомого майна.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як спадкоємиця за заповітом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки на час смерті останньої була зареєстрована та проживала у спадковому будинку.

Важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин є презумпція правомірності правочину, яка полягає в припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Як зазначено у ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Глибоцького районного суду Чернівецької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту на ім»я ОСОБА_1 недійсним, однак ухвалою цього ж суду від 15 червня 2015 року дану позовну заяву за клопотанням ОСОБА_2 залишено без розгляду.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що заповіт від імені ОСОБА_3 виконаний сторонньою особою, а тому є недійсним, отже, які в основному зводяться до оспорювання заповіту, є безпідставними.

Що стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на спадкове майно, то вони не підлягають задоволенню, оскільки рішення Глибоцьким районним судом за позовом ОСОБА_2 до Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третя особа - приватний нотаріус Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н.М., про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, не ухвалювалось, а вказану позовну заяву ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2015 року залишено без розгляду. Дана ухвала апелянтом не оскаржена, а предметом розгляду у суді апеляційної інстанції по цій справі є апеляційна скарга на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2015 року.

З огляду на викладене, посилання апелянта на те, що дані позовні вимоги підлягають вирішенню в порядку апеляційного провадження не ґрунтуються на нормах процесуального права, оскільки апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують, воно є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: