Постанова № 53527173, 03.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа№ 910/27459/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - Воєвода В.О., дов. б/н від 17.08.15 р.;

від відповідача-1 - не з'явилися.

від відповідача-2 - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро

Плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.07.2015 року

у справі № 910/27459/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-

Агроцентр»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро

Плюс»;

2. Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна

Компанія Об'єднана»

про стягнення 7 507 289,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року по справі № 911/27459/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агроцентр» 4 054 177,61 грн. - суму основного боргу, 2 196 916,84 грн. - суму курсової різниці, 478 785,91 грн. - 39 % річних, 248 009,48 грн. - 5% штрафу, 292 404,93 грн. - пені, 236 994,95 грн. - індексу інфляції та судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року по справі № 911/27459/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агроцентр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 07.10.2015 року.

07.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді з лікарняного, розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року справу № 911/27459/14 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду та призначено до розгляду на 03.11.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агроцентр» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» та Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується підписом представників відповідачів від 01.09.2015 року на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агроцентр» (далі - Позивач, Постачальник, ТОВ «Сервіс-Агроцентр») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» (далі - Відповідач-1, Покупець, ТОВ «Рівне Агро Плюс») було укладено Договір поставки № 6-250314/ззр (далі - Договір).

За умовами Договору, Постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (далі - Товар), Відповідач-1 зобов'язався прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору загальна кількість Товару, що поставляється Покупцю за цим Договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого Товару. Датою поставки Товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких Товар був переданий Покупцю.

Згідно з п. 5.2.2 Договору покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати Товар за встановленими цінами в строк, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) до цього Договору.

Специфікаціями передбачено поетапну сплату поставленого Товару.

Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу Товар загалом на суму 15 467 728,08 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 27-36) та довіреностями на прийняття Товару (а.с. 37-43).

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару виконав на суму 11 413 550,47 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за поставлений Товар у сумі 4 054 177,61 грн.

25.03.2014 року між ТОВ «Сервіс-Агроцентр» та Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (далі - Відповідач-2, Поручитель, ПрАТ «ТАКО») було укладено договір поруки № 1 (далі - Договір поруки).

За умовами якого Відповідач-2 зобов'язався відповідати перед Позивачем в повному обсязі за своєчасне виконання Відповідачем-1 усіх зобов'язань, визначених Договором поставки № 6-250314/ззр від 25.03.2014 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи вказане, ТОВ «Сервіс-Агроцентр» звернулося до суду з позовом та просить стягнути солідарно з ТОВ «Рівне Агро Плюс» та ПрАТ «ТАКО» 4 054 177,61 грн. заборгованості за Договором, а також враховуючи прострочення виконання зобов'язання 2 196 916,84 грн. курсової різниці, 478 785,91 грн. 39 % річних, 248 009,48 грн. 5 % штрафу, 292 404,93 грн. - пені, 236 994,95 грн. - інфляційних втрат.

Проте, під час розгляду справи, Позивач відмовився від позовних вимог до Відповідача-2, у зв'язку з чим судом першої інстанції стосовно Відповідача-2 правомірно припинено провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, позовні вимоги розглядаються в частині стягнення зазначених вище сум з Відповідача-1.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено вище, поставка Позивачем Товару на суму 15 467 728,08 грн. підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання Товару. За розрахунком Позивача, Відповідач оплатив поставлений Товар на суму 11 413 550,47 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за поставлений Товар у сумі 4 054 177,61 грн.

Доказів оплати Відповідачем поставленого Позивачем Товару на суму понад 11 413 550,47 грн. суду надано не було.

За таких обставин, підтвердженою сумою заборгованості Відповідача перед Позивачем є 4 054 177,61 грн.

Посилання апелянта на те, що у розрахунках Позивача суми поставленого Товару є більшими ніж передбачено у специфікаціях Договору, судом відхиляються, оскільки суми поставленого Товару у розрахунках відповідають сумам прийнятого Відповідачем Товару у видаткових накладних.

Крім того, Позивачем вірно розраховано періоди прострочення заборгованості з урахуванням умов, передбачених специфікаціями.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість Відповідача за Договором складає 4 054 177,61 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з ТОВ «Рівне Агро Плюс» на користь ПАТ «Сервіс-Агроцентр» заборгованості за Договором у сумі 4 054 177,61 грн.

Позивач, з огляду на п.п. 4.3, 4.3.1, 4.3.2 Договору просить стягнути з Відповідача 2 196 916,84 грн. курсової різниці.

Згідно зі ст.ст. 611, 623 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з п. 4.3 Договору Позивач вправі в односторонньому порядку змінити вартість Товару залежно від зміни курсу іноземної валюти.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору, на дату підписання додаткової угоди (специфікації) вартість Товару у гривні розраховується по курсу продажу відповідної валюти, визначеному на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті підписання, за даними Інтернет-сторінки http://index.minfin.com.ua, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній, визначається як курс продажу відповідної валюти визначеного на міжбанківському валютному ринку, що передує даті підписання за даними інтернет сторінки http://mezbank.org.ua.

Пунктом 4.3.2 Договору передбачено, що на дату фактичної оплати кожної частини Товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зміни курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), вартість Товару змінюється пропорційно такому за формулою, передбаченою Договором.

За укладеним між Позивачем та Відповідачем-1 Договором, зміна вартості Товару на дату фактичної оплати фіксується Позивачем у видаткових накладних або коригуванням видаткових накладних після повної оплати вартості Товару, з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами Договору.

Відповідач-1 зобов'язаний доплатити курсову різницю в момент повного розрахунку за Товар згідно з умовами Договору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з ТОВ «Рівне Агро Плюс» на користь ПАТ «Сервіс-Агроцентр» курсової різниці за Договором у сумі 2 196 916,84 грн.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача 292 404,93 грн. пені та 248 009,48 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 8.6.1 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни Товару та зобов'язань по оплаті курсової різниці передбаченої пунктом 4.3.2 Договору, Відповідач-1 сплачує на користь Позивача штраф у розмірі 5 % та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог та стягнення ТОВ «Рівне Агро Плюс» на користь ПАТ «Сервіс-Агроцентр» 292 404,93 грн. пені та 248 009,48 грн. штрафу.

Крім того, враховуючи прострочення по сплаті заборгованості, Позивач просив стягнути з Відповідача 478 785,91 грн. 39 % річних та 236 994,95 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.6.2 Договору, Відповідач-1 за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни Товару на підставі ст. 625 ЦК України сплачує на користь Позивача 39 % річних від суми боргу.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з ТОВ «Рівне Агро Плюс» на користь ПАТ «Сервіс-Агроцентр» 478 785,91 грн. 39 % річних та 236 994,95 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» у апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року по справі № 910/27459/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне Агро Плюс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року по справі № 910/27459/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/27459/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 09.11.2015 року.