Постанова № 53527422, 09.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа № 922/4542/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - представник Сашко А.О. за довіреністю № 257/810 від 25.11.2014 року,

відповідача - представник Гончар О.П. за довіреністю б/н від 05.01.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», м. Харків, (вх.3887Х/З-11), на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року у справі № 922/4542/14,

за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал», м.Харків,

до Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», м. Харків,

про внесення змін до договору,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», м. Харків,

до Комунального підприємства «Харківводоканал», м. Харків,

про визнання укладеною додаткової угоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У судовому засіданні 21.10.2015 року оголошено перерву до 09.11.2015 року до 11-00 години.

15 жовтня 2014 року до господарського суду Харківської області звернулось Комунальне підприємство «Харківводоканал» з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», в якій просило затвердити додаткову угоду до договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року в редакції Комунального підприємства «Харківводоканал» ( а.с. 4-9 т.1).

04.11.2014 року до господарського суду Харківської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства «Харківводоканал», в якій просило визнати додаткову угоду від 08.07.2014 року до договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року, укладеною з протоколом розбіжностей в редакції Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» ч.1 п.4.1 та п.4.2 ( а.с.44-53 т.1).

Ухвалою суду від 06.11.2014 року прийнято зустрічний позов відповідача-Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» до позивача Комунального підприємства «Харківводоканал» для спільного розгляду з первісним позовом ( а.с. 92-93 т.1).

У лютому 2015 року відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав до суду заяву про уточнення зустрічних позовних вимог (вх.№5772 від 13.02.2015 року), в якій просив визнати додаткову угоду від 08.07.2014 року до договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року в редакції ПрАТ «ТЦРП» п.2.1, ч.1 п.4.1 та п.4.2 ( а.с. 19-21 т.2).

Ухвалою суду від 20.02.2015 року заяву відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) про зміну предмету позову прийнято до розгляду ( а.с. 75-76 т.2).

У травні 2015 року позивач за первісним позовом звернувся до суду з заявою № 5 про уточнення позовних вимог (вх. № 19009 від 14.05.2015 року), в якій просив змінити договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року в частині п.п.2.1., 2.2. ,2.2.1., 3.2.19., 4.1., 4.2. ; судові витрати просив покласти на відповідача ( а.с.156-157 т.2).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року ( колегія суддів у складі: головуючий суддя Макаренко О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Аюпова Р.М.) первісний позов задоволено. Змінено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року в частині п.п.2.1., 2.2.,2.2.1., 3.2.19., 4.1., 4.2, а саме, ухвалено:

1. П.2.1 договору викласти в наступній редакції: «КП «Харківводоканал» відпускає Споживачу питну воду на власні потреби (на заповнення, живлення, гідравлічні випробування зовнішніх та внутрішніх мереж теплопостачання і гарячого водопостачання; на роботу тепломеханічного та водопідготовчого обладнання; на господарсько-побутові потреби, тощо), а також для надання послуги централізованого гарячого водопостачання населенню і суб'єктам господарювання, та приймає від Споживача стічні води, згідно з «Переліком об'єктів водопостачання та водовідведення» ( додаток № 1 до Договору), в обсязі встановлених Споживачу Технічними умовами на водопостачання договірних обсягів (далі за текстом - лімітів) на водокористування та водовідведення:

централізоване водопостачання - 4160,9 м3/міс.

арт. свердловина - 6608,0 м3/міс.

інші джерела - 2945,0 м3/міс.

разом - 13713,9 м3/міс.

2. П.2.2 та п.2.2.1 «виключити».

3. П.3.2.19 викласти в наступній редакції: «Щомісячно надавати до КП «Харківводоканал» інформацію, в тому числі:

- відомості про обсяги фактичного водоспоживання (з усіх джерел) і водовідведення- в останній день розрахункового місяця;

- відомості про якісний склад стічних вод і копії протоколів результатів вимірювання складу скинутих стічних вод - до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим;

- дані ( за узгодженою формою) про обсяги холодної води, використаної для потреб гарячого водоспоживання населення та суб'єктів господарювання з прив'язкою до джерела централізованого гарячого водопостачання - до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим».

4. П. 4.1 викласти в наступній редакції: «Споживач здійснює розрахунки наступним чином.

За послуги централізованого водопостачання - за обсяги, які визначені за показаннями приладів обліку, що встановлені в приміщеннях теплових пунктів безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу за наступними адресами:

- по вул. Зубарєва,27А;

- по вул. Роганська,155;

- по вул. Луі Пастера,320А;

а також, в приміщеннях інших об'єктів, які належать або експлуатуються Споживачем.

За послуги централізованого водовідведення - за обсяги водовідведення, які утворилися внаслідок використання Споживачем води на власні потреби.

Оплата наданих послуг та інших категорій платежів здійснюється Споживачем щомісяця на підставі платіжних документів, рахунків КП «Харківводоканал» тощо і затверджених тарифів за обсяги спожитої води, та скинутих стічних вод, що визначені умовами Договору в 7- денний термін після отримання платіжного документу, рахунку КП «Харківводоканал» тощо».

5. П.4.2 викласти в наступній редакції: «Тарифи на момент внесення змін до Договору складають:

- на послуги централізованого водопостачання - 5,172 грн. з ПДВ за 1м3;

- на послуги централізованого водовідведення - 3,036 грн. з ПДВ за 1м3.

Розмір тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення визначається в установленому діючим законодавством України порядку і не потребує додаткового узгодження між Сторонами та внесення змін до Договору».

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

У зустрічному позові відмовлено.

Відповідач за первісним позовом, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов ПрАТ «ТЦРП», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що із запропонованих позивачем змін до спірного договору, відповідач отримує питну воду не тільки на власні потреби, але й для надання послуг централізованого гарячого водопостачання населенню та оплачує ці додаткові обсяги води не за нормативами, а за показниками засобів обліку, що встановлені на межі балансової належності, тобто по приладам обліку, які не передбачені діючим договором, а тому відсутні. Відповідно до протоколу розбіжностей відповідач не погодився щодо запропонованої позивачем редакції змін до пункту 4.1 договору та запропонував свою редакцію, з якої вбачається, що він погоджується оплачувати холодну воду, яка відпускається до його теплових пунктів для подальшого надання послуг з централізованого гарячого водопостачання населенню, але за обсяг, який визначається квартирними приладами обліку споживачів (населення), а за їх відсутністю - за нормами споживання, тобто за той об'єм, який включено до тарифу відповідача та за який він отримує плату від населення. При цьому, КП «Харківводоканал», не передавши неврегульовані розбіжності до суду у встановлений строк, прийняв пропозиції ПРАТ «ТЦРП» по спірним пунктам запропонованих змін, викладених відповідачем в протоколі розбіжностей до додаткової угоди від 08.07.2014 року до договору. За цих підстав апелянт вважає додаткову угоду до договору укладеною в редакції відповідача за первісним позовом.

Апелянт вважає, що всі його обставини та доводи, які викладені в зустрічній позовній заяві взагалі не розглядались та не встановлювались судом першої інстанції, мотивів відхилення цих доводів в оскаржуваному рішенні не викладено, що є порушенням ст. 84 ГПК України та не відповідає вимогам, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.

Окрім того, на думку апелянта, позивачем за первісним позовом, не доведено суду обставин, які б підтверджували сукупність і наявність підстав для змін господарського договору в судовому порядку, передбаченого частиною 2 статтею 652 Цивільного кодексу України. Доводи позивача про те, що з моменту укладання договору відбулись зміни до законодавства, яким сторони керуються при виконанні умов договору, у зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін до діючого договору, є безпідставними, оскільки, як вважає апелянт, у п.1.3 спірного договору, наведений перелік нормативно - правових актів, які сторони зобов'язуються дотримуватись. У випадку внесення змін до будь - якого із зазначених нормативно-правових актів або втрати ним чинності шляхом набрання юридичної сили новим нормативно - правовим актом, сторони зобов'язуються керуватися нормативно-правовим актом без додаткового узгодження та без внесення змін до цього договору (підстава статті 651 ЦК України, ч.1 статті 118 ГК України). Отже посилання позивача на те, що внесення спірних змін до договору необхідно у зв'язку з тим, що відбулись зміни діючого законодавства - суперечить частині 3 п.1.3 Договору, яким сторони чітко визначили свою поведінку за цим договором при відповідних змінах до законодавства України. Зроблений судом висновок, що предметом спору у даній справі є, зокрема, обставини, які стосуються відповідності передбаченого у договорі порядку обліку та фіксації обсягу води, відпущеної із систем позивача і використаної відповідачем на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, відповідають вимогам чинного законодавства з питань водопостачання та водовідведення, не є обгрунтованим, оскільки, позивачем не заявлялася вимога щодо визнання спірних пунктів договору такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства чи приведення цих умов до вимог чинного законодавства. Останнім було заявлено вимогу про зміну спірного договору в частині окремих пунктів на підставі Закону України від 10.04.2014 року № 1198-УІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», Постанови Національної комісії від 06.06.2014 року № 650 та статті 188 Господарського кодексу України. Отже, на думку скаржника, господарський суд, перевищуючи свої повноваження, без відповідної заяви сторони, змінив підстави позовної заяви (предмет позову), оскільки в рішенні не надав юридичної оцінки заявленим в позові підставам позивача, а знайшов інші підстави, які і поклав в основу оскаржуваного рішення. При винесенні оскаржуваного судового рішення, місцевий господарський суд не прийняв до уваги, по-перше, те, що Правила № 190, фактично з приписів яких, суд і приймав рішення, набрали чинності 18.10.2008 року, а спірний договір укладено 03.05.2012 року, тобто після їх прийняття і підставою для зміни спірного договору вони слугувати не можуть; по-друге, зміст п.3.13 Правил № 190 не передбачає для відповідача обов'язку укладати договір щодо здійснення розрахунків з КП «Харківводоканал» за весь обсяг води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання. Посилання суду на те, що позиція позивача в частині розміщення приладів обліку в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, відповідає фактичним обставинам, викладеним в акті спростовуються самим актом обстеження, оскільки відповідно його змісту комісією встановлено, що на об'єктах відповідача ( вул. Зубарєва, 27, вул. Луї Пастера, 320-А-) в указаних місцях є теплолічильники, які на момент обстеження демонтовані. За таких обставин, доказів того, що на об'єктах, які визначені в п.4 позовних вимог за адресами: вул. Зубарева,27 та вул. Луї Пастера, 320А, встановлені лічильники води, що відповідають вимогам п.5.1 Правил № 190, позивач доказів не надав і комісією не встановлено.

Окрім того, скаржник вважає, що в судовому рішенні, яке оскаржується відсутня суть порушених прав або інтересів позивача та підстави, за якими відповідач повинен сплачувати позивачу за об'єми холодної води, що перевищують обсяги, за які КП «Харківводоканал» отримував оплату від населення до прийняття Постанови Національної комісії № 650, оскільки після прийняття вказаної Постанови для позивача нічого не змінилось у визначенні обсягу води, що підлягає оплаті, окрім суб'єкта оплати: до липня 2014 року за ці обсяги сплачувало населення напряму позивачу, а після 01.07.2014 року - сплачує відповідач.

Апелянт вважає, що господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, помилково застосовані норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини, а саме: статтю 179, частину 2-4, статті 181, статтю 187 Господарського кодексу України, статтю 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтю 1 в частині визначення термінів «централізоване водовідведення» та статті 19,20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статті 649,651 Цивільного кодексу України, оскільки, ці норми права регулюють правовідносини, що виникають при укладанні господарських договорів. Предметом же спору в цієї справі є зміна діючого договору, укладеного у відповідності до вимог законодавства, а не переддоговірні стосунки. При цьому, норми права, якими визначені підстави для зміни договору в судовому порядку, передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України - в оскаржуваному рішенні відсутні.

Окрім того, на думку скаржника, господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов помилкового висновку, що фактично неузгодженим на даний час є зміни лише пункту 4.1 договору, оскільки, апелянт, крім редакції пункту 4.1 договору, не погоджується із редакцією пункту 2.1 в частині обсягів встановлених споживачу лімітів. Позовні вимоги КП «Харківводоканал», прийняті судом щодо зміни п.2.1 договору передбачають відпуск відповідачу питної води на власні потреби, а також для надання послуги централізованого гарячого водопостачання населенню в обсязі встановлених споживачу Технічними умовами. Тобто, виходячи зі зміненої редакції п.2.1 договору, для відповідача збільшується обсяг відпущеної питної води за договором: в редакції договору від 03.05.2012 року - лише обсяг води на власні потреби, а в редакції змін - доповнено обсягами води для надання послуги централізованого гарячого водопостачання населенню.

Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «ТЦРП», в якому просить суд залишити останню без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року у даній справі - без змін. При цьому, КП «Харківводоканал» вказує, що відповідач за первісним позовом, погоджується здійснювати розрахунки за обсяги холодної води, яка відпускається до теплових пунктів, але лише за обсяг, який визначається квартирними приладами обліку гарячої води фізичних осіб, а за їх відсутності - за нормами споживання гарячої води для населення міста Харкова. Проте, така позиція відповідача, на думку позивача, є протирічивою, між усім обсягом холодної води, яка відпускається до теплових пунктів, з одного боку, та частиною всієї цієї отриманої води, яка надходить після підігріву вже від ПрАТ «ТЦРП» до квартир фізичних осіб. З цього приводу, позивач вважає, що після отримання холодної води на теплових пунктах ця вода стає власністю відповідача за первісним позовом, і подальша її доля не має ніякого відношення до нього. Тобто, правові та технічні питання відносин між ПрАТ «ТЦРП» та їх споживачами не є і не можуть стати предметом цього спору. Щодо норм водоспоживання відповідачем, то такі ніким не встановлювались.

Після внесення змін до діючого законодавства, що стало підставою звернення до суду з позовом, відповідальність за втрати гарячої води під час її транспортування до квартир фізичних осіб покладено на ПрАТ «ТЦРП», тоді як раніш згідно існуючих умов, КП «Харківвводоканал» приймало на себе таку відповідальність. Отже, прийняття Закону від 10.04.2014 року № 1198-УІІ та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 06.06.2014 року за № 650, було забезпечено неухильне дотримання вимог п.5.1., 5.2. і 5.3 Правил № 190 в частині обов'язку теплопостачальних організацій проводити розрахунки за обсяги води, які визначені за показаннями приладів обліку, що встановлені в приміщеннях теплових пунктів безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

03.05.2012 року між Комунальним підприємством «Харківводоканал» та ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» укладено договір № 607/02-А-2 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення ( надалі договір) (а.с. 57-63 т.1).

Згідно з п.7.1 даний договір діє до 31.12.2015 року.

Згідно з п. 7.3 договору зміни та доповнення, що вносяться до договору розглядаються сторонами протягом 20 - ти днів та оформляються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 1.3 договору сторони зобов'язуються дотримуватись положень Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 року № 190; Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України від 05.07.1995 року № 30; Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630; Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 з додатками; Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року № 402/6690; Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу міста Харкова, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 321 від 08.09.2010 року; вимог чинного законодавства України та інших актів, що регулюють дану сферу діяльності, а також цього договору.

При цьому, в зазначеному пункті договору передбачено, що у випадку внесення змін до будь-якого із вищенаведених нормативно - правових актів або втрати ним чинності шляхом набрання юридичної сили новим нормативно - правовим актом, сторони зобов'язуються керуватися новим нормативно -правовим актом без додаткового узгодження та без внесення змін до цього договору (підстава ст.651 ЦК України, ч.1 ст.188 ГК України).

Як свідчать матеріали справи, з моменту укладання договору відбулись зміни до законодавства, а саме, набув чинності Закон України від 10.04.2014 року № 1198-УІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» (в частині надання послуг з централізованого постачання гарячої води з використанням внутрішньобудинкових систем).

Вказаним законом внесено зміни до статей 7,13,19,26,27,29 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».

Внесеними змінами передбачається, що послуга з централізованого постачання гарячої води ( з використанням внутрішньобудинкових систем) є окремою комунальною послугою. Крім того, визначено виконавця послуг з централізованого постачання гарячої води - теплопостачальну організацію

На виконання Закону від 10.04.2014 року № 1198-УІІ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, прийнято постанову від 06.06.2014 року № 650. Додатком № 60 до цієї постанови затверджено нову структуру тарифу для відповідача.

Зміни у законодавстві змінили порядок розрахунку між КП «Харківводоканал», ПрАТ «ТЦРП» і фізичними особами. За нових умов, після внесення змін до діючого законодавства відповідальність за втрати гарячої води під час її транспортування до квартир фізичних осіб покладено на ПрАТ «ТЦРП».

Як убачається з матеріалів справи, з метою приведення спірного договору у відповідність до вимог чинного законодавства позивач за первісним позовом листом № 2215/ДС від 08.04.2014 року направив відповідачу за первісним позовом додаткову угоду до договору для її розгляду та підписання ( а.с. 65-66 т.1).

Листом № 353 від 24.04.2014 року відповідач, не погоджуючись із пропозицією КП «Харківводоканал» щодо внесення змін до договору, залишив додаткову угоду без підписання ( а.с. 18 т.1).

26.05.2014 року позивач листом № 3048/ДС повторно звернувся до відповідача з пропозицією розглянути та підписати додаткову угоду до договору, надіслану на його адресу з листом за № 2215/ДС ( а.с. 19 т.1).

Відповідь на даний лист в матеріалах справи відсутня.

07.07.2014 року КП «Харківводоканал» знову звернувся до ПрАТ «ТЦРП» з листом №3956/ДС, в якому просив розглянути та підписати додаткову угоду до договору, посилаючись на набрання чинності Закону України від 10.04.2014 року № 1198-УІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» ( а.с. 68 т.1).

ПрАТ «ТЦРП» у відповіді № 419 від 23.07.2014 року, не погодившись з деякими пунктами додаткової угоди, склавши протокол розбіжностей до додаткової угоди, направив останній позивачу для розгляду і підписання ( 69-72 т.1).

КП «Харківводоканал», не погодившись з протоколом розбіжностей до додаткової угоди, листом № 7341/ДС від 05.08.2014 року повторно направило відповідачу додаткову угоду, посилаючись на те, що останній не підписаний з його боку, але одночасно скріплений печаткою підприємства, вважаючи, що такий документ не може встановлювати певні правові наслідки для сторін, тобто він не має юридичної сили (а.с.73 т.1).

Листом № 446 від 19.08.2014 року ПрАТ «ТЦРП», не погодившись із запропонованою редакцією пунктів 4.1. та 4.2 договору, склавши протокол розбіжностей до додаткової угоди, направив КП «Харківводоканал» додаткову угоду від 08.07.2014 року до спірного договору та підписаний і скріплений печаткою протокол розбіжностей до угоди ( а.с. 74-75 т.1).

Листом № 7832/ДС від 04.09.2014 року КП «Харківводоканал» повідомило ПрАТ «ТЦРП» про розгляд протоколу розбіжностей до додаткової угоди та направило останньому, підписаний, скріплений печаткою протокол узгодження розбіжностей для розгляду та підписання ( а.с.76-80 т.1).

Листом № 458 від 19.09.2014 року відповідач відмовився підписати протокол розбіжностей до додаткової угоди і повідомив КП «Харківводоканал» про те, що останній повинен був розглянути протокол розбіжностей до додаткової угоди, надісланий ним листом № 446 від 19.08.2014 року ( а.с. 81 т.1).

Тобто, сторони не досягли згоди щодо внесення змін до діючого договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду.

Як встановлено судом, КП «Харківводоканал» обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що з моменту укладання спірного договору відбулись зміни до законодавства, яким сторони керуються при виконанні умов договору, у зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін до діючого договору, що зумовлено набуттям чинності Закону України від 10.04.2014 року № 1198-УІІ; новою структурою тарифу, відповідно до додатку № 60 до постанови Національної комісії № 650 та вимогами п.3.13 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» № 190.

ПрАТ «ТЦРП» обгрунтовує свої зустрічні позовні вимоги тим, що він у двадцятиденний строк розглянув пропозиції первісного позивача щодо внесення змін до договору і, маючи заперечення щодо окремих умов додаткової угоди, склавши протокол розбіжностей по спірним пунктам, підписав його разом із додатковою угодою та передав підприємству. Вперше протокол розбіжностей до запропонованих змін договору первісний позивач отримав 23 липня 2014 року, проте, не погодившись з ним, не передав до суду, а звернувся до ПрАТ «ТЦРП» повторно. Вдруге протокол розбіжностей до запропонованих змін договору первісний позивач отримав 19.08.2014 року, також, не погодившись з ним, в порушення приписів частини 7 статті 188 Господарського кодексу України, не передав до суду у встановлений законом та договором строк, а звернувся до суду лише 15.10.2014 року. Отже, не передання неврегульованих розбіжностей до суду в установлений строк, слід вважати як прийняття пропозиції ПрАТ «ТЦРП» по спірним пунктам запропонованих змін, викладених первісним відповідачем в протоколі розбіжностей до додаткової угоди від 08.07.2014 року до спірного договору.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що предметом спору у даній справі є, зокрема обставини, які стосуються відповідності передбаченого у договорі порядку обліку та фіксації обсягу води, відпущеної із систем позивача і використаної відповідачем на потреби гарячого водопостачання та інші потреби вимогам чинного законодавства з питань водопостачання та водовідведення та з того, що висновки, зроблені судом в частині задоволення первісного позову, виключають задоволення вимог ПрАТ «ТЦРП» у зустрічному позові.

Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду від 06.07.2015 року у даній справі, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України «Про житлово -комунальні послуги» передбачено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 26 вказаного Закону однією з істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг є порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

За змістом статті 19 цього ж Закону укладання договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим.

Приписами статті 20 цього ж Закону унормовано, що істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання з нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України унормовано загальний порядок укладання господарських договорів.

Частинами 2,4,5 вказаної статті встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод ( п.1.1 Правил користування).

Пунктами 2.1, 2.2 Правил користування передбачено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово - комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги».

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 1,2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договір змінюється в судовому порядку, зобов'язання змінюються з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до приписів статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом своєю заявою № 5 про уточнення позовних вимог (вх. № 19009 від 14.05.2015 року) просив змінити договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року в частині п.п.2.1., 2.2. ,2.2.1., 3.2.19., 4.1., 4.2. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) своєю заявою про уточення зустрічних позовних вимог (вх.№5772 від 13.02.2015 року) просив визнати додаткову угоду від 08.07.2014 року до договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року в редакції ПрАТ «ТЦРП» п.2.1, ч.1 п.4.1 та п.4.2.

Тобто, неузгодженими між сторонами пунктами спірного договору залишилися пункти 2.1, ч.1 п.4.1 та п.4.2. Щодо редакції пунктів 2.2, 2.2.1,3.2.19 договору, відповідач за первісним позовом погоджується з пропозицією позивача за первісним позовом.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині внесення змін до п.п. 2.1,2.2,2.2.1, 3.2.19, 4.2 договору за первісним позовом відповідають змісту позовних вимог та зустрічним позовом. Тобто, позовні вимоги сторін в частині внесення змін до п.п. 2.1,2.2, 2.2.1, 3.2.19, 4.2 за своєю суттю є тотожними.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, зазначає наступне.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про внесення змін до п.2.1 спірного договору, в редакції, викладеній позивачем, та до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання додаткової угоди від 08.07.2014 року, укладеною з протоколом розбіжностей до спірного договору, в редакції пункту 2.1, викладеної ПрАТ «ТЦРП», колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, у другому розділі спірного договору сторони обумовили обсяги, режими надання послуг та порядок розрахунків.

Так, діючою редакцією пункту 2.1 договору передбачено,що КП «Харківводоканал» відпускає Споживачу питну воду та приймає від Споживача стічні води згідно з «Переліком об'єктів водопостачання та водовідведення» (додаток № 1 до договору), в обсязі встановлених Споживачу Технічними умовами на водопостачання договірних обсягів на водокористування та водовідведення:

централізоване водопостачання - 4160,9 м3/міс.

арт. свердловина - 6608,0 м3/міс.

джерела арт. сверд. ЧФ «Галс»- 2129,0 м3/міс.

Інші джерела арт.сверд. Пивзавод ПАТ «СанінБЕВ Україна» -816,0 м3/міс.

разом - 13713,9 м3/міс.

У пункті 2.1 в редакції позивача за первісним позовом викладено наступне: «КП «Харківводоканал» відпускає споживачу питну воду на власні потреби ( на заповнення, живлення, гідравлічні випробування зовнішніх та внутрішніх мереж теплопостачання і гарячого водопостачання; на роботу тепломеханічного та водопідготовчого обладнання; на господарсько-побутові потреби, тощо), а також для надання послуги централізованого гарячого водопостачання населенню і суб'єктам господарювання, та приймає від споживача стічні води, згідно з «Переліком об'єктів водопостачання та водовідведення» (додаток № 1 до договору), в обсязі встановлених споживачу Технічними умовами на водопостачання договірних обсягів на водокористування та водовідведення:

централізоване водопостачання - 4160,9 м3/міс.

арт. свердловина - 6608,0 м3/міс.

джерела арт. сверд. ЧФ «Галс»- 2129,0 м3/міс.

інші джерела арт.сверд. Пивзавод ПАТ «СанінБЕВ Україна» -816,0 м3/міс.

разом - 13713,9 м3/міс.

Відповідач за первісним позовом наполягає на викладенні вказаного пункту в іншій редакції, а саме: «КП «Харківводоканал» відпускає споживачу питну воду на власні потреби ( на заповнення, живлення, гідравлічні випробування зовнішніх та внутрішніх мереж теплопостачання і гарячого водопостачання; на роботу тепломеханічного та водопідготовчого обладнання; на господарсько-побутові потреби, тощо), а також для надання послуги централізованого гарячого водопостачання населенню і суб'єктам господарювання, та приймає від споживача стічні води, згідно з «Переліком об'єктів водопостачання та водовідведення» (додаток № 1 до договору), в обсязі встановлених споживачу Технічними умовами на водопостачання договірних обсягів на водокористування та водовідведення:

централізоване водопостачання - 4160,9 м3/міс.

арт. свердловина - 6608,0 м3/міс.

Інші джерела - 2945,0 м3/міс.

разом - 13713,9 м3/міс.

При цьому, відповідач вважає, що зміни, внесені позивачем до пункту 2.1 договору передбачають відпуск йому питної води на власні потреби, а також для надання послуги централізованого гарячого водопостачання населенню в обсязі встановлених споживачу Технічними умовами на водопостачання договірних обсягів, тобто, редакцію змін доповнено обсягами води для надання послуги централізованого гарячого водопостачання населенню. Зміна спірного пункту договору призведе до того, що, щомісячні обсяги централізованого водопостачання для відповідача ( з урахуванням обсягів для населення) будуть перевищувати встановлений йому ліміт, що і буде підставою для застосування до нього підвищеної плати у п'ятикратному розмірі тарифів на послуги централізованого водопостачання, встановленої пунктом 3.2.8 договору за перевищення встановлених лімітів. Пропозиція ж відповідача стосовно п.2.1 договору викладена з зазначенням, що ліміт встановлено відповідачу виключно на обсяги води, що спожиті на власні потреби, а не на весь обсяг холодної води.

Розглянувши редакції п.2.1 договору, викладені сторонами, колегія суддів встановила наступне.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено єдиний, виключний порядок розрахунків за спожиту воду.

Згідно з п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Водночас відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку обумовленому договором.

Оскільки, до тарифу, встановленого для відповідача, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 06.06.2014 року № 650, включено вартість води за послуги з гарячого водопостачання, тому відповідач в подальшому повинен сплачувати за весь обсяг отриманої на межі балансової належності води за показаннями засобів обліку. Виключення складають обсяги гарячої води, які відповідач надає суб'єктам господарювання.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність нормам чинного законодавства пункту 2.1 договору в редакції, викладеній позивачем за первісним позовом.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про внесення змін до договору за пунктами 2.2 та 2.2.1, шляхом виключення їх з тексту діючого спірного договору, та з урахуванням того, що відповідач за зустрічним позовом не заперечує проти цього, колегія суддів, перевіривши правомірність вимоги, дійшла висновку про задоволення останньої та викладення пунктів 2.2 та 2.2.1 договору в редакції позивача за первісним позовом.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про внесення змін до договору за пунктом 3.2.19 договору, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, діючою редакцією пункту 3.2.19 передбачено, що споживач зобов'язався щомісячно надавати КП «Харківводоканал» відомості про обсяги фактичного водоспоживання (з усіх джерел) і водовідведення в останній день розрахункового місяця; відомості про якісний склад стічних вод і копії протоколів результатів вимірювання складу скинутих стічних вод до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В редакції позивача за первісним позовом пункт 3.2.19 договору викладено наступним чином: щомісячно надавати до КП «Харківводоканал» інформацію, в тому числі: відомості про обсяги фактичного водоспоживання (з усіх джерел) і водовідведення в останній день розрахункового місяця; відомості про якісний склад стічних вод і копії протоколів результатів вимірювання складу скинутих стічних вод - до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим; дані (за узгодженою формою) про обсяги холодної води, використаної для потреб гарячого водоспоживання населення та суб'єктів господарювання з прив'язкою до джерела централізованого гарячого водопостачання - до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач за первісним позовом не заперечує проти наведеної редакції п.3.2.19 договору.

Перевіривши правомірність наведеної вимоги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення останньої та викладення пункту 3.2.19 договору в редакції позивача за первісним позовом.

Стосовно неузгодженості між сторонами пункту 4.1 спірного договору, колегія суддів встановила наступне.

ПрАТ «ТЦРП» є підприємством, що надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у місті Харкові та є балансоутримувачем відповідних теплових пунктів (котельних), об'єктів, в яких відбувається процес виготовлення гарячої води, а також розподільчих мереж опалення та гарячого водопостачання, якими гаряча вода подається до житлових будинків.

КП «Харківводоканал» є єдиним у місті Харкові підприємством питного водопостачання, яке надає споживачу (ПрАТ «ТЦРП» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, після надходження питної води до теплового пункту (котельної), вода переходить у розпорядження відповідача, оскільки такий тепловий пункт (котельна) та мережі гарячого водопостачання та опалення знаходиться на його балансі.

До того ж, питна вода є необхідною складовою продукції гарячого водопостачання. Тобто, без продукції позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом не в змозі буде створити власну продукцію - гарячу воду.

Спірний пункт 4.1 договору встановлює порядок визначення загального обсягу наданих послуг за договором.

Діючою редакцією пункту 4.1 договору сторони обумовили, що оплата наданих послуг та інших категорій платежів здійснюється споживачем на підставі платіжних документів, рахунків КП «Харківводоканал» тощо і затверджених тарифів за обсяги води, спожитої на власні потреби, та скинутих стічних вод, що визначені умовами цього договору в 7-денний термін після отримання платіжного документу, рахунку КП тощо.

В редакції позивача за первісним позовом у пункті 4.1, викладені умови про те, що розрахунки споживачем (відповідачем за первісним позовом) здійснюються наступним чином: за послуги централізованого водопостачання - за обсяги води, які визначені за показниками приладів обліку, що встановлені в приміщеннях теплових пунктів безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу за адресами: по вул. Зубарєва, 27-А; по вул. Роганська,155; по вул. Луі Пастера,320-А, а також в приміщеннях інших об'єктів, які належать або експлуатуються споживачем. За послуги централізованого водовідведення - за обсяги водовідведення, які утворилися внаслідок використання споживачем води на власні потреби. Оплата наданих послуг та інших категорій платежів здійснюється споживачем щомісяця на підставі платіжних документів, рахунків КП «Харківводоканал» тощо і затверджених тарифів за обсяги спожитої води, та скинутих стічних вод, що визначені умовами договору в 7-денний термін після отримання платіжного документу, рахунку КП «Харківводоканал» тощо.

Відповідач за первісним позовом наполягає на викладенні вказаного пункту в іншій редакції, відповідно до якої розрахунки здійснюються наступним чином: за обсяги води, які відпущені на власні потреби споживача та визначені за показниками приладів обліку, що встановлені на внутрішній системі водопостачання споживача, згідно додатку № 1 до договору № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року; за обсяги води, які відпущені для надання послуг з централізованого гарячого водопостачання населенню та визначені за показниками квартирних приладів обліку в багатоповерхових будинках або, за їх відсутності, за нормами споживання гарячої води у місті Харкові; за обсяги води, які відпущені для надання послуг з централізованого гарячого водопостачання суб'єктам господарювання та визначені за прилади обліку, що встановлені на введенні в будівлю або приміщення, де знаходиться відповідний суб'єкт господарювання. Оплата наданих послуг та інших категорій платежів здійснюється споживачем щомісяця на підставі платіжних документів, рахунків КП «Харківводоканал» тощо і затверджених тарифів за обсяги спожитої води, та скинутих стічних вод, що визначені умовами договору та доданої додаткової угоди в 7-денний термін після отримання платіжного документу, рахунку КП «Харківводоканал» тощо.

Аналізуючи наведені пропозиції сторін щодо порядку розрахунків за отримані споживачем послуги за договором, колегія суддів зазначає, що пропозиція відповідача за первісним позовом не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки останній пропонує здійснювати розрахунки за обсяги води не за показниками приладів обліку, які встановлені на межі балансової належності мереж КП «Харківводоканал» та ПрАТ «ТЦРП», як це передбачено чинним законодавством з питань водопостачання та водовідведення, а за показниками: 1) приладів обліку, що встановлені на внутрішній системі водопостачання споживача; 2) квартирних приладів обліку гарячої води в багатоквартирних будинках або, за їх відсутності, за нормами споживання гарячої води у місті Харкові; 3) приладів обліку, що встановлені на введенні в будівлю або приміщення, де знаходиться відповідний суб'єкт господарювання.

Тобто, відповідач за первісним позовом, у своєї пропозиції спірного пункту, виключає з визначення обсягу наданих послуг воду, відпущену йому на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, обумовлені договором, а визначає цей обсяг лише як обсяг води, відпущеної на власні потреби. Натомість, викладення вказаного пункту в редакції позивача за первісним позовом дозволяє врахувати в обсязі наданих відповідачем послуг питного водопостачання також і воду, відпущену відповідачеві на потреби гарячого водопостачання, що відповідає вищенаведеним вимогам п.3.13 Правил № 190.

Пунктами 5.1,5.2 та 5.3 Правил № 190 передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів.

Окрім того, згідно з п.10.3.1 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 року № 30, систематичний облік витрат води за допомогою відповідних приладів обліку, які повірені в установленому порядку, повинен бути організований. Комерційним засобом обліку, за показаннями якого проводяться розрахунки за воду з виробником, є засіб обліку, встановлений на межі балансової належності водопровідних мереж.

Відповідно до приписів статті 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Тобто, наведені норми права передбачають обов'язкову фіксацію обсягу води засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, за результатами обстеження комісією за участю представника Департаменту комунального господарства Харківської міської ради складено Акт обстеження від 02.07.2015 року, зі змісту якого вбачається, що в котельнях по вул. Зубарєва,27-А, вул. Л.Пастера,320-А. та по вул.Роганській,155 у місті Харкові на момент обстеження встановлено прилади обліку у відповідності д вимог п.5.2 Правил користування безпосередньо за зовнішньою стіною будівель ТРС. Дані прилади обліку здатні фіксувати загальний обсяг питної води, що відпускається ( а.с. 243-246 т.2).

Водночас комісією встановлено, що в котельнях по вул. Зубарєва,27-А, вул. Луі Пастера,320-А, у місті Харкові прилади обліку частково демонтовано без погодження з КП «Харківводоканал». Пломба ДП «Харківстандартметрологія» відсутня. Оглядовий колодязь водопровідного вводу до котельні заблоковано залізобетонним блоком. Документів про демонтаж частини приладу обліку не надано. У котельні по вул. Роганській,155 у місті Харкові на момент обстеження місце розташування приладу обліку, його технічні характеристики та технічний стан дозволяють вести облік загального обсягу холодної води та відповідають вимогам пункту 5.2 Правил № 190.

Слід зазначити, що при розгляді апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, колегією суддів встановлено, що останній цілком підтверджує позицію позивача по нарахуванню та вартості наданих послуг повними оплатами обсягу цих послуг, які передано на межі балансової належності мереж за лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень та вересень місяці 2015 року, про що свідчать пояснення № 2 позивача за первісним позовом з додатками до них ( а. С. 76-84 т.3).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовного того, що пункт 4.1 договору в редакції, запропонованій КП «Харківводоканал» відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши редакції п.4.2 спірного договору, викладені сторонами, колегія суддів встановила наступне.

Діючою редакцією пункту 4.2 договору встановлено тарифи на послуги на момент укладання договору, які складали: з централізованого водопостачання 9,152 грн. за 1м3 з ПДВ; з централізованого водовідведення 6,06 грн. за 1м3 з ПДВ. Розмір тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення визначається в установленому діючим законодавством України порядку і не потребує додаткового узгодження між сторонами та внесення змін до договору.

В редакції позивача за первісним позовом у пункті 4.2 запропоновано наступне: «Тарифи на момент внесення змін до договору складають:

- на послуги централізованого водопостачання - 5,172 грн. з ПДВ за 1м3;

- на послуги централізованого водовідведення - 3,036 грн. з ПДВ за 1м3.

Розмір тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення

визначається в установленому діючим законодавством України порядку і не потребує додаткового узгодження між Сторонами та внесення змін до договору».

В редакції відповідача за первісним позовом у пункті 4.2 запропоновано таке: «Тарифи на момент внесення змін до Додаткової угоди складають:

на послуги централізованого водопостачання :

-за обсяги води, які використані споживачем на власні потреби - 5,172 грн. з ПДВ за 1м3;

-за обсяги води, які відпущенні для надання послуг з централізованого гарячого водопотачання населенню- 5,172грн. з ПДВ за 1м3;

-за обсяги води, які відпущенні для надання послуг з централізованого гарячого водопостачання суб'єктам господарювання -5,172грн. з ПДВ за 1м3;

Розмір тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення затверджується уповноваженими державними органами і не потребує додаткового узгодження між сторонами та внесення змін до договору.

Аналізуючи наведені пропозиції сторін щодо тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Харківводоканал» від 04.07.2014 року за № 879 встановлено Комунальному підприємству «Харківводоканал» тарифи: на централізоване водопостачання - 4,31 грн. за 1 куб.м(без ПДВ); на централізоване водовідведення - 2,53 грн. за 1 куб.м ( без ПДВ).

Отже, враховуючи наведену норму, колегія суддів вважає, що редакція п.4.2 договору, запропонована позивачем за первісним позовом відповідає чинному законодавству і заслуговує її затвердження.

Щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу за зустрічним позовом у задоволенні його позовних вимог, слід зазначити, що, висновки, викладені колегією суддів у даному рішенні стосовно спірних пунктів договору, зокрема за зустрічним позовом, а саме: п.2.1, 4.1 та 4.2, виключають можливість задоволення зустрічного позову. За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду про відмову ПрАТ «ТЦРП» у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами, незважаючи на тривале листування, не було досягнуто згоди, щодо всіх умов спірної додаткової угоди, які є істотними для даного виду договорів. Крім того, оскільки, 01.07.2014 року набула чинності постанова Національної комісії № 650, та згідно якої до структури тарифу, встановленого для ПрАТ «ТЦРП» на постачання гарячої води для населення, включені витрати на придбання води для послуги з гарячого водопостачання, КП «Харківводоканал» направило ПрАТ «ТЦРП» нову додаткову угоду. Предметом діючого договору є надання послуг водопостачання та водовідведення споживачу згідно з додатком № 1 до договору, а отже і визначення обсягів наданих послуг повинно здійснюватись за показниками засобів обліку, які встановлені на межі балансової належності мереж КП «Харківводоканал» та ПрАТ «ТЦРП» та споживачів, яким позивач за зустрічним позовом надає послуги.

Таким чином, викладення спірних пунктів додаткової угоди в редакції відповідача за первісним позовом суперечить вимогам діючого законодавства з питань водопостачання та водовідведення, а також умовам укладеного між сторонами договору.

Відтак, колегія суддів вважає, що зустрічні позовні вимоги не грунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а отже спірна додаткова угода до договору № 607/02-А-2 від 03.05.2012 року не може бути визнана укладеною з протоколом розбіжностей.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено суду обставин, які б підтверджували сукупність і наявність підстав для змін господарського договору в судовому порядку, передбаченого частиною 2 статтею 652 Цивільного кодексу України, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи.

Так, відповідно до приписів частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті,- змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: а саме, : 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла б усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не впливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Щодо наведених умов частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, то, як свідчать матеріали справи, в момент укладання договору сторони виходили із вимог діючого на той час законодавства України, яке регулювало питання надання послуг з централізованого постачання холодної води. Виконавцем послуг з централізованого водопостачання та постачання холодної води для підігріву була водопостачальна організація. Відповідач по даній справі здійснював лише підігрів холодної води для централізованого гарячого водопостачання. В 2014 році відбулись зміни у законодавстві, яким сторони керувались під час укладання договору, згідно яких послуга з централізованого постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових мереж) є окремою комунальною послугою. Крім цього, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію).

Тобто, в момент укладання договору сторони не могли передбачити зазначені вище зміни законодавства, в частині надання послуг з централізованого постачання гарячої води з використанням внутрішньобудинкових систем. Зміна обставин зумовлена причинами, на які КП «Харківводоканал» не може вплинути, а саме на зміни у законодавстві, і повинно виконувати їх вимоги та діяти лише в межах діючого законодавства.

Зміни у законодавстві змінили порядок розрахунків між сторонами та фізичними особами - споживачами послуг з централізованого гарячого водопостачання. Тобто, змінився суб'єкт оплати за холодну воду, яка використана на потреби гарячого водопостачання. Також, із діючої на час звернення з позовом до суду редакції договору, не випливає, що ризик зміни обставин, несе заінтересована сторона. Тобто, договором не передбачено, що у випадку зміни порядку розрахунків із фізичними особами за гарячу воду, ризик припинення надходження платежів несе КП «Харківводоканал».

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», є необгрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року у справі № 922/4542/14 підлягає залишенню без мін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року у справі № 922/4542/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.