Рішення № 53527612, 05.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/982/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.

справа №754/1172/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зобов»язання вчинити дії,-

УСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року АТ «Дельта Бнк» звернулося до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким:

- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11314231000 від 13 березня 2008 року, у розмірі 125859,60 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 24 червня 2014 року складає 1 494 994,57 грн., перед ПАТ «Дельта Банк», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - однокімнатну квартиру №99, загальною площею 43,30 кв.м, житлова площа 18,00 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмету іпотеки у власність;

- визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно - однокімнатну квартиру №99, загальною площею 43,30 кв.м, житлова площа 18,00 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1;

- виселити та зняти з реєстрації місця проживання та перебування ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, дані про яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи;

- зобов»язати ОСОБА_1 передати ПАТ «Дельта Банк» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, нерухоме майно - однокімнатну квартиру №99, загальною площею 43,30 кв.м, житлова площа 18,00 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності, державний акт), ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують об»єкт нерухомості (технічний паспорт на будинок), та інші документи передбачені постановою Кабінету міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11314231000, відповідно до умов якого, позичальник отримала кредитні кошти у сумі 100000 доларів США, які зобов»язалась повернути до 13 березня 2029 року та сплатити проценти за їх користування.

З метою забезпечення виконання зобов»язань, 13 березня 2008 року між сторонами кредитного правовідношення укладено Договір іпотеки №79737, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

ПАТ «Дельта Банк» є новим кредитором у правовідносинах, що виникли у ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» згідно Договору про надання споживчого кредиту №11314231000, на підставі укладеного 08 грудня 2011 року Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між банківськими установами.

На підставі ст.35 Закону України «Про іпотеку» позивач звернувся до відповідача із повідомленням від 26 травня 2014 року про порушення основного зобов»язання, в якому було запропоновано виконати грошове зобов»язання або виконати його за рахунок предмету іпотеки.

Позичальник вимоги про усунення порушення зобов»язпання не виконала, у зв»язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подано апеляційну скаргу, у якій просить позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що посилання суду, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є помилковими, вказує, що виконання рішення може бути зупинено на час дії установлених цим законом обмежень. Розрізняє такі поняття, які вживаються у законі, як момент відчуження, яким само по собі рішення суду не вважає, зазначаючи, що відчуження відбувається у момент державної реєстрації права власності.

В судове засідання сторони на неодноразові виклики не з»явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 13 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11314231000, відповідно до умов якого, позичальник отримала кредитні кошти у сумі 100000 доларів США, які зобов»язалась повернути до 13 березня 2029 року та сплатити проценти за їх користування.

З метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором, 13 березня 2008 року між його сторонами укладено Договір іпотеки №79737, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, зокрема, за зобов»язаннями, що виникли у ОСОБА_1 згідно Договору про надання споживчого кредиту №11314231000 від 13 березня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на умовах договору та законі, проте у зв»язку із набранням чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути задоволені, оскільки цей закон поширюється на правовідносини сторін.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно із п.1 ч.1 якого протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно із ч.3 цього Закону, він набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Виходячи із закріплених у ст.1 ЦПК України завдань, Закон гарантує захист прав, свобод та законних інтересів всіх учасників цивільних відносин.

Судом першої інстанції не ураховано, що мораторієм є тимчасове зупинення настання певних юридичних наслідків (виникнення чи припинення прав чи обов»язків). Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є тимчасовою та пов»язується із скасувальною обставиною, що визначена у ч.3 Закону. Зазначеним Законом не визначено підстави відмови у захисті права внаслідок поширення дії Закону на правовідносини сторін, а лише передбачено у майбутньому створення сприятливих умов для боржників щодо їх зобов»язань перед кредиторами.

Отже, однорідний предмет регулювання закону та предмет правовідносин сторін не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд України у справі №6-333цс15 від 10 червня 2015 року визначив, що мораторій є відстроченням виконання зобов»язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений вказаним вище Законом, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов»язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Відтак, само по собі застосування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів уважає за доцільне зауважити на наступне.

Відповідно до ч.6 Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб'єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Проте, згідно даних заяви-анкети позичальника на отримання кредиту ОСОБА_1 перебуває на державній службі та є державним службовцем. Разом з тим, судом першої інстанції не з»ясовано (рішення суду не містить висновків суду), чи існують обставини, які взагалі виключають можливість застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при вирішенні цієї справи.

Разом з тим, позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Звертаючись до суду, позивач просить ухвалити рішення, яким, зокрема, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11314231000 від 13 березня 2008 року, у розмірі 125859,60 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 24 червня 2014 року складає 1 494 994,57 грн., перед ПАТ «Дельта Банк», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - однокімнатну квартиру №99, загальною площею 43,30 кв.м, житлова площа 18,00 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмету іпотеки у власність.

За змістом ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб»єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов»язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, матеріали справи не містять належний розрахунок заборгованості з усіма її складовими за період з 13 березня 2008 року по 24 червня 2014 року (в межах заявлених вимог), що позбавляє суд визначити вимоги з усіма складовими та перевірити правильність їх нарахування. При цьому, розрахунок заборгованості на а.с. 90 виконано за період з 19 грудня 2011 року по 07 жовтня 2014 року на загальну суму 128685,51 доларів США, що не узгоджується з позовними вимогами, зміни або доповнення до яких не подавались.

Окрім того, матеріали справи не містять оцінку предмета іпотеки суб»єктом оціночної діяльності, що унеможливлює визначення вартості предмета іпотеки на момент набуття у власність іпотекодержателем у разі задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв»язку з їх недоведеністю.

Інші позовні вимоги (виселення, скасування реєстрації, зобов»язання надати правовстановлюючі документи) є похідними від цієї вимоги, відтак також задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія виходить з того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи.

У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов»язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Ураховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження розміру заборгованості з усіма складовими в межах заявлених позовних вимог, а також вартості предмета іпотеки, визначеної у відповідності до вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку», колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зобов»язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов