Постанова № 53527411, 10.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 917/1859/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Полтавхіммаш", м. Полтава (вх. №5046 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.15 у справі № 917/1859/15

за позовом ТОВ "Агентство Арсенал", с. Кіровське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до ПАТ "Полтавхіммаш", м. Полтава

про стягнення 331 214,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 у справі № 917/1859/15 (суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтавхіммаш", м. Полтава на користь ТОВ "Агентство Арсенал", с. Кіровське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область 305 300,01 грн. основного боргу, 24 178,64 грн. пені, 1212, 83 грн. річних, 6613,83 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 у справі № 917/1859/15, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому в якості поважності причини несплати суми боргу відповідач посилається на те, що позивачем не надано акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу відповідача з під охорони, підписаного повноваженими представниками сторін. Крім того, відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені складений з істотними помилками.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача такими, що не відповідають дійсності. Просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, позивач просив суд розглянути справу без участі представника ТОВ "Агентство Арсенал".

Відповідач в призначене судове засідання 10.11.2015 року явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з цим, 10.11.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням про перенесення розгляду справи в зв’язку з відпусткою юрисконсульта "Полтавхіммаш".

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Агентство Арсенал" та ПАТ "Полтавхіммаш" укладено договір про надання охоронних послуг № ПР 83/14 від 01.09.2014 (далі-договір), відповідно до умов якого відповідач (замовник) замовляє, а позивач (охорона) надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону цілісний майновий комплекс публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш".

Як зазначає позивач у позовній заяві, в період з травня по липень 2015 відповідачу надано охоронні послуги на суму 305300,01 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями актів надання послуг: №99 від 31.05.2015р., №118 від 30.06.2015р. та №139 від 31.07.2015р.

15.07.2015 позивач направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за період з березня 2015 року по липень 2015 року. 05.08.2015 позивач отримав відповідь на вказану претензію за № 04/1159 від 31.07.2015, в якій повідомлялось про погашення заборгованості за березень 2015 року та про погашення заборгованості решти суми в найближчий час.

Як зазначає позивач, в подальшому відповідач перерахував позивачу заборгованість за квітень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 305300,01 грн. за період з травня 2015 року по липень 2015 року, на яку позивачем нарахована пеня в розмірі 24 261,17 грн., 3% річних в розмірі 1 246,29 грн. та інфляційні в розмірі 407,07 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач 13.08.2015 направив відповідачу заяву про розірвання договору про надання охоронних № послуг № ПР 83/14 від 01.09.2014 в односторонньому порядку з 21.08.2015, яку відповідач отримав 18.08.2015.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що сума боргу в розмірі 305300,01 грн. відповідачем не спростована, відповідач доказів погашення суми боргу не представив, аргументованих заперечень не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 305300,01 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок відповідно до умов п.4.2 договору,, а також зважаючи на допущені позивачем помилки в розрахунку, частково задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині, стягнувши з відповідача на користь позивача 24 178,64 грн. пені, 1212, 83 грн. 3% річних.

Крім того, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 407,07 грн., оскільки за період прострочки оплати послуг, наданих у травні 2015 року, у червні 2015 року та у липні 2015 року мала місце дефляція.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

За своєю суттю між сторонами по справі склалися відносини з надання послуг за договором про надання охоронних послуг № ПР 83/14 від 01.09.2014..

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 4.1. договору вартість послуг становить 101766, 67 грн. щомісяця.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що оплата відповідачем вартості послуг здійснюється щомісячно протягом п'яти банківських днів з дати підписання акту наданих послуг обома сторонами. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі наданого позивачем рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з травня по липень 2015 відповідачу надано охоронні послуги на суму 305300,01 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями актів надання послуг: №99 від 31.05.2015р., №118 від 30.06.2015р. та №139 від 31.07.2015р., підписаних сторонами та засвідченим печатками обох сторін (а.с.15-17).

Слід зазначити, що відповідачем факт надання позивачем послуг за договором та підписання актів надання послуг протягом травня-липня 2015 року жодним доказом не спростовується, але відповідач посилається на відсутність акту приймання-передачі майна з під охорони, що на думку відповідача, звільняє його від обов'язку оплачувати надані послуги.

Проте, наведені відповідачем доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умови укладеного між сторонами договору не змінюють строк виконання відповідачем зобов’язань з оплати наданих послуг в залежності від наявності або відсутності факту підписання акту приймання-передачі майна з під охорони, а також не звільняють відповідача від оплати послуг за відсутністю такого акту.

Отже, не підписання позивачем акту приймання-передачі майна з під охорони не є поважною причиною несплати відповідачем суми боргу, а також не може вважатися підставою для не проведення розрахунку з позивачем за надані ним послуги в період з травня 2015 року по липень 2015 року в сумі 305 300,01 грн., оскільки факт надання позивачем охоронних послуг за договором за вказаний період та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень та претензій повністю підтверджується матеріалами справи.

Отже, враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, а також беручи до уваги, що відповідачем заборгованість в 305 300,01 грн. належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу він не надав, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в зазначеній сумі правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.3 договору встановлено що, за у разі, якщо відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати послуг в строки, передбачені п.4.2 даного договору, позивач має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача 24 261,17 грн. пені, 3% річних в розмірі 1 246,29 грн.

В зв’язку з встановленням факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення пені та 3% річних в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати наданих позивачем у травні, червні та липні 2015 року охоронних послуг.

Разом з цим, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за умовами договору оплата послуг здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів з дати підписання акту наданих послуг обома сторонами (п. 4.2 договору).

Крім того, відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при здійсненні розрахунку пені та 3% річних не враховані умови п. 4.2 договору та вимоги частини 5 статті 254 ЦК України.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку, позивач нараховує річні по акту №99 від 31.05.2015 з 06.06.2015 по 25.08.2015. Враховуючи, що 1 червня 2015 є вихідним днем, то згідно п.4.2 договору останній день строку оплати - п"ятий банківський день припадає на вихідний день 06.07.2015 (субота) отже за правилами ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку оплати є 08.06.2015, відповідно оплата за вказаний період прострочена з 09.06.2015. Аналогічні помилки позивач допустив і при розрахунку річних по актах №118 від 30.06.2015 та №139 від 31.07.2015. Так, по акту №118 від 30.06.2015 п'ятим банківським днем є 07.07.2015, отже відповідач вважається таким, що прострочив оплату послуг з 08.07.2015, по акту №139 від 31.07.2015 п'ятим банківським днем є 07.08.2015, отже відповідач вважається таким, що прострочив оплату послуг з 08.08.2015. Отже, в результаті допущених помилок розмір пені та річних позивачем завищено.

Колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно посилається в апеляційній скарзі на те, що строк оплати по актах № 118 від 30.06.2015 та №139 від 31.07.2015 спливає 08.07.2015 та 08.08.2015, оскільки даному факту в рішенні суду була надана належна оцінка. До того ж, як вбачається з протоколу судового засідання від 07.10.2015 в суді першої інстанції (а.с. 90), представник відповідача в засіданні суду повідомив, що ці дати вказані у відзиві помилково.

Здійснивши власний перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені та 3% річних з урахуванням наданого позивачем розрахунку та в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача пені в розмірі 24 178,64 грн. та 3% річних в розмірі 1212, 83 грн.

Що стосується нарахованих позивачем інфляційних на суму боргу в розмірі 305 300,01 грн. за період з червня 2015 року по серпень 2015 року, позов в зазначеній частині задоволенню не підлягає, оскільки за вказаний період прострочення оплати послуг мала місце дефляція.

Отже, відповідачем не надано належних аргументованих доказів в спростування суми боргу в розмірі 305300,01 грн., а також не доведено наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 24 178,64 грн. та 3% річних в розмірі 1212, 83 грн.

Таким чином, твердження заявника скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.15 у справі № 917/1859/15.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Полтавхіммаш", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.15 у справі № 917/1859/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 13 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.