Постанова № 53527334, 12.11.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р.№ 923/1532/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від прокуратури - О.А. Галактіонова

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Білозерського району

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 03.09.2015 року про повернення позовної заяви без розгляду № 923/1532/15

за позовом прокурора Білозерського району Херсонської області в інтересах держави в особі Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області

до: 1)Агрофірми-радгосп «Білозерський»;

2)Білозерського районного управління юстиції Херсонської області;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Енограй»

про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинити певні ді

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015р. прокурор Білозерського району Херсонської області в інтересах держави в особі Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Агрофірми-радгосп «Білозерський», Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Енограй» про:

-визнання за Широкобалківською сільською радою права власності на гідротехнічну споруду - водонакопичувач, що знаходиться за адресою: с. Широка Балка, Білозерського району, Херсонське шосе, 1-В;

-визнання недійсним рішення № 19805395 від 05.03.2015р. про державну реєстрацію права власності агрофірми-радгоспу «Білозерський» на зазначену гідротехнічну споруду та видане агрофірмі свідоцтво про право власності № 34532657 від 05.03.2015р.;

-зобов'язання Білозерське районне управління юстиції Херсонської області скасувати державну реєстрацію права власності за агрофірмою на гідротехнічну споруду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстр № 589884265203.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.09.2015р. (суддя Задорожна Н.О.) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України, у зв'язку із порушенням правила поєднання позовних вимог.

Не погодившись з ухвалою суду, прокурор Білозерського району 14.09.2015р. звернувся з апеляційною скаргою, яка повернута останньому без розгляду ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (апеляційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку).

26.10.2015р. до суду апеляційної інстанції вдруге надійшла апеляційна скарга прокурора Білозерського району, в якій він просив ухвалу суду скасувати, позовні матеріали передати на розгляд місцевого господарського суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.10.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначення до розгляду. Крім того, цією ухвалою відновлено прокурору пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Відзиви на апеляційну скаргу від сторін, третіх осіб не надходили.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали додані до апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія зазначає слідуюче.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 3.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК), що й було зроблено судом першої інстанції із зазначенням, що прокурором в позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог. Позовна вимога про зобов'язання органу управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду в Державному реєстрі речових прав не підвідомча господарському суду і має розглядатися на підставі ст. ст. 3, 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві не вказано на чиїй стороні прокурор просив допустити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Додані до позовної заяви документи не є належно засвідченими копіями, оскільки посвідчують не оригінали, а копії, які в свою чергу засвідчені з порушенням Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), згідно якої відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Звертаючись з апеляційною скаргою, прокурор зазначив, що заявлені позовні вимоги виходять з одних і тих самих фактичних обставин на яких ґрунтуються ці вимоги, підтверджуються тими ж самими, а не подібними доказами, у зв'язку з чим вимоги прокурора спрямовані на реалізацію та захист гарантованого Конституцією України права власності територіальної громади Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області щодо оспорюваного об'єкту. Таке об'єднання позовних вимог не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і не утруднить суттєво вирішення спору, а навпаки дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права. За твердженням прокурора, внаслідок того, що на даний час право власності на гідротехнічну споруду водонакопичувач не можливо зареєструвати за територіальною громадою, право власності на зазначену споруду не визнається агрофірмою-радгосп «Білозерський», Широкобалківська сільська рада не може реалізувати свої повноваження власника, в тому числі передати в оренду вказаний об'єкт, через що місцевим бюджетом Широкобалківської сільської ради недотримуються значні кошти, що в свою чергу позбавляє орган місцевого самоврядування можливості належним чином реалізовувати свої повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, реалізації програм соціально-економічного та культурного розвитку села, цільових програм з інших питань самоврядування. На думку прокурора, заявлення позовних вимог, викладених у позовній заяві окремо призведе лише до затягування вирішення питання щодо визначення права власності на гідротехнічну споруду водонакопичувач за територіальною громадою та недоотримання значних коштів місцевим бюджетом сільської ради. З приводу непідвідомчості господарському суду однієї із заявлених позовних вимог, що в свою чергу є порушенням правила поєднання вимог (зобов'язання Білозерське районне управління юстиції Херсонської області скасувати державну реєстрацію права власності за агрофірмою на гідротехнічну споруду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстр № 589884265203) в апеляційній скарзі нічого не зазначено.

За переконанням прокурора, не зазначення на чиїй стороні останній просив допустити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору згідно з ст. 63 ГПК України не є підставою для повернення позовної заяви. Також не є підставою для повернення позовної заяви й додання копій письмових документів належним чином не засвідчених. Більш того, як за твердженням прокурора, останнім надано суду належним чином засвідчені копії документів.

Щодо останніх доводів скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; 3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; 4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; 5) порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; 6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору. Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

У пункті п. 1.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями встановлено, що ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Відповідно до статті 27 ГПК така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. У будь-якому разі судом виноситься з даного питання ухвала з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх вступ у справу оскарженню в апеляційному та у касаційному порядку не підлягають. Процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.

Згідно з п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Таким чином, не зазначення на чиїй стороні прокурор просив допустити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та додання копій письмових документів належним чином не засвідчених не є підставами для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до ст. 63 ГПК України. Усунення цих недоліків можливо після відкриття провадження у справі.

Разом з тим, такі доводи прокурора як підстави для скасування оскарженої ухвали суду не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позовну заяву повернуто без розгляду по п. 5 ст. 63 ГПК України (порушення правила поєднання вимог).

Стосовно повернення позовної заяви на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 6, п.п. 2 п. 2, 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами і доповненнями систему органів державної реєстрації прав становлять, зокрема Міністерство юстиції України. Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами і доповненнями органи державної реєстрації прав - Мін'юст та його територіальні органи. Рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор).У випадках, передбачених законодавством, рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор Мін'юсту. Рішення державного реєстратора оформляється за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках, крім випадків, передбачених цим Порядком.

01.09.2005р. набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який поширює юрисдикцію адміністративних судів на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. При цьому публічно-правовим є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» із змінами і доповненнями встановлено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги те, що прокурором в особі Широкобалківської сільської ради пред'явлено позов, зокрема до Білозерського районного управління юстиції Херсонської області як суб'єкта владних повноважень про визнання недійсним рішення держреєстратора про державну реєстрацію права власності та скасування такої реєстрації, відповідно даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що в абз. 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №6-467цс15.

Отже, місцевий господарський суд, повинен був вирішити питання щодо відкриття або відмови у відкритті провадження у справі щодо заявлених вимог, відповідно до розділу ІX ГПК України.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженої ухвали суду, проте не з тих підстав, які зазначені прокурором в апеляційній скарзі, а тому у її задоволенні слід відмовити, передати позовні матеріали на розгляд місцевого господарського суду зі стадії порушення провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. прокурору відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення. В судове засідання апеляційної інстанції 12.11.2015р. представник прокуратури не надав суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а відтак відповідно до п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою) з Прокуратури Білозерського району Херсонської області слід стягнути в доход Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Керуючись ст. ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити прокурору Білозерського району Херсонської області у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 03.09.2015р. за № 923/1532/15 про повернення позовної заяви без розгляду скасувати, позовні матеріали разом з додатками передати на розгляд місцевого господарського суду.

Стягнути з Прокуратури Білозерського району Херсонської області на користь Держбюджету України 1218,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 16.11.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран