Рішення № 53526358, 27.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" жовтня 2015 р. Справа № 911/3808/15

За позовом публічного акціонерного товариства Київенерго, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Київське будівельне підприємство №3, Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 175699,61 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача ОСОБА_1, довіреність №91/2014/12/01-2 від 01.12.2014;

Відповідача не зявився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось публічне акціонерне товариство Київенерго (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Київське будівельне підприємство №3 (далі Відповідач) про стягнення 175699,61 грн, з яких 114435,73 грн основного боргу, 28583,85 грн пені, 1439,07 грн 3% річних, 31240,96 грн інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення Відповідачем строків оплати послуг за Договором про постачання електричної енергії №10190 від 14.11.2005 (далі Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2015 порушено провадження у справі №911/3808/15 та призначено її до розгляду на 15.09.2015 о 12:20 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2015 розгляд справи у зв'язку з неявкою Відповідача відкладено на 06.10.2015.

Через канцелярію Господарського суду Київської області Позивачем в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву б/№ від 22.09.2015 (за вх. суду №23056/15 від 29.09.2015) про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду і відповідно до якої Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача лише 114435,73 грн основного боргу. Отже, нова ціна позову складає 114435,73 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2015 розгляд справи у зв'язку з неявкою Відповідача відкладено на 27.10.2015.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103249856553 від 01.09.2015 (за вх. суду №22503/15 від 17.09.2015), №0103249859919 від 21.09.2015 (за вх. суду №25513/15 від 16.10.2015) та №0103249443984 від 09.10.2015 (за вх. суду №26067/15 від 22.10.2015).

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обовязковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між публічним акціонерним товариством Київенерго (далі Позивач, Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Київське будівельне підприємство №3 (далі Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №10190 від 14.11.2005 (далі Договір).

Додатковою угодою від 10.03.2010 (далі Угода) до Договору сторонами погоджено викласти Договір в новій редакції згідно з Додатком №1 до цієї Угоди.

Відповідно до ст.26 Закону України Про електроенергетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (далі Правила, ПКЕЕ) встановлено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.1. Договору (в новій редакції) Постачальник продає електричну енергію Споживачудля забезпечення потреб електроустановок Споживача за обєктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невідємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невідємною частиною. Точка продажу електричної енергії на межі балансової належності електроустановки Споживача.

Згідно з п.2.1. Договору (в новій редакції) під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим Договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Як зазначається в п.2.1. Додатку №2 до Договору попередня оплата здійснюється до 23 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до Договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам».

Відповідно до абз.1,2 п.2.2. Додатку №2 до Договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягм 5 операційних днів з дня їх отримання. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період Постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.

Згідно з п. 4.3. Додатку №2 до Договору обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті Споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1.-4.1.7. цього Додатка та підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у Додатку до цього Договору, який Споживач надає Постачальнику протягом доби після закінчення розрахунковог періоду.

Відповідно до п.5 Додатку до Договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахунку величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання-передавання товарної продукції», «Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

На виконання умов Договору Позивачем виставлено Відповідача рахунки на загальну суму 114435,73 грн, а саме: №10190017/3/1 від 31.03.2015 на суму 113830,94 грн (за спожиту активну електричну енергію) та №10190017/3/2 від 31.03.2015 на суму 604,79 грн (за перетікання реактивної електроенергії).

Однак в порушення своїх договірних зобовязань Відповідач не виконав, рахунки своєчасно та в повному обсязі не сплатив, а відтак за останнім рахується заборгованість в розмірі 114435,73 грн.

Судом досліджено, що з метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлялась претензія №34/4-4388 від 08.07.2015 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 114435,73 грн в семиденний строк разом з вищезазначеними рахунками, про що свідчить копія опису вкладення поштового відправлення в цінний лист №0405008918082 від 08.07.2015. Однак вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення, у звязку з чим Позивач звернувся до суду.

Позивач в підтвердження своїх позовних вимог подав до суду також акт прийняття-передавання товарної продукції (нарахування відвантаженої електричної енергії) №10190017/3/1 від 31.03.2015, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії №10190017/3/2 від 31.03.2015 та відповідні рахунки-розшифровки №10190017/3/1 від 31.03.2015, №10190017/3/2 від 31.03.2015, довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію та акт про пломбування засобів обліку в електроустановках.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Частинами 2-5 ст.275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Як зазначається в частинах 1-4 ст.276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Втім, Відповідачем відзиву на позовну заяву, заперечень щодо отримання електроенергії та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, суду не подано.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що станом на день подачі позову основна заборгованість за Договором складала заявлений розмір і під час розгляду спору Відповідачем не погашена, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 114435,73 грн заборгованості є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем не запереченою, а отже, такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п1. ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Як зазначається в абз.5 п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Відтак відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача в розмірі 2288,71 грн, а решта суми судового збору - 1225,28 грн повертається Позивачу на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір" у звязку зі зменшенням ним розміру позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київське будівельне підприємство №3 (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 7/8, код 32156847) на користь публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, Печерський р-н, площа ОСОБА_2, буд. 5, код 00131305) 114435,73 грн (сто чотирнадцять тисяч чотириста тридцять пять гривень сімдесят три копійки) основного боргу та 2288,71 грн (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень сімдесят одну копійку) витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути публічному акціонерному товариству Київенерго (01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5, код 00131305) з Державного бюджету України 1225,28 грн (одну тисячу двісті двадцять пять гривень двадцять вісім копійок) зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №2116309331 від 19.08.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №911/3808/15.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 листопада 2015 року

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.