Рішення № 53526314, 03.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа № 911/4149/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 17 786,79 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. №1821-К-О від 28.04.2015);

від відповідача не зявились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 17 786,79 грн заборгованості, з яких: 10 517,28 грн заборгованість за кредитом, 6 921,49 грн пені та 348,02 грн заборгованості по комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором банківського обслуговування від 12.04.2012 в частині своєчасного повернення кредиту у строк та у розмірі, встановлених таким договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2015 порушено провадження у справі № 911/4149/15, розгляд справи призначено на 15.10.2015.

07.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору №2643615730 від 22.09.2015 (вх. №23672/15 від 07.10.2015), згідно якого просив повернути надміру сплачений судовий збір в сумі 609,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2015 розгляд справи відкладено на 03.11.2015.

02.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. №25818/15), згідно якого просив припинити провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України у звязку зі сплатою відповідачем суми боргу в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

В судовому засідання 03.11.2015 представник позивача підтримав подане ним клопотання та просив припинити провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1 / клієнт) звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі- ПАТ КБ Приватбанк / банк) із завою про відкриття рахунку, згідно якої ФОП ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (надаліУмови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 12.04.2012 (далі-договір), та взяв на себе зобовязання виконувати його умови.

Відповідно до договору відповідачу в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку банку і клієнта, на його поточний рахунок №26003053118373 було встановлено кредитний ліміт.

Приписами пунктів 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3, 3.2.1.1.8, 3.2.1.1.12, 3.2.1.4.5 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобовязання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.

Клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору відповідачу на його поточний рахунок відкрито кредитний ліміт з 13.04.2012 у розмірі 10 600,00 грн, з 14.11.2012 у розмірі 21 000,00 грн, з 04.02.2013 у розмірі 26 300,00 грн, з 04.03.2013 у розмірі 28 300,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською довідкою № 08.7.0.0.0/150820142236 від 20.08.2015 та випискою з поточного рахунку останнього.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач, як зазначає позивач, свої обовязки за договором в частині повернення кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 04.08.2015 за ним утворилось 17 786,79 грн сукупної заборгованості.

З метою досудового врегулювання даного спору, 09.07.2015 позивачем було надіслано відповідачу претензію №20412KIRIS04W від 01.07.2015, відповідно до якої позивач інформував про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 786,79 грн сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 10 517,28 грн заборгованості по сплаті кредиту;

- 348,02 грн заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом

- 6 921,49 грн пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

На підтвердження здійснених фінансових операцій за кредитним договором позивачем надано суду банківські виписки з позичкового (поточного) рахунку відповідача за спірний період.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 921,49 грн пені.

Однак, судом встановлено, що відповідач 14.08.2015 та 02.09.2015 (до порушення провадження у справі) перерахував 16 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами від 14.08.2015 на суму 10 000,00 грн, від 02.09.2015 на суму 6 000,00 грн, та 16.09.2015 (після порушення провадження у справі) перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 2 150,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 16.09.2015 на суму 2 150,00 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату прийняття рішення відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 16 000,00 грн та припинення провадження у справі в частині 1 786,79 грн заборгованості з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 ( v007p710-09) у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (11.09.2015) відповідач 16.09.2015 сплатив на рахунок позивача 2 150,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 16.09.2015, суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 1 786,79 грн боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Водночас, позовна вимога про стягнення 16 000,00 грн боргу є такою, що не підлягає задоволенню судом, оскільки вказана вимога задоволена в добровільному порядку відповідачем до 11.09.2015 (моменту порушення провадження у справі).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення 1 786,79 грн заборгованості за договором банківського обслуговування від 12.04.2012 та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 16 000,00.

Враховуючи, що відповідачем було до порушення провадження частково сплачено суму боргу, а інша частина була сплачена після порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача пропорційно відповідно до ст. 49 ГПК України.

Стосовно клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір судового збору, який сплатив позивач за подачу позовної заяви становить 1 827,00 грн, в той час як повинен був сплатити 1 218,00 грн (1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, підставою для повернення сплаченого судового збору є сплата судового збору в більшому розмірі, а тому судовий збір у розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі в частині вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 786 (одної тисячі сімсот вісімдесят шість гривень) 79 коп. боргу припинити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09600, Київська обл., Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Кооперативна, буд. 17; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) 122 (сто двадцять дві гривні) 35 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) з Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору, надмірно сплаченого за платіжним дорученням №ВОТМ6В0UK9 від 26.02.2015, що знаходиться в матеріалах справи №911/4149/15.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено:17.11.2015

Суддя В.М. Антонова